Механізм формування пропозиції грошей

Чинники, що визначають параметри попиту на гроші

Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Це означає, що попит на гроші необхідно розглядати як попит на запас грошей на певний фіксований у часі момент, а не як потік грошей, який визначається за певний період часу.

Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші:

Попит на гроші для трансакцій. Такий попит існує, оскільки індивідуми потребують готівку чи депозитні гроші, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечуються через М₁ і пов’язані з величиною ВВП. Попит на гроші для трансакцій чутливий до витрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на деякі види активів зростає порівняно зі ставкою процента на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми нагромадження своїх грошей і хочуть тримати гроші як активи.

Попит як на активи. Таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття «портфеля», що означає, як раціональні інвестори вкладають своє багатство "портфель" (набір цінних паперів або інших ліквідних активів) в економіку.

Попит на гроші залежить від таких економічних чинників: рівня цін (інфляції) (Р), реальних доходів (Y) і норми процента (r).

Функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати так:

M_d= f(P,Y,r)(10)

Виділяють такі аспекти попиту на гроші:

Зростання динаміки цін залишає не змінним реальний попит на гроші, включаючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки.

Зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки.

Більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система управляє пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, серед яких важливе місце належить таким макроекономічним показникам: грошова база; банківські резерви; грошово-кредитний мультиплікатор, які широко використовуються у визначенні потенційних можливостей емісії та прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Разом з цим, пропозиція грошей (M_S) прямо пропорційна грошовій базі (M_h) і залежить від величини грошового мультиплікатора m:

M_S=M_hх m (11)

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на M_S ще називають ланкою підвищеної ефективності, або «сильних грошей». За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах і резервів комерційних банків. При цьому загальний обсяг банківських резервів включає суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви – це категорія, яка включає також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (М0, М1). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М₁) залишиться незмінною.

Зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор – це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є оберненою величиною норми обов'язкових резервів, а також співвідношенням між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто він показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня тощо) від операцій на відкритому ринку.

4.4. Рівновага на грошовому ринку та процент

Принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Монетаристами опрацьовано декілька теоретичних моделей встановлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів і норми процента.

Рис.4. Грошовий ринок

На рисунку по горизонтальній осі показано загальну кількість грошей (М), по вертикальній – номінальну процентну ставку. Пряма (Мs) характеризує пропозицію грошей, яка вважається більш сталою (екзогенною) величиною; попит на гроші – змінна величина – лінія (Мd). За умов високих процентних ставок суб'єкти ринку переміщують більшу частину своїх грошових залишків (що не приносять доходу) до високодохідних активів.

Перетин ліній Мd і Мs у точці (Е) визначає не лише момент встановлення рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми процента(rо), яка в даному разі є похідною величиною. З будь-якою більш низькою процентною ставкою рівень попиту на гроші буде перевершувати їх кількісну пропозицію. І навпаки, з будь-якою більш високою процентною ставкою пропозиція грошей перевищує рівень попиту. Тільки в точці (Е) пропозиція і попит збігаються, тобто є рівноважними.

Тепер графічно покажемо наслідки зміни в пропозиції або в попиті на гроші, що відбуваються на монетарному ринку (рис.5 та рис.6).

Рис.5. Зміни в монетарній політиці

Рис.6. Зміна попиту і пропозиції

Так, у центрального банку виникли побоювання щодо інфляції і він вирішив зробити монетарну політику більш жорсткою, продаючи цінні папери і зменшуючи пропозицію грошей (див. рисунок 5). Переміщення лінії (Мs) пропозиції грошей ліворуч означає, що за існуючої ставки (rо), запас грошей не забезпечує потреби суб'єктів ринку в грошах. Менша пропозиція грошей спричинила надлишковий попит на гроші. Суб'єкти ринку починають продавати свої активи і збільшувати запас грошей. Процентні ставки зростають доти, доки не досягнеться нова рівновага, як показано на рисунку 6 у точці Е1, за нової вищої процентної ставки (r₁).

Послаблення монетарної політики або зменшення попиту на гроші призводить до протилежних результатів. Якщо центральний банк скуповує на відкритому ринку цінні папери і тим самим збільшує пропозицію грошей, як показано на рисунку 5, тоді лінія (Мs) переміститься вправо. Тепер у точці Е спостерігається надлишок пропозиції грошей. Нова рівновага буде досягнута в точці Е₂ за нижчої процентної ставки (R₂). Таке зниження рівня процентної ставки спонукає суб'єктів ринку тримати активи в грошовій формі, оскільки альтернативна форма розміщення грошей у цінні папери є менш привабливою.

Порушення рівноваги на грошовому ринку може спричинятися зміною попиту на гроші. У разі збільшення реального обсягу виробництва або рівня цін попит на гроші збільшується. На рисунку 6 лінія попиту переміщується праворуч вгору від Мd до Мd1, підвищуючи при цьому рівноважну процентну ставку до рівня (R1). Протилежні випадки мають місце у випадку зменшення попиту на гроші через зниження цін або скорочення реального обсягу виробництва.

Отже, на монетарному ринку рівень процентної ставки змінюється таким чином, щоб відновити рівновагу між попитом і пропозицією. Збільшення маси грошей в обігу (грошових залишків) знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Грошовий ринок	\|	Грошовий ринок та інфляція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.358 сек.