• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

КНИГА ЯК ОСНОВНИЙ ОБ’ЄКТ КНИГОЗНАВСТВА

3.1. Визначення поняття «книга»

3.2. Історія розвитку книги

3.3. Книга в добу Середньовіччя та Відродження

3.4. Розвиток книжкової справи в ХVІ-ХVН ст.

3.5. Розвиток книжкової справи в ХVІІІ-ХІХ ст.

3.6. Роль книги в житті суспільства та її місце в системі ЗМК

3.7. Загальні закономірності розвитку книги

3.1. Визначення поняття «книга»

Вивчаючи книгознавство, необхідно дати визначення ос­новоположному поняттю — книзі. В науковому сенсі це завдає неабияких труднощів. В сучасних тлумачних словниках визна­чення книги починається з етимологічної довідки (пояснення походження цього слова). У слов’янських народів слово «кни­га» походить від кореня кнея, в деяких куєн, що означає «обрубок деревини». На таких обрубках, вирізках з дерева й зафіксовані перші тексти слов’ян. В інших народів етимологія цього слова також пов’язана з конкретною породою дерева, наприклад, з буком (з англ. book — «книга»; Old English bōc (originally also "a document or charter"), bōcian "to grant by charter", of Germanic origin; related to Dutch boek and German Buch, and probably to beech (on which runes were carved). Існує версія, що в слов’янські мови слово «книга» могло потрапити через тюркські мови, на­приклад, з Китаю, де слово куєн означає «сувій шовку» (ткани­ни, на яких записували текст). Отже, в основі етимології слова «книга» лежить матеріал, призначений для нанесення на нього певного повідомлення.

Сьогодні тлумачні словники зазначають, що слово «книга» вживається в трьох значеннях:

1. Книга — це витвір друку у вигляді скріплення аркушів папе­ру з будь-яким текстом.

2. Книга — це твір, який становить зміст книги.

3. Книга — це великий за обсягом підрозділ, частина літера­турного твору, що складається з багатьох глав.

Складність тлумачення книги полягає в тому, що вона – жива, змінна за змістом, матеріальною конструкцією, спосо­бами поліграфічного оформлення складова культури. Багато книгознавців намагалися подати свої власні визначення книги. Перші спроби робилися ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. російськими (М. Лісовський, М. Куфаєв) та українськими (наприклад, І. Калинович у праці «Тайна і святиня книги») вчени­ми. Насправді дати визначення поняття «книга» надзвичайно важко. Це зумовлено чотирма причинами:

• складністю книги як суспільного явища;

• багатогранністю, багатоаспектністю зв’язків книги з сус­пільством;

• важливістю книги в житті суспільства;

• розумінням книги як явища духовного та матеріального змісту.

Таким чином, можна погодитися з думкою видатного французького книгознавця Робер Ескарпі’, який у своїй праці «Ре­волюція у світі книг» пише: «Як і все живе, книга не вкладається в жорсткі рамки визначення, у будь-якому випадку Ще нікому досі не вдалося дати їй чітке та стабільне визначення».

У сучасних умовах існує два визначення поняття «книга»:

1. Вміщене в енциклопедичному словнику «Книгознавство» (80 рр. XX ст.). Книга — найважливіша форма закріплен­ня семантичної інформації (переважно зв’язного та до­сить об’ємного тексту), призначеної для її передачі в часі та просторі. Недолік визначення — не враховано особливості книг, які передають інформацію у вигляді ілюстрацій.

2. Вміщене в енциклопедії «Книга» (1999 р.). Книга — най­важливіша, історично обумовлена форма закріплення та передачі у часі і просторі багатогранної інформації у вигляді текстового та (або) ілюстративного матеріалу, що склалися у процесі історії.

Для книгознавства надзвичайно важливим є розуміння книги як діалектичної єдності трьох складових:

- Змісту (думки, ідеї, поняття, які вкладені автором в книгу). Деякі дослідники називають зміст соціальною інформацією книги.

- Семіотичної форми — жанру, побудови книги, мовних за­собів, за допомогою яких автор викладає свою думку.

- Особливої матеріально-конструктивної форми, яка фор­мується протягом століть і тисячоліть.

Досить часто науковці ототожнюють книгу лише з певною, особливою матеріальною конструкцією. Це невірно, адже книга — це не лише форма, а й зміст, думка, ідея. Природа книги не матеріальна, а ідеальна. Тому надзви­чайно популярним є філософське визначення: книга — це ду­ховна сутність, обтяжена матерією.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. Аварії на пожежно-вибухонебезпечних об’єктах
3. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах.
4. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах.
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
7. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
8. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
9. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
10. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
11. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
12. Анкета — основний інструмент дослідження

Переглядів: 1793