• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні нормативні акти: 1-24, 50, 53, 86, 92.

План лекції

В Україні - 4 год.

Тема 1: Організація державного фінансового контролю

Редагування об'єктів за допомогою миші

Команда Преобразовать в NURBS

Дозволяє перетворити геометричний об'єкт або текст, написаний TrueType-шрифтом, в NURBS (тобто криві).

Таке перетворення може потрібно для подальшого гнучкого редагування об'єкту переміщенням його характерних точок.

Вкажіть курсором об'єкти для перетворення.

Група перемикачів Режим на Панелі властивостей дозволяє вказати, чи потрібно залишати або видаляти початкові об'єкти після виконання операції.

Зауваження 1. Деякі об'єкти неможливо перетворити в одну NURBS без кратних точок. Результатом перетворення таких об'єктів є контур, що складається з декількох NURBS без кратних точок.

Зауваження 2. При перетворенні текстів, в криві NURBS перетворяться контури літер.

За допомогою миші ви можете зрушувати і копіювати геометричні об'єкти і види на кресленні, а також редагувати характерні точки геометричних об'єктів. Подвійне клацання миші по об'єкту запускає процес редагування параметрів цього об'єкту. На Панелі властивостей з'являється той же набір елементів управління, що і при створенні об'єкту – можна відредагувати параметри об'єкту, тобто змінити будь-які його властивості і характеристики.

Якщо потрібно відредагувати тільки текст, що входить до складу об'єкту — розмірний напис, текст фігурної дужки, текст позначення шорсткості і т.п., то у таких випадках зручно відразу викликати діалог введення напису, без запуску процесу редагування об'єкту. Для цього слід двічі клацнути мишею на самому написі, а не на графічних примітивах, що становлять об'єкт.

1. Сутність, мета та завдання державного фінансового контролю.

2. Організація державного фінансового контролю в Україні.

- суб’єкти, які здійснюють зовнішній фінансовий контроль;

- органи внутрішнього фінансового контролю;

- суб’єкти, які здійснюють функції внутрішнього державного фінансового контролю.

3. Види і форми державного фінансового контролю.

4. Предмет і метод державного фінансового контролю.

5. Принципи організації та здійснення державного фінансового контролю.

Пит. 1. Сутність, мета та завдання державного фінансового контролю.

Контроль у широкому розумінні - це процес, який повинен забезпечити відповідність функціонування об'єкта управління при­йнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досяг­нення поставленої мети.

Сутність контролю полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на об'єкти управління, який передбачає систематичний на­гляд, спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від встановлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їх виконан­ня.

Фінансовий контроль - комплексна і цілеспрямована фінансово-правова діяльність органів фінансового контролю або їх підрозділів чи представників, а також осіб, уповноважених здій­снювати контроль, що базується на положеннях актів чинного за­конодавства. Він полягає у встановленні фактичного стану справ на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності і спрямований на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, воло­діння, використання та відчуження активів з метою ефективного соціально-економічного розвитку усіх суб'єктів фінансових право­відносин.

Фінансовий контроль передбачає перевірку господарських і фі­нансових операцій щодо їх достовірності, законності, доцільності і ефективності.

Державний фінансовий контроль - різновид фінансового контролю, що здійснюється відповідними органами державного фі­нансового контролю. Він полягає у встановленні фактичного стану справ щодо дотримання вимог чинного законодавства на підконтр­ольному об'єкті, спрямований на забезпечення законності, фінансо­вої дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, воло­діння, використання та відчуження активів, що належать державі, а також використання коштів, що залишаються у суб'єкта фінансових правовідносин у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бю­джетів, державних позабюджетних фондів та кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.

Основною метою державного фінансового контролю є:

1) виявлення на підконтрольних об'єктах порушень принципів за­конності, ефективності, доцільності й економії при формуванні та використанні державних фінансових та матеріальних ресур­сів, відхилень від прийнятих норм, стандартів на найбільш ран­ній стадії;

2) попередження фінансових правопорушень;

3) притягнення винних до відповідальності, забезпечення відшко­дування заподіяних збитків;

4) вжиття заходів щодо запобігання таким порушенням у майбут­ньому.

Завданням державного фінансового контролю є забезпечення законності, ефективності, фінансової дисципліни і раціональності у ході формування, розподілу, володіння, використання та відчужен­ня активів, що належать державі.

Пит. 2. Організація державного фінансового контролю в Україні.

Відповідно до чинного законодавства в Україні вищим органом державного фінансового контролю України є Рахункова палата.

Головним органом суб'єктів державного фінансового контр­олю, які здійснюють внутрішній фінансовий контроль, є Державна контрольно-ревізійна служба України.

Головним органом суб'єктів державного фінансового контролю, які мають окремі специфічні функції контролю, а також суб'єктів, які здійснюють внутрішній контроль, є Міністерство фінансів Укра­їни.

При здійсненні фінансового контролю Державна контрольно-ревізійна служба досліджує ряд питань:

- Законність використання державних ресурсів;

- Цільове використання державних ресурсів;

- Ефективність використання державних ресурсів;

- Правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність фінансової звітності.

Внутрішній (відомчий) державний фінансовий контроль здій­снюється з метою:

• забезпечення виконання головними розпорядниками бюджет­них коштів бюджетних програм у межах бюджетних призна­чень, встановлених їм у законі про Державний бюджет України на відповідний рік;

• дотримання цілей та завдань виконання бюджетних програм та спрямування бюджетних коштів, визначених у паспортах бю­джетних програм на відповідний рік;

• забезпечення ефективності та економності використання бю­джетних коштів відповідальними виконавцями у системі голо­вних розпорядників бюджетних коштів;

• забезпечення правильності та достовірності ведення бухгалтер­ського обліку і складання фінансової звітності головним розпо­рядником бюджетних коштів;

• виявлення фактів порушення фінансового законодавства (фі­нансових правопорушень), в тому числі бюджетного, під час прийняття управлінських рішень та здійснення фінансових опе­рацій з бюджетними коштами.

У разі виявлення фактів порушення фінансового законодавства, в тому числі бюджетного, повідомлення про це направляється до ке­рівника центрального органу виконавчої влади, якому підпорядко­вується контрольна служба.

Центральний орган виконавчої влади, як головний розпорядник коштів Державного бюджету, несе відповідальність за організацію та стан здійснення внутрішнього державного фінансового контролю як у підпорядкованих йому бюджетних установах, так і у розпорядників нижчого рівня та відповідних одержувачів бюджетних коштів.

Контрольна служба створюється у межах затвердженої чисель­ності працівників апарату органу державної виконавчої влади і бю­джетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Чисельність працівників органів ДКРС

(станом на 31.12.2011 р.)

Контрольна служба у своїй діяльності керується законодавством та іншими нормативно-правовими актами України.

Контрольна служба внутрішнього (відомчого) державного фі­нансового контролю підпорядковуються безпосередньо керівнику органу державної влади, у складі якого вона знаходиться.

Керівник контрольної служби внутрішнього (відомчого) дер­жавного фінансового контролю призначається в порядку, встанов­леному відповідним нормативно-правовим актом про центральний орган виконавчої влади.

- суб’єкти, які здійснюють зовнішній фінансовий контроль;

Рахункова палата є вищим органом державного фінансового контролю України, утворюється Верховною Радою України, під­порядкована і підзвітна їй. Вона від імені Верховної Ради України здійснює зовнішній фінансовий контроль підконтрольних об'єктів, функціонально і організаційно незалежна від стороннього впливу, що є гарантією виконання покладених на неї завдань. Координацій­на діяльність Рахункової палати здійснюється через Координаційну раду, яка є структурним підрозділом Рахункової палати.

Правова основа організації та діяльності Рахункової палати ви­значається Конституцією України, законом, спеціальним законом про Рахункову палату, іншими актами законодавства України, які не суперечать нормам закону.

Голова Рахункової палати очолює Рахункову палату, признача­ється на посаду Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України терміном на 7 років з правом призначення на другий термін.

Колегію Рахункової палати, до складу якої входять Голова Ра­хункової палати, Перший заступник і заступник Голови, а також головні контролери - керівники департаментів Рахункової палати, Секретар Рахункової палати, обирає Верховна Рада України за кво­тою від депутатських фракцій. Членів Координаційної ради призна­чає Колегія Рахункової палати.

Кошти на утримання Рахункової палати виділяються безпосеред­ньо з Державного бюджету України в обсязі, необхідному для вико­нання покладених на неї завдань, і визначаються окремим рядком.

Контрольні повноваження Рахункової палати розповсюджують­ся на Адміністрацію Президента України, Кабінет Міністрів Укра­їни, Верховну Раду України та її апарат, Секретаріат Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини, центральні органи державної виконавчої влади, Раду національної безпеки і оборони України, органи судової влади, Генеральну прокуратуру України, інші правоохоронні органи, Вищу раду юстиції України, Централь­ну виборчу комісію, Національний банк України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, бюджетні уста­нови, підприємства, установи і організації, де є частка державного майна, а також казенні підприємства. На підприємства, установи і організації, банки, фінансово-кредитні установи недержавних форм власності, а також на громадські об'єднання і недержавні фонди по­вноваження Рахункової палати розповсюджуються, якщо вони:

• отримують, перераховують і використовують кошти Державно­го бюджету;

• використовують державну власність або керують нею;

• мають надані законодавством України податкові, митні або інші пільги і переваги.

Рахункова палата має необмежений доступ до всіх документів, які відносяться до сфери управління фінансовими і матеріальними ресурсами, та має право запитувати у підконтрольного об'єкта будь-яку необхідну їй інформацію.

До основних функцій Рахункової палати належать:

• контроль за доходами та видатками Державного бюджету України;

• визначення ефективності використання коштів Державного бюджету України органами державної виконавчої влади всіх рівнів, бюджетними та іншими установами (включаючи устано­ви, які знаходяться за кордоном);

• оперативний контроль за виконанням Державного бюджету України у поточному році;

• комплексна ревізія і тематичні перевірки окремих розділів і статей Державного бюджету України, позабюджетних фондів;

• контроль ефективності управлінських дій щодо державних ко­штів, незалежно від того, відображені вони у Державному бю­джеті України на відповідний рік чи ні;

• контроль фінансово-господарської діяльності державних під­приємств і підприємств, де є значна або переважна частка дер­жавного майна;

• контроль за ефективністю діяльності Національного банку України;

• контроль стану державного боргу України з розробкою відпо­відних пропозицій щодо його скорочення;

• експертиза проектів законів, в тому числі проекту закону Укра­їни про Державний бюджет України на відповідний рік, діючих законів України, постанов Верховної Ради України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, міжнародних дого­ворів України, програм та документів, зміст яких відноситься до сфери фінансових питань;

• аналіз порушень і відхилень в бюджетному процесі, підготовка пропозицій щодо ліквідації порушень, удосконалення бюджет­ного, фінансового, податкового і митного законодавства, під­вищення рівня доходів до бюджетів усіх рівнів та покращення стану платіжної дисципліни;

• методологічне та нормативне забезпечення діяльності органів державного фінансового контролю, перевірка і аналіз результа­тів їх діяльності, надання допомоги з питань змісту контролю;

• координація взаємодії суб'єктів державного фінансового контр­олю та безпосередня взаємодія з правоохоронними органами;

• розробка стандартів проведення контрольно-ревізійних заходів і експертно-аналітичної діяльності та їх уніфікація;

• створення та ведення єдиної електронної інформаційної бази державного фінансового контролю;

• співробітництво з контрольними органами іноземних держав та міжнародними організаціями, укладення з ними відповідних угод;

• надання консультативних послуг органам державного фінансо­вого контролю з питань, що належать до їх компетенції.

Верховна Рада України

(на 02.2011р. спікер ВР – Литвин Олександр Володимирович)

Контрольні повноваження Верховної Ради України у сфері дер­жавного зовнішнього фінансового контролю реалізуються:

• безпосередньо Верховною Радою України;

• через Рахункову палату;

• через Комітет Верховної Ради України з питань бюджету;

• через спеціально створювані тимчасові контрольні, ревізійні та слідчі комісії Верховної Ради України.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного фінансового контролю, які здійснюються нею безпосередньо, нале­жать:

• здійснення парламентського контролю у сфері державного фі­нансового контролю відповідно до Конституції України (п.п. 13 та 14 ст. 85, п.п.1 ст. 92);

• контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кож­ній стадії бюджетного процесу та використанням коштів резерв­ного фонду;

• контроль за дотриманням бюджетного законодавства щодо стану виконання Державного бюджету України, у тому числі розпорядниками бюджетних коштів.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного зовнішнього фінансового контролю, які здійснюються через Рахун­кову палату, належать:

• надання відповідних доручень Рахунковій палаті з питань дер­жавного фінансового контролю, що належать до її компетенції;

• заслуховування звітів та прийняття відповідних рішень на під­ставі цих звітів, спрямованих на вдосконалення бюджетного процесу і його складових.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного фінансового контролю, які здійснюються через Комітет з питань бюджету, належать:

• контроль за формуванням Державного бюджету України відпо­відно до Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік;

• контроль відповідності проектів законів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

До повноважень Верховної Ради України у сфері державного фінан­сового контролю, які здійснюються через спеціально створювані тимчасо­ві контрольні, ревізійні та слідчі комісії Верховної Ради України, належить проведення депутатського розслідування та вивчення питання порушен­ня фінансового законодавства, в тому числі бюджетного законодавства

Рішення Верховної Ради України з питань державного фінансово­го контролю є обов'язковими як для суб'єктів державного фінансового контролю, так і підконтрольних об'єктів згідно з законодавством.

- органи внутрішнього фінансового контролю;

Державна контрольно-ревізійна служба України

(на 02.2011р. - )

Державна контрольно-ревізійна служба України є централь­ним органом державної виконавчої влади, діяльність якого спря­мовується і координується Кабінетом Міністрів України через Мі­ністра фінансів України, головним органом суб'єктів внутрішнього державного фінансового контролю. Вона складається з Головного контрольно-ревізійного управління У країни, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах з районним поділом.

Правову основу діяльності Державної контрольно-ревізійної служ­би України складають Конституція України, Закон України „Про дер­жавний фінансовий контроль", спеціальний закон про службу, законо­давчі акти, акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює начальник управління, який призначається Президентом Украї­ни за поданням Прем'єр-міністра України. Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Киє­ві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються началь­ником Головного контрольно-ревізійного управління України за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі призначають і звільняють керівників контрольно-ревізійних під­розділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба України утримуєть­ся за рахунок Державного бюджету України в обсягах, необхідних для належного її функціонування та правового захисту працівників служби згідно з законодавством.

До функцій Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері державного фінансового контролю належать:

• координація, організація і перевірка стану діяльності суб'єктів внутрішнього державного фінансового контролю;

• контроль за законністю, ефективністю і цільовим використанням бюджетних коштів кожним розпорядником і їх одержувачем;

• здійснення заходів внутрішнього державного фінансового контр­олю в системі державної виконавчої влади за власними планами та дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів Украї­ни, Міністра фінансів України, а також контрольних заходів щодо об'єктів згідно з законом за дорученням Верховної Ради України, Рахункової палати та правоохоронних органів у випадках, визна­чених Конституцією України та законодавчими актами;

• у випадках виявлення фінансових порушень вжиття заходів щодо їх усунення, а у випадках фінансових порушень з ознаками діянь, які передбачають кримінальну відповідальність - переда­ча відповідних матеріалів за належністю для прийняття рішень згідно з законодавством;

• інформування відповідних суб'єктів виконавчої влади та Рахун­кової палати про факти виявлених порушень;

• накладення адміністративних та фінансових стягнень, а також прийняття рішень про відшкодування до бюджету донарахова­них платежів, відрахувань, фінансових санкцій та пені, незакон­но отриманих або витрачених бюджетних коштів у випадках, передбачених законодавством;

• здійснення контрольних заходів щодо усунення виявлених фі­нансових правопорушень, причин та умов, що їх породжують;

• звернення в інтересах держави до суду;

• розробка стандартів внутрішнього державного фінансового контролю в системі органів державної виконавчої влади;

• координація діяльності суб'єктів внутрішнього державного фінансового контролю в системі органів державної виконавчої влади, перевірка та аналіз результатів їх роботи, навчання пра­цівників цих служб.

- суб’єкти, які здійснюють функції внутрішнього державного фінансового контролю.

Міністерство фінансів України

(міністр фінансів на 02.2011р. - )

Міністерство фінансів України є центральним органом дер­жавної виконавчої влади, головним органом суб'єктів державного фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього

державного фінансового контролю, та суб'єктів, які здійснюють вну­трішній контроль, підпорядкованих Кабінету Міністрів України.

Правова основа діяльності Міністерства фінансів України скла­дається з Конституції України, Закону України „Про державний фінансовий контроль", інших законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України.

Міністерство фінансів України очолює Міністр, якого призна­чає на посаду та звільняє з посади Президент України у встановле­ному законодавством порядку. У міністерстві утворюється Колегія у складі Міністра (Голова Колегії), заступника Міністра за посадою, інших керівних працівників Міністерства. Міністр фінансів подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо призначення на по­сади та звільнення з посад керівників Головного управління Дер­жавного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України.

До основних функцій Міністерства фінансів України у сфері державного фінансового контролю належать:

• координація, організація, нагляд і перевірка стану діяльності суб'єктів державного фінансового контролю, які мають специ­фічні функції внутрішнього державного фінансового контролю, та суб'єктів, які здійснюють внутрішній контроль;

• участь у розробленні прогнозних показників економічного і со­ціального розвитку України на поточний рік та на перспективу;

• аналіз сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;

• у межах своєї компетенції удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та сис­теми контролю за витрачанням бюджетних коштів;

• забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бух­галтерського обліку та звітності (за виключенням банківських і кредитних установ);

• координація діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення своєчасного і повного надходження подат­ків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів;

• контроль відповідності кошторисів центральних та місцевих ор­ганів виконавчої влади видаткам, що встановлені у Державному бюджеті України, на утримання цих органів;

• контроль за дотриманням вимог, визначених відповідними нормативно-правовими актами, щодо складання звіту про вико­нання бюджетів усіх рівнів;

• контроль у міністерствах, інших центральних та місцевих ор­ганах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах ви­конання кошторисів та руху бюджетних коштів;

• контроль за забезпеченням інтересів держави у процесі управ­ління державними корпоративними правами згідно з законодав­ством;

• інші контрольні повноваження, встановлені законодавством.

Державне казначейство України

Державне казначейство України є центральним органом дер­жавної виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і коор­динується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Воно складається з Центрального апарату Державного казначейства України, Головних управлінь Державного казначей­ства України в Автономної Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь Державного казначейства у районах, міс­тах і районах у містах з районним поділом.

Державне казначейство України очолює Голова Державного казна­чейства України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Пре­зидент України за поданням Прем'єр-міністра України. Аналогічно при­значаються і звільняються заступники Голови Державного казначейства України. Головні управління Державного казначейства України в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолю­ють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державного казначейства України. Управління Державного казначейства України в районах, містах, районах у містах з районним поділом очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільня­ються з посади Головою Державного казначейства України за поданням Начальників відповідних територіальних управлінь.

Державне казначейство України утримується за рахунок Дер­жавного бюджету України в обсягах, необхідних для виконання по­кладених на нього завдань.

До основних функцій Державного казначейства України у сфері державного фінансового контролю належать:

• забезпечення казначейського обслуговування Державного бю­джету України;

• забезпечення обліку та складання звітності всіх надходжень Дер­жавного бюджету України та кошторисів бюджетних установ;

• здійснення попереднього та поточного контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, взятих на облік органами Державного казначейства України;

• контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджет­них коштів розпису Державного бюджету України;

• контролювання та припинення необгрунтованого зростання за­боргованостей бюджетних установ;

• забезпечення складання та зведення звітності щодо виконання Державного бюджету України;

• організація та здійснення внутрішнього фінансового контр­олю.

Контрольні функції інших суб'єктів державного фінансового контролю, які мають специфічні функції внутрішнього фінансово­го контролю, та суб'єктів, які здійснюють внутрішній (відомчий) контроль, визначаються спеціальними законами.

Пит. 3. Види і форми державного фінансового контролю.

Розрізняють такі види державного фінансового контролю, що класифікуються за такими ознаками:

1) залежно від часу проведення:

- попередній,

- наступний,

- поточний.

2) за інформаційним забезпеченням:

- документальний,

- фактичний.

3) залежно від характеру взаємовід­носин суб'єкта та об'єкта:

- зовнішній,

- внутрішній.

4) за формами здійснення:

- ревізії,

- аудит,

- тематичні перевірки,

- камеральні перевірки,

- фінансові експертизи,

- службове розслідування,

- слідство.

1) попередній - контроль, який здійснюється суб'єктами держав­ного фінансового контролю на етапі розгляду і прийняття управлін­ських рішень та здійснення операцій з фінансовими і матеріальни­ми ресурсами іншими активами об'єктами державного фінансового контролю з метою упередження порушення фінансового, в тому числі бюджетного, законодавства об'єктами державного фінансово­го контролю;

поточний - контроль, який здійснюється суб'єктами держав­ного фінансового контролю під час реалізації управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими активами за оперативною інформацією з метою дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів України, на підставі яких виконують­ся управлінські рішення об'єктами державного фінансового контр­олю;

наступний (ретроспективний) - контроль, який здійснюєть­ся суб'єктами державного фінансового контролю по закінченню ре­алізації управлінських рішень і здійснення операцій з фінансовими активами за результатами фінансово-господарської діяльності та/ або по закінченню деякого періоду часу (але не частіше, ніж це вста­новлено законодавством України) об'єктами державного фінансо­вого контролю з метою виявлення фінансових недоліків і порушень, прийняття управлінських рішень щодо виправлення ситуації та притягнення до відповідальності винних осіб відповідно до зако­нодавства.

2) Документальний контроль дозволяє встановити суть і досто­вірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реаль­ного стану об'єкта лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабора­торним аналізом та ін. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою В касі, основні засоби, матеріальні цінності, готову продукцію, незавершене виробництво.

3)Зовнішній контроль здійснюється визначеними Конституцією України та незалежними конституційними органами у межах нада­них їм конституційних повноважень.

Внутрішній контроль здійснюється в межах виконавчої гілки державної влади.

4) Внутрішньовідомчий контроль проводиться міністерствами, відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних пере­вірок та ревізій.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійсню­ється власниками, апаратом управління підприємницьких струк­тур відповідно до діючого законодавства стосовно діяльності цехів, бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відпові­дальність за внутрішньогосподарський контроль лежить на службі головного бухгалтера.

5)Ревізія - це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, до­триманням законодавства з фінансових питань, достовірністю облі­ку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, поперед­ження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Основна мета ревізії - виявити господарські і фінансові пору­шення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марно­тратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до відшкодування завданого збитку, шко­ди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

Ревізія підприємницьких структур надає всебічну оцінку ви­робничій і фінансово-господарській діяльності підприємств, ефек­тивності використання виробничого потенціалу, забезпеченню збе­реження господарських ресурсів, повноті нарахування та сплати податків до бюджету тощо.

Ревізія здійснюється спеціальною уповноваженою ревізійною групою після виконання господарських операцій за минулий період часу. Виявлені під час ревізії недоліки і порушення чинного зако­нодавства, нормативно-правових актів, які регулюють господарську діяльність, взаємовідносини з бюджетом обґрунтовані системою до­казів з визначенням розмірів збитків, втрат, нестач, конкретизацією винних службових осіб, матеріальної та правової відповідальності.

Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії класифікуються на:

відомчі - проводяться працівниками відомства на підпорядкова­них підприємствах одного власника;

позавідомчі - здійснюються органами державного, аудиторсько­го контролю (системи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Державної податкової адміністрації тощо).

За організаційними ознаками розрізняють ревізії:

планові - здійснюються відповідно до заздалегідь розроблених і затверджених планів;

позапланові - проводяться в строки, не передбачені затвердже­ним планом (у разі стихійного лиха, незадовільної роботи підпри­ємства чи взаємопов'язаних підприємств).

Аудит - форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів.

Мета аудиту - підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтер­ський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими по­ложеннями.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями здійснення, а й організаційними формами його проведення. Аудит виконують неза­лежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підпри­ємницьку діяльність і мають сертифікат та ліцензію на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур, які бажають одержати такі ауди­торські послуги. Аудитор несе відповідальність перед зовнішніми споживачами його інформації (акціонерами, кредиторами, банка­ми) щодо якості та обґрунтованості результатів контролю.

Тематична перевірка - це форма контролю окремих сторін чи те­матичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цін­ностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджет­ними фондами і т. ін. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

Камеральні перевірки - форма фінансового контролю, яку за­стосовують в органах виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій в податкових інспекціях.

Фінансова експертиза - форма державного фінансового контр­олю, яка передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових й економічних результатів діяльності, підготовку обґрунтованих висновків та пропозиції для прийняття рішень щодо об'єкта експертного дослідження.

Службове розслідування - це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов'язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відно­сини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника під­приємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, служ­бових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов'язаних з при­своєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями. Слідство проводиться судово-слідчими правоохо­ронними органами і регулюється особливим процесуальним зако­нодавством.

Пит. 4. Предмет і метод державного фінансового контролю.

Державний фінансовий контроль, як будь-яка наука, має свій предмет.

Предметом державного фінансового контролю є розпоряд­ча та фінансово-господарська діяльність підконтрольних об'єктів у частині формування, володіння, використання та відчуження ко­штів та інших активів, що належать або мають належати державі, у тому числі за зобов'язаннями по податках, зборах (обов'язкових платежах) і відрахуваннях до бюджету та позабюджетних фондів.

Об'єктами державного фінансового контролю (підконтр­ольними об'єктами) є органи виконавчої влади всіх рівнів, підпри­ємства, установи та організації, згідно з законом, щодо фінансово-господарської діяльності яких здійснюються контрольні заходи суб'єктами державного фінансового контролю (рис. 1.2).

Фінансовий контроль в процесі функціонування сформував свій метод, який характеризується використанням загальнонауко-вих і специфічних методичних прийомів та способів контролю.

Метод - це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Метод фінансового контролю - це сукупність прийомів і спо­собів, за допомогою яких вивчається фінансово-господарська діяль­ність підприємств і організацій.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
4. Артеріальний пульс, основні параметри
5. Банківська система та її основні функції
6. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
7. Будова й основні елементи машини
8. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
9. Бюджетування (основні поняття, механізм).
10. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
11. Варіатори та їхні основні параметри
12. Взаєморозрахунки з контрагентами та податковий облік: основні принципи

Переглядів: 905