Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Протидія злочинності: поняття, система, класифікація заходів.

Роль суду у протидії злочинності.

Суб’єкти протидії злочинності: поняття, система, характеристика.

Протидія злочинності: поняття, система, класифікація заходів.

Лекція 3

ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

 

Існування злочинності як соціально-негативного явища передбачає, відповідно, і існування стратегії протидії їй. Боротьба з загально кримінальною злочинністю – це проблема і національна, і міжнародна, політична і ідеологічна.

Необхідним при розгляді цього питання являється визначення поняття “протидія злочинності”. Проблематичним та дискусійним в кримінології являється визначення заходів по недопущенню вчинення злочинів. Так, В.В.Голіна відзначає, що в кримінологічній літературі для визначення заходів по недопущенню вчинення злочинів застосовується без достатніх підстав різні терміни: “попередження”, “запобігання”, “припинення”, “профілактика”, “рання профілактика”, “спеціальне попередження”, “спеціально-кримінологічне попередження”. Поряд з терміном “попередження” використовують такі терміни як “профілактика” і “превенція”, пише В.Бурлаков. Н.Ф.Кузнєцова, Г.М.Міньковський також пишуть про проблему використання таких різних термінів: “попередження”, “профілактика”, “превенція”, “запобігання”. Існують спроби деяких вчених розмежувати значення таких термінів, пов’язуючи їх з різними рівнями, етапами, напрямками і видами попереджувальної діяльності. Ю.Заросинський, І.Рощина пишуть, що нині у юридичній літературі і на практиці поряд з терміном “попередження” вживаються поняття “профілактика”, “запобігання” і “покладення краю”, причому одні вчені вважають наведені терміни такими, які збігаються за змістом; інші: вони близькі за смисловим значенням; деякі, що найзагальнішим і широкозастосовувальним є термін “попередження злочинів”, оскільки він охоплює всі сфери, види і рівні боротьби зі злочинністю; існують і інші точки зору. Однак, Ю.Заросинський та І.Рощина виділяють як загальне - поняття „попередження”, вказуючи на існування трьох видів попереджувальної діяльності: 1) профілактика; 2) запобігання; 3) покладення краю злочинності.

Вважаємо, що таке поводження із термінами і невизначеність у використанні єдиного, всеохоплюючого та універсального терміну не може йти на користь науці кримінології.

Так, на підтвердження нашої думки В.В.Голіна пише: “Вільне, а часом і недбале поводження з термінами веде до плутанини і не йде на користь теорії і практиці боротьби зі злочинністю. Термінологічна точність і конкретизація змісту понять у кримінології не менш важливі, ніж в інших науках, оскільки вони сприяють вирішенню теоретичних питань”. О.М.Джужа, Я.Ю.Кондратьєв також зазначають: “Деякі автори не ототожнюють поняття “попередження” та “профілактика”, надаючи кожному окреме тлумачення та різний логічний обсяг. Зазначимо, що запропонована термінологічна дискусія стосовно розмежування цих понять, що визначають одне й те саме явище, явно недоцільна, оскільки не має теоретичного та практичного сенсу, є надуманою, поглиблює понятійну плутанину, змушує вчених “переключатися” з аналізу змісту явища на його етимологічну оболонку”. А.Є.Камінський ще у 1975 р. писав, що у юридичній літературі слушно зазначається про необхідність розвитку єдиної мови кримінології, її понятійного апарату, що являється складним завданням, однак вже сьогодні можна наполягати на однаковому вживанні наведених термінів, а також на додержанні їх субординації і взаємовідношенні.

Тому, в останній час відомими російськими кримінологами А.І.Долговою, С.М.Іншаковим робляться спроби використання найбільш ємких термінів, які на їх думку, охоплюють та інтегрують діяльність і заходи по недопущенню вчинення злочинів, боротьбі зі злочинністю. Так, А.І.Долговою вживаються поняття “боротьба зі злочинністю”, С.М.Іншаковим вживається поняття “вплив на злочинність”.

Пропонуємо вживати для охоплення та інтеграції всіх, досліджених кримінологами видів діяльності та заходів по недопущенню вчинення злочинів, боротьбі з ними термін “протидія злочинності”.

Перед тим як дати визначення поняття “протидія злочинності” спробуємо розглянути основні та розповсюджені підходи протидії злочинності, які одночасно можна розцінювати як елементи їх змісту. Такими елементами змісту протидії злочинності являються: 1) попередження злочинності; 2) профілактика злочинності; 3) боротьба зі злочинністю; 4) контроль злочинності. Розглянемо окремо кожний елемент.

Попередження злочинності – являє собою сукупність дій державних і громадських органів, фізичних осіб, спрямованих на утримання громадян від вчинення злочину.

Профілактика злочинності – процес по захисту від злочинності потенційних жертв (віктимологічна профілактика) та захисту суспільства і окремих осіб від ураження злочинністю (захист осіб від попадання до “сітки” злочинності). С.М.Іншаков вважає, що окрім психологічної підготовки, профілактика злочинності передбачає: 1) соціальну підтримку громадян, які опинились в тяжких умовах; 2) поступове усунення джерела кримінальної самодетермінації (організаторів злочинної діяльності, кримінального середовища і кримінальної культури.)

Боротьба зі злочинністю – представляє собою діяльність компетентних органів по: 1) порушенню кримінальної справи; 2) розшуку злочинця; 3) затриманню злочинця; 4) притягненню злочинця як обвинуваченого; 5) постановленню вироку щодо злочинця; 6) виконання вироку щодо злочинця; 7) знешкодженню злочинця при наявності опору з його боку.

Як боротьбу зі злочинністю можна характеризувати і діяльність (участь) осіб, які приймають участь в кримінальній справі – свідок, експерт, спеціаліст і т.д.

Контроль злочинності - діяльність уповноважених органів держави, громадських органів і фізичних осіб по стриманню злочинності на соціально терпимому рівні.

В 1896 році Еміль Дюркгейм видав монографію “Метод соціології”, в якій обґрунтував власне положення про те, що злочинність являється нормальним явищем суспільства. Е.Дюркгейм прямо писав, що неможливо собі уявити суспільство без злочинності і що злочин є елементом будь-якого „здорового” суспільства.

Американський кримінолог У.Ланден стверджував, що злочинність попереджати неможливо і тому вона буде існувати завжди. Більш того, він вважав, що в суспільстві без злочинності люди б не побажали жити, так як життя їх було б нудним..., а суспільство дуже примітивним.

Треба зазначити, що досі жодним кримінологом не визначений рівень соціальної терпимості злочинності. Однак, пропонується виділяти такий показник як нормальність рівня злочинності, який вираховується наступним чином: рівень злочинності стабільний – це норма, якщо рівень починає зростати – це відхилення від норми. При вираховуванні такого показника слід також враховувати демографічні показники населення, зміни в самій структурі злочинності і т.д.

Отже, спробуємо дати визначення поняття “протидія злочинності”. Протидія злочинності – сукупність дій державних і громадських органів, фізичних осіб, спрямованих на: 1) утримання громадян від вчинення злочину; 2) захист від злочинності потенційних жертв та суспільства і окремих осіб від ураження злочинністю; 3) боротьбу зі злочинністю; 4) стримання злочинності на соціально терпимому рівні.

Потрібно надати і класифікацію заходів протидії злочинності. Так, заходи протидії класифікуються за рівнем на: а) загально-соціальні; б) спеціально-кримінологічні; в) індивідуальні. За масштабом вони можуть класифікуватись на: а) такі, що здійснюються у територіальному розрізі; б) такі, що здійснюються на окремому об’єкті; в) такі, що здійснюються щодо групи осіб. За змістом їх поділяють на: а) соціально-економічні; б) соціально-демографічні; в) технічні; г) екологічні; д) правові; і) інші. За суб’єктами вони можуть бути класифіковані на: а) такі, що здійснюються всіма державними органами; б) такі, що здійснюються громадськими органами; в) такі, що здійснюються фізичними особами. За об’єктами: відповідно до видів злочинності, на протидію яким вони спрямовані.

Можна запропонувати і такі підстави: за результативністю: а) результативні; б) не результативні; за часом застосування: а) своєчасні; б) несвоєчасні.

 


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. V. Класифікація і внесення поправок
  3. V. Класифікація рахунків
  4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  5. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  7. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
  8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  9. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
  10. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  11. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  12. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток




Переглядів: 7407

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ОСОБИСТІСТЬ ЗЛОЧИНЦЯ | Органи прокуратури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.