• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суверенітет – це верховенство державної влади над усіма іншими владами, що існують у суспільстві, а також незалежність державної влади як всередині держави, так і за її межами.

Держава – це політико-територіальна організація соціально-неоднорідного суспільства, яка має спеціальний апарат управління і примусу, надає своїм рішенням загальнообов’язкової сили і є засобом управління справами цього суспільства.

Загальна характеристика держави. Державний суверенітет. Поняття і риси правової держави

ПЛАН

1.1. Загальна характеристика держави. Державний суверенітет. Поняття і риси правової держави.

1.2. Форми держави.

1.3. Загальна характеристика права. Поняття норм права. Джерела права. Нормативно-правовий акт і його види.

1.4. Система права. Предмет і метод правового регулювання.

1.5. Державне право України. Апарат держави як система державних органів.

1.6. Верховна Рада України - орган законодавчої влади в Україні. Статус народного депутата України.

1.7. Правове положення Президента України та Кабінету Міністрів України.

1.8. Органи місцевого самоврядування в Україні.

Держава і право виникли на певній стадії розвитку людського суспільства. Традиційною концепцією виникнення держави і права є так звана класова, або соціально-економічна. Її суть полягає у тому, що держава і право виникли одночасно і головною причиною їх виникнення була поява класів і непримирима боротьба між ними. Вдосконалювались засоби праці, збільшувалась кількість продукції, виникли три великі суспільні поділи праці:

· відділення скотарства від землеробства;

· поява ремесла;

· відокремлення торгівлі від виробництва і поява класу купців.

Це призвело до появи надлишкового продукту, приватної власності на засоби виробництва і як наслідок - майнової нерівності та можливості експлуатувати чужу працю, утворення класів з протилежними інтересами і непримирима боротьба між ними. Суспільна влада первісного суспільства стала неспроможною управляти ним за наявності класових суперечностей. Для стримування класової боротьби виникла держава, яка спеціальними засобами управління і примусу покликана була забезпечувати інтереси економічно панівного класу.

Роль держави в організації суспільства та здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, базовим елементом політичної системи. Тільки держава володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, неподільною в межах її території, виступає офіційним представником усього населення чи його більшості. Тільки держава уособлює суверенітет народу та нації, здатна реалізувати права нації на самовизначення. На державу покладена охорона прав людини і громадянина, задоволення загально соціальних і загальнолюдських потреб. З метою ефективного управління суспільством держава видає загальнообов’язкові для усіх правила поведінки у вигляді юридичних форм, а також індивідуально-юридичні приписи, необхідні для регулювання прав та обов’язків конкретних осіб у певних життєвих ситуаціях.

Ознаки держави:

· наявність системи суверенної політичної влади (законодавчої, виконавчої, судової).

Суверенітет держави означає, що держава володіє найвищою та необмеженою владою над внутрішніми суб’єктами в межах своїх кордонів, а інші держави повинні визнавати це.

· монополія на встановлення правопорядку і підтримання його силою.

Для цього держава створює спеціалізовані органи примусу. Держава – політична організація, покликана охороняти встановлений порядок у суспільстві;

· територія.

Держава нерозривно пов’язана з певною територією, на яку поширюється її влада, а закони мають обов’язкову силу. Територія включає землю, надра, повітряний та водний простори, посольства, консульства держави за її кордоном та інші об’єкти;

· наявність державної мови, якою визнається мова нації, котра складає більшість населення країни;

· апарат держави - специфічний апарат, наділений владними повноваженнями – система органів і установ, які здійснюють функції державної влади (управління, контроль, регулювання);

· наявність національної правової системи. Кожна держава функціонує в межах визначеної правової системи, яка закріплює встановлені та санкціоновані державою нормативні регулятори суспільного життя;

· населення. Держава поширює свою юрисдикцію на усіх людей, які перебувають в межах країни.

В Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року записано, що Україна є демократична держава, державний механізм якої функціонує за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Україна має своє громадянство, де всі рівні перед законом. Її територія є недоторканою і неподільною. Як суб’єкт міжнародного права Україна має економічну самостійність і виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, виступає офіційним представником усього суспільства і вирішує загальносуспільні справи.

Суверенні права держави:

· право встановлювати закони;

· право встановлювати податки;

· право суду і помилування;

· право мати власну грошову одиницю;

· право оголошувати війну та укладати мир.

Правова держава – це держава, в якій панує право, де діяльність держави, її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідає за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки.

Компоненти і принципи правової держави:

1. Верховенство закону і права.

2. Право розуміння (визнання прав і свобод людини як природні і невідчужувані).

3. Визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність.

4. Вимога правового закону (закон повинен виходити від права).

5. Правова форма взаємовідносин між особою і державою, їх взаємна відповідальність.

6. Вимога правової організації влади (право оскаржити в суді будь-яке незаконне рішення будь-якого державного органу).

7. Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову.

8. Пов’язання всіх державних органів законом і правом.

9. Принцип для громадян – «дозволено все, що законом не заборонено», для держави та її органів – «дозволено те, що законом встановлено».

10. Вимога правових форм економічних відносин.

11. Загальність судового захисту, незалежність та авторитет судової влади.

Читайте також:

1. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
2. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
3. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
4. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
5. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
6. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
7. Алкени – вуглеводні, в молекулах яких є один подвійний зв’язок між атомами вуглецю . Алкені називають також олефінами або етиленовими вуглеводнями.
8. Алкіни – вуглеводні, в молекулах яких є два атоми вуглецю, сполучені потрійним зв’язком - -. Алкіни називають також ацетиленовими вуглеводнями.
9. Аналогія - спосіб отримання знань про предмети та явища на основі їхньої подібності з іншими.
10. Антиконкурентні дії органів влади, управління і контролю
11. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
12. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Переглядів: 803