Спеціальні види умислу.

У теорії кримінального права розрізняють так названі спеціальні види умислу. Крім прямого і непрямого, передбачених безпосередньо в законі, теорія і практика знає інші види умислу, що впливають на кваліфікацію злочину й індивідуалізацію покарання.

Спеціальні види умислу розрізняються за критеріями:

а) за часом виникнення і формування:

- заздалегідь обміркований;

- раптово виниклий умисли:

- афектований умисел

б) у залежності від ступеня передбачення суспільно небезпечних наслідків:

- конкретизований (визначений):

- простий

- альтернативний

- неконкретизований (невизначений).

При заздалегідь обміркованому умислі між виникненням умислу вчинити злочин і його реалізацію є певний, іноді дуже тривалий період часу.

Даний вид умислу варто сприймати в сукупності з іншими обставинами справи: характером і ступенем суспільної небезпеки злочину, що готується, способом здійснення, засобами і знаряддями вчинення злочину, прийомами, що застосовуються особою для подальшого приховування злочину, і т.п. Тривалий період підготовки злочину може в одних випадках свідчити про великий ступінь його суспільної небезпеки (наприклад, при підготовці терористичного акта, створенні банди і т.д.), а в інших – про сумніви особи, що готує, наприклад, убивство людини з ревнощів, а в іншій ситуації з почуття жалості до потерпілого і т.п. Лише всебічна оцінка всіх обставин у справі дозволить суду правильно визначити значення такого умислу.

Заздалегідь обміркований умисел, у принципі, може бути як прямим, так і непрямим. Перший зустрічається частіше, тому що тривала підготовка звичайно свідчить про те, що особа не тільки поставила певну мету, але і бажає настання наслідків.

Раптово виниклий умисел характерний для тих випадків, коли між виникненням і реалізацією наміру на здійснення злочину практично немає розриву чи в часі цей розрив украй незначний.

Даний вид умислу притаманний неврастенікам, особам зі схильністю до істеричних реакцій, неповнолітнім, особливо з такими аномаліями в психіці, як невротія. Він притаманний також рецидивістам, у яких виробився в процесі багаторазового здійснення злочинів і відбування покарання в місцях позбавлення волі стійкий стереотип поводження – прагнення вчиняти тотожні або однорідні злочини (квартирні і кишенькові крадіжки, шахрайство при азартних іграх і т.п.) аби тільки вдало складалися для цього обставини. Раптово виниклий умисел характерний також для осіб з низьким загальноосвітнім і культурним рівнем, у яких у конфліктних ситуаціях "кулак випереджає думку". Сюди відносяться всі різновиди хуліганів, а також убивць, здатних позбавити життя людину, яка не дала їм закурити чи зробила зауваження.

Різновидом раптово виниклого умислу є афектованийумисел, до ознак якого відносяться раптовість виникнення, короткочасність протікання.

На відміну від інших видів цей умисел виникає як реакція на неправомірність поводження потерпілого у відношенні винного чи його близьких. Раптово виникаюче сильне щиросердечне хвилювання служить спонукальним мотивом до злочинного акта. Афектований умисел оцінюється законодавцем як обставина, що істотно впливає на зниження суспільної небезпеки злочину і, відповідно, на зниження покарання.

Конкретизований – це такий вид умислу, при якому особа чітко і ясно представляє наслідки свого діяння. Цей вид умислу підрозділяється у свою чергу на простий і альтернативний.

При простому конкретизованому умислі винний передбачає, що в результаті вчиненого їм діяння наступить один конкретний (певний) наслідок – наприклад, смерть жертви від сильного удару сокирою по голові.

При альтернативному конкретизованому умислі особа передбачає, що в результаті скоєного їм діяння може наступити або один або інший цілком визначений наслідок. Кожен з них йому однаково бажаний.

Наприклад, вдаряючи обухом сокири по голові потерпілого, винний передбачає, що від цього удару може наступити смерть чи тяжкі тілесні ушкодження. Кожен з цих наслідків злочинцю однаково бажаний, тому що здатен задовольнити почуття помсти, що є спонукальним мотивом даної дії. Злочини, скоєні з альтернативним умислом, варто кваліфікувати в залежності від наслідків, що фактично наступили.

Неконкретизованийумисел необхідно встановлювати й аналізувати по тим кримінальним справам, де винний, задовольняючи почуття помсти, ненависті, ревнощів шляхом здійснення протиправних дій, взагалі передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, але не представляє, у чому вони конкретно проявляться.

Свідомість винного в цьому випадку охоплює комплекс наслідків від найважчого до незначного, кожен з який йому однаково бажаний. Разом з тим у нього немає прямого умислу на досягнення якого-небудь конкретного наслідку. Даний вид умислу найчастіше зустрічається в злочинах проти життя і здоров'я і дає значний відсоток помилок при кваліфікації злочинів.

Варто мати на увазі, що при неконкретизованому (невизначеному) умислі винний відповідає за наслідок своєї дії, що фактично наступили, але при обов'язковій умові, що він цей наслідок усвідомлював, бажав або свідомо допускав.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відмінність непрямого умислу від прямого.	\|	Злочинна самовпевненість містить у собі дві ознаки (моменти) – інтелектуальний і вольовий.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.