Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Українська книгознавча періодика

Розквіт української книгознавчої періодики тісно пов’язаний з розквітом українського книговидання та бібліології. Найбільше журналів і газет виходило в 20—30 роках і потім з середини 90-х рр.

ХХ ст.

Першим книгознавчим часописом був «Книгарь», який ви­ходив у Києві за редакцією Миколи Зерова в 1917—1920 рр. Цей часопис визначив структуру й зміст усіх наступних книгознавчих видань. Він складався з чотирьох частин:

• статті, які висвітлювали проблеми літератури;

• бібліографія видань, тобто створення повного переліку то­гочасних українських видань;

• рецензії на випущені книги;

• статті теоретичного та історичного характеру з історії книги, книгознавства, бібліографії.

Пізніше виходили такі видання як «Книжковий вісник» (1919 р., орган Всенародної бібліотеки України); часопис «Голос друку» (вів статистику видань); часопис «Книгар» (1923—1924 рр.); часо­пис «Книга «, який з часом перетворився на «Нову книгу ‘ (1924— 1925 рр.). Останні два видання були дуже політизованими й ба­гато уваги приділяли поширенню українських видань.

Головним тогочасним виданням був часопис «Бібліологіч- ні вісті», заснований у 1922 р. Українським науковим інститу­том книгознавства. Головним редактором був Юрій Меженко. В часописі публікувалися праці науковців УНІКу (Ю. Меженка, С. Маслова, П. Попова, М. Ясинського), бібліографічної комісії НТШ (І. Кревецького, І. Свєнціцького), зарубіжних книгознав­ців, які з різних причин виїхали за межі України (С. Сірополко,

Л. Биковський, В. Симович).»Бібліологічні вісті’ розглядали тео­ретичні проблеми книгознавства. У часописі було три основних розділи:

• теорія книги — статті, які досліджували теоретичні проблеми книгознавства;

• історія книжкової справи, книжкового руху, української кни­ги, друкарства;

• найцікавіший розділ — «Хроніки». У ньому вміщували відо­мості про тогочасне книжкове життя — відкриття виставок, кон­ференцій, роботу музеїв, архівів, бібліотек, аналіз найкращих публікацій з європейських журналів, тобто було надзвичайно багато інформації, яка цікавить і сучасних науковців.

Часопис було закрито в 1932 р. у зв’язку зі забороною кни­гознавства.

На західноукраїнських землях теж було чимало книго­знавчих видань: виходили часописи «Книжка», «Стара Україна», «Бібліотечний порадник», «Українська книга «, «Книжник» тощо.

Часопис «Книжка» видавався в Станіславові (тепер — Івано- Франківськ) в 1921—1923 рр.

«Стара Україна» – загальнокультурологічний часопис, у якому багато місця відводилось книзі, зокрема історії української книги. Часопис видавався у 1924—1925 рр. у Львові бібліографіч­ною комісією Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

«Українська книга». Видавався з 1937 до 1939 рр., пізніше – в 1941-1943 рр. в Кракові. Це був орган бібліографічної комісії Наукового товариства ім. Т. Шевченка. В часописі розглядались різні питання бібліотечної справи, бібліографії, історії книги. Проте, не було відомостей про видавничу справу.

Нині в Україні видається приблизно 30 видань, призначе­них для дослідників книги та видавців. Найголовніші з них:

«Наукові праці національної бібліотеки України ім. Вернадського». Це — щорічне видання, друкує теоретичні статті з книгознавства й бібліотечної справи.

Впродовж 1994—2007 рр. публікувався часопис «Друкарство», який розглядав безліч питань, зокрема з технології, і містив статті трьох тематичних напрямків з книгознавства:

• історія книги й друкарства;

• теорія видавничої справи (рубрика «Заочний університет видавця», планувалося додати розділ «Авторське право»);

• оформлення видань, культура книги.

Протягом 1994—2006 рр. виходив часопис «Палітра друку», який окрім питань технології друку розглядав і проблеми видав­ничої справи.

Українська академія друкарства видає наукові збірники «Поліграфія та видавнича справа» (з 1964 р.), «Квалілогія книги» (з 1996 р.) та «Наукові записки» (з 1999 р.). Кафедра видавничої справи та редагування випускає науковий збірник «Книга і преса в контексті соціокультурногорозвитку суспільства».

 


Читайте також:

  1. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
  2. Власне українська лексика, її фонетичні та словотвірні ознаки
  3. Всеукраїнська школа волонтерів
  4. З вимогою надати Україні політичну автономію виступила Українська думська громада. У 1905-1907 pp. в Україні виходило понад 30 українських газет і журналів.
  5. Західно-Українська Народна Республіка
  6. Західноукраїнська Народна республіка
  7. Західноукраїнська Народна Республіка
  8. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
  9. Західноукраїнська Народна Республіка і Закарпаття 1918—1919 рр.
  10. Західноукраїнська народна республіка.
  11. Іваницький А. Українська народна музична творчість, С.80.
  12. Індекси на фондовому ринку. Українська фондова біржа




Переглядів: 1839

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Сучасні осередки книгознавчих досліджень | КНИГА ЯК ОСНОВНИЙ ОБ’ЄКТ КНИГОЗНАВСТВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.