Стародавнє місто Донець

Донецьке городище – найбільше із 40 городищ, знайдених в Харківській області. Воно знаходиться між Пилипівкою і Карачівкою і належить до археологічних пам`яток республіканського значення.

Д. І. Багалій писав: «Його слід було б взяти під особливу охорону як найважливіший і майже єдиний пам`ятник XII століття, як доказ широкого поширення населення в половецьких степах».

Потрібно зазначити, що розкопки на місці городища були проведені археологом В. О. Городцовим у 1902 р., О. С. Федоровським в кінці 20-х рр. ХХ ст., Б. А. Шрамком у 50-ті рр., в результаті чого було виділено його три культурні рівні. Загалом, культурний шар в районі Донецького городища формувався більше 1,7 тис. років. На березі річки Уди існувало ранньослав’янське поселення, яке одержало назву Донецьке городище. Залишки його були виявлені на околиці міста Харкова, неподалік від станції Карачівка.

Нижній	Не пізніше V ст. до н.е.	Поселення землеробсько-скотарських племен, відомих Геродоту під іменем меланхлени.
Середній	V – Х ст.	Поселення ранньослов′янської роменської археологічної культури, спаленої печенігами у Х ст.
Верхній	З др.. пол. Х ст.	Укріплене поселення часів Київської Русі

Залишки його були виявлені на околиці міста Харкова, неподалік від станції Карачівка. Його жителі вирощували зерно, льон, з якого, з якого робили найбільш розповсюджену тканину – полотно. Місцеве населення підтримувало торговельні зв’язки із східними купцями. Торгували зерном, шкірою, хутром, воском, медом. В обмін отримували прикраси, срібні монети, вино. Ранньослов’янське поселення на Донецькому городищі було зруйновано на початку X ст. кочівниками печенігами. Після зруйнування ранньослов’янського поселення Донецьке городище ненадовго спустіло. У той же час, київські князі, побоюючись нападу з боку степових кочівників, почали ставити на окраїнах

держави сторожові міста. Таким містом став Донець, яке було не тільки містом-фортецею на шляху кочівників, а й великим економічним центром, чому сприяло його зручне географічне положення. Очевидно, в Дінці жив посадник князя або боярин, який збирав з підлеглого населення данину. Місто Донець проіснувало, як стверджують історики, трохи більше 100 років і у 1239 р. було спалене монголо-татарами.

«І край, благодатний край, запустів, перетворився на дикий, безлюдний степ. Навіть Кліо на своїх Скрижалях

надовго перестала про нього говорити».

Євген АЛЬБОВСЬКИЙ

«Харьковские казаки. Вторая половина XVII ст.

Висновок: давня історія Харківщини представлена різноманітним спектром археологічних культур – землеробських, кочових племен, які органічно вписуються у тло давньої історії України. Донецьке городище стало форпостом Київської Русі у боротьбі з найстрашнішим ворогом слов'янського світу доби середньовіччя − монголо-татарською ордою. Випалена земля, винищене населення давньоруських городищ і на кілька століть територія сучасної Слобожанщини перетворилася на Дике Поле.

Запитання для самоконтролю

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Харківщина в часи раннього середньовіччя	\|	Структура влади слобожанського полку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.