ОСОБИСТІСТЬ ЗЛОЧИНЦЯ

Лекція 2.

1. Особистість злочинця: поняття.

2. Особистість злочинця: структура.

3. Злочинець: класифікація та типологія.

Особистість злочинця: поняття

Особистість злочинця визнається однією з головних кримінологічних проблем. Так, О.О.Кваша визначає питання про особистість злочинця центральним у кримінологічній науці, зазначаючи, що в ньому переплітаються такі важливі кримінологічні проблеми, як природа злочинності, шляхи її попередження, форми та методи боротьби з нею. О.О.Кваша пише: „Очевидно, що проблема особистості злочинця належить не лише до числа провідних, а й є найбільш складною і суперечливою проблемою в кримінологічній науці”.

Отже, вивчення особистості злочинця дасть відповідну можливість аналізу об’єктивних факторів злочинної поведінки та виявлення умов реалізації зазначених криміногенних факторів у злочинній поведінці.

Визначення поняття “особистість злочинця” неможливе без попереднього визначення поняття ”особистість”. Під особистістю розуміється людина як суб’єкт відносин і свідомої діяльності, а також стала система соціально-значимих рис, що характеризують індивіда.

В юридичній науці щодо питання про поняття „особистість злочинця” немає єдності думок. Ймовірно, це пов’язано із тим, що ряд науковців взагалі ставлять під сумнів можливість дати загальне поняття особистості злочинця та говорять про його непотрібність. Інші науковці трактують це поняття, використовуючи його неоднозначно. М.Амосов, відзначає, що поняття „особистість злочинця” містить комплекс рис, які забезпечують життєдіяльність людини, користь або шкоду (фізичні, моральні, розумові). М.Амосов, відзначає, що поняття „особистість злочинця” містить комплекс рис, які забезпечують життєдіяльність людини, користь або шкоду (фізичні, моральні, розумові).

Про неоднозначність у підходах до визначення поняття особистості злочинця пишеться як у вітчизняній так і у зарубіжній кримінологічній науковій літературі.

Спробуємо дати узагальнене визначення поняття “особистості злочинця”.

Особистість злочинця – сукупність негативних, криміногенних властивостей; значимих, істотних, стійких соціально-психологічних ознак, властивостей і відносин; соціально значущих біопсихологічних особливостей індивіда, якому властива суспільна небезпечність; які (котрі) призводять до вчинення цим індивідом злочину.

1. Структура особистості злочинця

Якщо мова в першому питанні йшла про поняття “особистості злочинця” як сукупності певних властивостей і ознак, то саме ці перелічені у визначенні поняття “особливості злочинця” властивості і ознаки складають структуру особистості злочинця.

Кількість груп таких ознак за кількістю в кримінології не визначена і її варіація не є сталою. Так, С.М.Іншаков говорить про достатність найбільш простої і загальновизнаної класифікації особистісних властивостей, згідно якої всі якості особистості можно поділити на три групи: 1) соціально-психологічні; 2) психофізичні; 3) соціально-демографічні. О.О.Кваша, врахувавши всі найбільш вдалі пропозиції, представляє, на ії погляд, таку оптимальну структуру поняття „особистості злочинця”: 1) підструктура, що передбачає соціальні ролі та статуси особистості (соціальне походження, посадовий стан, професійна належність, сімейний стан та ін.); 2) підструктура, яку утворюють морально-психологічні властивості особистості (морально-політичні, світоглядні та моральні риси: погляди, переконання, цілі; психологічні риси: емоційні, вольові та інтелектуальні особливості, наявність психічних відхилень); 3) підструктура, що включає спонукальну сферу особистості (потреби, нахили, інтереси, мотиви, ідеали, звички, правосвідомість); 4) підструктура, що охоплює психофізичний бік особистості (стать, вік, стан здоров’я, особливості фізичної конституції та ін.); 5) підструктура, що включає правову характеристику (дані про характер вчиненого злочину, його мотивацію, роль у вчиненому злочині, наявність судимості, рецидив тощо). При чому, як наголошує О.О.Кваша всі наведені під структури перебувають у тісному взаємозв’язку та взаємодії, жодна під структура не може існувати самостійно.

Більш детальним поділом на групи, що дійсно дозволяє всебічно розглянути питання структури особистості злочинця, на нашу думку, являється поділ, запропонований І.М.Даньшиним. Ним виділяються групи, які представляють собою групи: 1) соціально-демографічних ознак; 2) особистісно-рольових властивостей; 3) соціально-психологічних якостей; 4) рис правової і моральної свідомості; 5) психічних відхилень і аномалій; 6) кримінально-правових ознак; 7) загальнозначущих позитивних людських якостей.

Пропонуємо розглянути зазначені групи.

До групи соціально-демографічних ознак особистості відносяться: 1) стать; 2) вік; 3) освіта (рівень, спеціальність, характер); 4) рід занять; 5) соціальний стан; 6) сімейний стан; 7) матеріальний стан, місце проживання, житлово-побутові умови; 8) інші ознаки. Уяснення та вивчення соціально-демографічних ознак допомагає проводити аналіз інших ознак та властивостей особистості. Поряд з цим такі ознаки не є криміногенними, що не дає підстав для характеристики особи як злочинця.

До соціально-рольових властивостей особистості слід віднести: 1) властивість особистості займати соціальну позицію, яка закріпилась у суспільстві; 2) властивість особистості розуміти і виконувати власні рольові властивості і функції, які впливають з даних соціальних позицій.

Соціально-психологічні якості особистості визначаються за допомогою: 1) спрямованості особистості; 2) її мотиваційною сферою; 3) її потреб; 4) її установок; 5) поглядів; 6) вмінь, навичок; 7) звичок, стереотипів поведінки; 8) соціальної орієнтації. За допомогою соціально-психологічних ознак встановлюється характер ставлення особистості до дійсності. На думку О.О.Кваши: 1) внутрішній зміст особистості злочинця найбільше виявляється і її психологічних властивостях; 2) кожний злочин завжди зумовлений тією чи іншою мірою психологічними особливостями особи, яка його вчинила; 3) через внутрішні психологічні властивості негативні соціальні впливи детермінують злочинну поведінку; 4) роль психологічних ознак є приоритетною для кримінологічного дослідження особистості злочинця. Під психологічними особливостями в психології та кримінології розуміють відносно стабільну сукупність індивідуальних властивостей особи, які визначають: 1) типові форми реагування і адаптивні механізми поведінки (мотиваційна сфера); 2) систему уявлень про себе (самосвідомість, самооцінка); 3) особливості психічних процесів (емоційно-регулятивна сфера); 4) міжособистісні відносини і характер соціальної взаємодії.

Риси правової і моральної свідомості. До рис правової і моральної свідомості можна віднести риси, якими визначається порядність, обов’язок і внутрішня дисципліна волі, взаємна повага і довіра громадян один до одного. Так до таких рис можна віднести: 1) егоїстичні і корисливі спрямування; 2) вигода; 3) кар’єризм; 4) власне благополуччя, самолюбство і свавілля.

Психічні відхилення і аномалії: 1) психопатія; 2) психопатичні стани; 3) шизофренія в стійких формах; 4) травми центральної нервової системи; 5) хронічний алкоголізм; 6) наркоманія; 7) інші форми психічної патології, які не викликають осудності.

Кримінально-правові ознаки особистості злочинця такі: 1) спрямованість злочинної поведінки суб’єкта на конкретні охоронювані законом суспільні відносини; 2) ступінь і характер суспільної небезпечності вчиненого злочину; 3) способи, які обрані для досягнення злочинної мети; 4) мотив злочину; 5) вина і роль винної особи у вчиненому злочині (виконавець і організатор, підбурювач, пособник); 6) наявність судимості; 7) ставлення винного до вчиненого; інші ознаки.

Загальнозначущі позитивні людські якості: 1) соціальні позитивні ознаки; 2) соціальні позитивні властивості.

Такі ознаки і властивості за своїм характером позитивно впливають на свідомість і моральність, і являють собою корисні якості, які притаманні законослухняній людині.

3. Злочинець: класифікація та типологія

Зазвичай в кримінологічній літературі розрізняють типологію і класифікацію. Розрізняючи типологію і класифікацію, вчені зазначають, що типологія узагальнює сукупність типових для всіх або певних груп соціальних особливостей, а класифікація поділяє злочинців на групи згідно одиничної, індивідуальної ознаки. Таким чином, класифікація передує типології.

Існує така класифікація злочинців:

1. За соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта та її рівень, місце народження, виховання і проживання);

2. За ознаками соціального стану, роду занять і статусу (професія, наявність або відсутність роботи, матеріальне становище, сімейний стан, побутові умови проживання, громадяни України та особи без громадянства).

3. За даними інтенсивності і характеру злочинної діяльності та стану особи в момент вчинення злочину (повторність, рецидив, в групі, в місцях позбавлення волі, алкогольного тат наркотичного сп’яніння (афект)).

Існують такі підстави і типологія злочинців:

1. За характером антисуспільної спрямованості особистості злочинців та змістом мотивації їх злочинної поведінки:

- насильницький тип;

- корисливий тип;

- соціально-дезорганізований тип;

- необережний злочинець.

2. За глибиною антисуспільної спрямованості особистості злочинців та стійкості їх криміногенної мотивації виділяють:

- випадкових злочинців;

- ситуаційних злочинців;

- злісних злочинців;

- особливо злісних злочинців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Динаміка чистих страхових премій та чистих страхових виплат по медичному страхуванню за І квартал 2011-2012рр	\|	Протидія злочинності: поняття, система, класифікація заходів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.