Українська книгознавча періодика

Розквіт української книгознавчої періодики тісно пов’язаний з розквітом українського книговидання та бібліології. Найбільше журналів і газет виходило в 20—30 роках і потім з середини 90-х рр.

ХХ ст.

Першим книгознавчим часописом був «Книгарь», який виходив у Києві за редакцією Миколи Зерова в 1917—1920 рр. Цей часопис визначив структуру й зміст усіх наступних книгознавчих видань. Він складався з чотирьох частин:

• статті, які висвітлювали проблеми літератури;

• бібліографія видань, тобто створення повного переліку тогочасних українських видань;

• рецензії на випущені книги;

• статті теоретичного та історичного характеру з історії книги, книгознавства, бібліографії.

Пізніше виходили такі видання як «Книжковий вісник» (1919 р., орган Всенародної бібліотеки України); часопис «Голос друку» (вів статистику видань); часопис «Книгар» (1923—1924 рр.); часопис «Книга «, який з часом перетворився на «Нову книгу ‘ (1924— 1925 рр.). Останні два видання були дуже політизованими й багато уваги приділяли поширенню українських видань.

Головним тогочасним виданням був часопис «Бібліологіч- ні вісті», заснований у 1922 р. Українським науковим інститутом книгознавства. Головним редактором був Юрій Меженко. В часописі публікувалися праці науковців УНІКу (Ю. Меженка, С. Маслова, П. Попова, М. Ясинського), бібліографічної комісії НТШ (І. Кревецького, І. Свєнціцького), зарубіжних книгознавців, які з різних причин виїхали за межі України (С. Сірополко,

Л. Биковський, В. Симович).»Бібліологічні вісті’ розглядали теоретичні проблеми книгознавства. У часописі було три основних розділи:

• теорія книги — статті, які досліджували теоретичні проблеми книгознавства;

• історія книжкової справи, книжкового руху, української книги, друкарства;

• найцікавіший розділ — «Хроніки». У ньому вміщували відомості про тогочасне книжкове життя — відкриття виставок, конференцій, роботу музеїв, архівів, бібліотек, аналіз найкращих публікацій з європейських журналів, тобто було надзвичайно багато інформації, яка цікавить і сучасних науковців.

Часопис було закрито в 1932 р. у зв’язку зі забороною книгознавства.

На західноукраїнських землях теж було чимало книгознавчих видань: виходили часописи «Книжка», «Стара Україна», «Бібліотечний порадник», «Українська книга «, «Книжник» тощо.

Часопис «Книжка» видавався в Станіславові (тепер — Івано- Франківськ) в 1921—1923 рр.

«Стара Україна» – загальнокультурологічний часопис, у якому багато місця відводилось книзі, зокрема історії української книги. Часопис видавався у 1924—1925 рр. у Львові бібліографічною комісією Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

«Українська книга». Видавався з 1937 до 1939 рр., пізніше – в 1941-1943 рр. в Кракові. Це був орган бібліографічної комісії Наукового товариства ім. Т. Шевченка. В часописі розглядались різні питання бібліотечної справи, бібліографії, історії книги. Проте, не було відомостей про видавничу справу.

Нині в Україні видається приблизно 30 видань, призначених для дослідників книги та видавців. Найголовніші з них:

«Наукові праці національної бібліотеки України ім. Вернадського». Це — щорічне видання, друкує теоретичні статті з книгознавства й бібліотечної справи.

Впродовж 1994—2007 рр. публікувався часопис «Друкарство», який розглядав безліч питань, зокрема з технології, і містив статті трьох тематичних напрямків з книгознавства:

• історія книги й друкарства;

• теорія видавничої справи (рубрика «Заочний університет видавця», планувалося додати розділ «Авторське право»);

• оформлення видань, культура книги.

Протягом 1994—2006 рр. виходив часопис «Палітра друку», який окрім питань технології друку розглядав і проблеми видавничої справи.

Українська академія друкарства видає наукові збірники «Поліграфія та видавнича справа» (з 1964 р.), «Квалілогія книги» (з 1996 р.) та «Наукові записки» (з 1999 р.). Кафедра видавничої справи та редагування випускає науковий збірник «Книга і преса в контексті соціокультурногорозвитку суспільства».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасні осередки книгознавчих досліджень	\|	КНИГА ЯК ОСНОВНИЙ ОБ’ЄКТ КНИГОЗНАВСТВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.