Динаміка чистих страхових премій та чистих страхових виплат по медичному страхуванню за І квартал 2011-2012рр
Питома вага коштів підприємств, установ та організацій у загальних надходженнях до лікарняних кас складає 2,1 млн. грн. (2,4%).
Найбільші суми надійшли до лікарняних кас Житомирської (30,4 млн. грн.), Полтавської (9,6 млн. грн.) та Чернігівської (8,5 млн. грн.) областей.
Сума витрат за 2010 рік із коштів лікарняних кас у цілому по Україні становила 83,2 млн. грн., зокрема, на придбання медикаментів – 63,8 млн. грн. (77 %); на придбання виробів медичного призначення – 0,8 млн. грн. (1%); на ведення справ та утримання кас – 15,4 млн. грн. (18%); інші витрати – 3,2 млн. грн. (4%).
За рахунок лікарняних кас медикаменти отримали 487 тис. осіб (70 % від загальної кількості членів). У середньому з розрахунку на одного члена лікарняної каси надходження складають 127 грн., витрати – 120 грн. Витрати на медикаменти в розрахунку на одного члена лікарняної каси, який їх отримав, складають 131 грн.
Динаміка чистих страхових премій та чистих страхових виплат по медичному страхуванню за 9 місяців 2011-2012 рр представлено у табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Період
Показники
9 міс. 2011р
9 міс 2012 р
Темпи приросту
9 міс 2012/
9 міс 2011
млн. грн.
млн. грн.
млн. грн.
%
Чисті страхові премії
784,7
930,5
145,8
18,6
Чисті страхові виплати
361,8
443,6
81,8
22,6
На рис 3.1 зображеноструктура чистих страхових премій за видами страхування станом на 31.03.2012 (млн. грн.)
Рис. 3.1 Структура чистих страхових премій за видами страхування станом на 31.09.2012 (млн. грн.)
Рис 3.2 Структура чистих страхових виплат за видами страхування станом на 30.06.2012 ( млн. грн.)
Реально оцінюючи ситуацію, зазначимо, що запровадження страхової медицини може спіткати багато перешкод, а саме:
• відсутність економічного обґрунтування наповнення пакету обов’язкових медичних послуг;
• значне фінансове навантаження на фактичних платників страхових внесків (навіть за умови, якщо частина страхувальників – державні структури);
• збільшення корупції внаслідок непрозорих схем взаємодії між суб’єктами системи;
• збільшення витрат на утримання адміністративного апарату за рахунок створення нових адміністративних структур у медичній галузі;
• відсутність інституту відповідальності учасників процесу охорони здоров’я та медичного страхування;