Індивід. Індивідуальність. Особа. Особистість.

В той же час цілісність людини нібито роздвоюється, що позначається поняттями «індивід» та «особистість».

Індивід (пізньолатинський переклад грецького поняття «атом») означає одиничне на відміну від сукупності, маси, тобто це окрема людина на відміну від колективу, соціальної групи, суспільства в цілому. З поняттям "індивід" нерозривно пов'язане поняття індивідуальність, що визначає зміст особистого, неповторного світу людини, її найвищі цінності та безумовні авторитети. Індивідуальність можна визначити як сукупність властивостей та здібностей, які відрізняють одного індивіда від інших. Отже індивідуальність є наслідком, з одного боку, біологічної своєрідності організму, а з іншого – специфічних особливостей розвитку певного індивіда.

Поняття особистість фіксує лише соціальне в людині. Воно охоплює сукупність усіх соціальних ролей людини, всіх суспільних відносин, найважливішими з яких є ставлення до суспільного обов'язку, моральних норм. Це не просто носій конкретних історичних суспільних відносин, а людина, яка активно впливає на них відповідно до своїх індивідуальних здібностей і нахилів, свідомості та організованості, трудової та суспільно-політичної активності. Це життєвий шлях, який завжди неповторний і оригінальний.

Формування особистості відбувається в процесі соціалізації, який за своєю суттю діалогічний або навіть полілогіч-ний. Цей діалог (поліалог) можна відобразити за допомогою такої системи:

• "Я-Я" – умова формування самосвідомості, внутрішнього світу людини;

• "Я-ТИ" – сфера формування морального почуття, почуттів любові, дружби, ненависті тощо;

• "Я-МИ" – родинні, групові, кастові, класові, національні, державницькі почуття, звичаї, традиції, переконання;

• "Я-УКРАЇНА" – громадянське, державницьке самоусвідомлення;

• "Я-ЛЮДСТВО" – родова самосвідомість, належність до гомо сапієнс;

• "Я-СУСПІЛЬСТВО" – ставлення до світу створених речей та інших людей;

• "Я-ПРИРОДА" – екологічна свідомість та ставлення до навколишнього середовища;

• "Я-УНІВЕРСУМ" – витоки світогляду, релігійних та філософських ідей, роздуми про сенс життя та смерть.

Отже, соціалізація є процесом засвоєння індивідом певної системи знань, норм та цінностей, які дають змогу функціонувати йому як повноправному члену суспільства. Вона охоплює як соціальноконтрольовані процеси цілеспрямованого впливу на людину, тобто виховання, так і стихійні, спонтанні процеси, які спричиняють вплив на її формування. Найважливішою формою соціалізації є звичаї та традиції, у світі яких людина живе від народження до смерті. Адже суспільство –це світ звичаїв, що регулюють мораль, форми спілкування, самовираження тощо. Іншою важливою формою соціалізації людини є державно-правові норми. Ще однією універсальною формою соціалізації є мова як особлива інфраструктура суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Природні, соціокультурні та духовні виміри людського життя	\|	Сутність людини та сенс людського життя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.