Принципи проектування конструкцій свердловини

Вибір кількості і глибин спуску обсадних колон. В основі методики проектування конструкції свердловини є питання встановлення кількості і глибин спуску обсадних колон, які визначаються на основі суміщеного графіка зміни коефіцієнта аномальності пластового (порового) тиску та індексу тиску поглинання (гідророзриву).

Під коефіцієнтом аномальності пластового (порового ) тиску розуміють відношення пластового (порового) тиску до гідростатичного тиску стовпа прісної води:

, (10.1)

де Р_пл(пор)- пластовий (поровий) тиск, Па;

r_в- густина прісної води, кг/м³;

g - прискорення вільного падіння, м/с²;

Н - глибина залягання пласта, м.

Під індексом тиску поглинання (гідророзриву ) розуміють відношення тиску поглинання (гідророзриву) до гідростатичного тиску стовпа прісної води:

, (10.2)

де Р_п(гр)- тиск поглинання (гідророзриву), Па.

На основі зміни коефіцієнта аномальності та індексу тиску поглинання (гідророзриву) (рисунок 10.2) виділяють зони з несумісними умовами буріння. Умови буріння в двох суміжних зонах вважаються несумісними в тому випадку, якщо при переході із верхньої зони до буріння в нижній зоні необхідно змінити густину промивальної рідини так, що це призведе або до поглинання останньої в один з горизонтів верхньої зони, або до флюїдопроявлень чи нестійкості порід у верхній зоні.

З метою побудови суміщеного графіка для кожного інтервалу знаходять значення коефіцієнта аномальності та індекса тиску поглинань (гідророзриву). На суміщений графік наносять точки, що відповідають їх значенням і проводять вертикальні прямі зміни коефіцієнта аномальності (лінії 1, 2, 3,....., 19) та індексу тиску поглинань (лінії 20, 21, 22,....., 39) (рисунок 10.2). Паралельно осі ординат проводять лінії АВ, EF, KL, OP за крайніми точками ліній коефіцієнта аномальності та лінії СD, GH, MN, QS за крайніми точками ліній індексу тиску поглинань. Зони ABCD, EFGH, KLMN, OPQS є зонами з несумісними умовами буріння.

Зони сумісних умов буріння є зонами кріплення свердловини обсадними колонами. Кількість зон кріплення відповідає кількості обсадних колон. Густина промивальної рідини в межах однієї зони повинна бути постійною. Крім цього, в будь-яких випадках необхідно проектувати спуск направлення і кондуктора, а також слід враховувати й інші фактори (вихід башмака колони з попередньої, наявність у розрізі товщі солей, вічномерзлих порід тощо). Глибина спуску колони визначається глибиною границі розподілу суміжних зон з несумісними умовами буріння. Необхідно також враховувати, що нижній кінець обсадної колони повинен бути розміщений у стійких, непроникних породах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Та її елементи	\|	Обсадні труби та їх з’єднання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.