Конструктивні особливості елементів бурильної

Колони

Призначення та складові елементи бурильної

БУРИЛЬНА КОЛОНА

Рисунок 4.3 – Схема електробура з маслозаповненим шпинделем

Ротор складається з пустотілого вала, на якому розміщені секції з короткозамкнутими алюмінієвими "білковими" клітками. Між секціями встановлені кульові підшипники, які сприймають радіальні навантаження. Осьове навантаження сприймають опорні кульові підшипники.

Ущільнення кінців вала двигуна досягається з допомогою нижнього і верхнього сальників. Щоб запобігти проникненню в двигун промивальної рідини через сальник, тиск масла в порожнині двигуна повинен бути дещо вищим (на 0,2-0,3МПа) від тиску промивальної рідини, що протікає через електробур.

Електробур з долотом спускають у свердловину на бурильних трубах. Колона бурильних труб служить для приєднання до неї електробура, сприйняття реактивного моменту, подачі до вибою промивальної рідини і розміщення в ній струмопідводу.

Електроенергія до електробура підводиться від силового трансформатора по зовнішньому кабелю, який підвішений до бурового шланга і по кабелю, змонтованому всередині бурильної колони. Між вертлюгом і ведучою трубою розміщений струмоприймач. Кабель всередині бурильної колони змонтований із секцій, довжина яких дорівнює довжині бурильних труб. Секції кабелю з’єднуються з допомогою контактних стержнів і муфт при скручуванні бурильних труб.

Буріння за допомогою електробурів має ряд переваг порівняно з використанням інших вибійних двигунів:

1 Незалежність потужності і частоти обертання вала електробура від кількості і властивостей промивальної рідини.

2 Можливість вести контроль за роботою долота на вибої і запобігати аварії з ним.

3 Можливість автоматизувати процес буріння при найкращому використанні потужності.

4 Використання телеметричної апаратури при бурінні похило-направлених свердловин.

5 Використання будь-яких видів промивальних рідин і циркуляційних агентів.

До недоліків застосування електробурів належать:

· необхідність джерела постачання електроенергії і спеціального обладнання;

· недосконалість системи струмопідводу, що призводить до частих пробоїв в ізоляції;

· неможливість регулювання частоти обертання внаслідок жорсткої характеристики двигуна;

· застосовують електробури при невисоких вибійних температурах;

· необхідність застосування спеціальних бурильних труб;

· великі втрати напруги в системі струмопроводу.

Бурильна колона призначена для:

а) передачі обертання від ротора до долота;

б) сприйняття реактивного моменту вибійного двигуна;

в) підводу до вибою промивальної рідини;

г) створення осьового навантаження на долото;

д) підйому і спуску долота і вибійного двигуна;

е) монтажу окремих секцій струмопідводу при бурінні електробуром;

є) проведення допоміжних робіт (проробка, розширення і промивання свердловини, дослідження пластів тощо).

Бурильна колона складається з ведучої труби, бурильних труб, обважнених бурильних труб, замків, перевідників і з’єднувальних муфт.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Електробури	\|	Бурильні труби та з’єднувальні муфти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.