• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття фізичної особи, її дієздатність та правоздатність. Фізична особа – підприємець. Юридична особа.

ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ – це врегульовані нормами цивільного права вольові на засадах юридичної рівності відносини між носіями цивільних прав та обов’язків, які виникають, змінюються і припиняються на основі цивільно-правових норм і юридичних фактів, забезпечення яких здійснюються заходами державного примусу.

Цивільне право -це галузь права, яка врегульовує майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утворен­нями на засадах юридичної рівності сторін.

Поняття і загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин.

Предметом цивільного права є цивільно-правові відносини і серед них розрізняють:

1. майнові відносини, тобто відносини з приводу володіння, користування і розпорядження матеріальними благами (майном);

2. особисті немайнові відносини, які в свою чергу поділяються на: особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (наприклад, об’єктом яких є результати інтелектуальної праці); особисті немайнові відносини, що не пов’язані з майновими (наприклад, об’єктом яких є честь, гідність, ділова репутація та інші нематеріальні цінності, які є невіддільними від особи).

Але майнові відносини врегульовуються не тільки цивільним правом, а й адміністративним, фінансовим, сімейним, житловим тощо. Наприклад, майнові відносини (фінансові), що виникають з приводу сплати податків, врегульовуються фінансовим правом, а кримінальне право захищає майнові права осіб від злочинних посягань на них та вживає заходів майнового впливу до злочинців (конфіскації, штрафи тощо).

Проте на відміну від правовідносин інших галузей права у цивільних правовідносинах:

· учасники обособлені, незалежні і рівноправні;

· ці відносини, як правило, виникають лише по волі обох сторін;

· вони виникають та здійснюються не тільки на підставі правових норм, але й особливих юридичних фактів (дій і подій);

· ці відносини мають диспозитивний характер, тобто їх учасників самі повністю або частково визначають характер стосунків між собою – наприклад, ціну, строки тощо (на відміну від імперативного характеру адміністративно-правових чи кримінально-правових і т.п. відносин);

· спори між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судовими органами (судами загальної юрисдикції, господарськими або третейськими судами) у позовному порядку;

· цивільно-правова відповідальність є адекватною характеру цих відносин, а тому її особливістю є те, що вона:

· є майновою відповідальністю, що випливає з майнового характеру цивільно-правових відносин;

· носить компенсаційний характер, що відповідає принциповій еквівалентності на якому базуються товарно-грошові відносини;

· критерієм її меж є принцип повного відшкодування збитків, спричинених порушенням цивільних прав;

· вона заснована на презумпції винності порушника, тобто тут саме на порушника покладено обов’язок доводити, що шкода заподіяна не з його вини;

· у випадках, визначених законом, вона можлива і при відсутності вини (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки тощо).

Цивільне право має свої функції, тобто основних напрямів його впливу на суспільні відносини та їх учасників. До них належать: регулятивна, охоронна, виховна, попереджувальна (превентивна) тощо.

Таким чином, з наведеного можна зробити висновок, що

Елементами цивільних правовідносин є:

v суб’єкти цивільних правовідносин, тобто особи (фізичні і юридичні), які обособлені, незалежні та рівноправні;

v об’єкти цивільних правовідносин, тобто те, з приводу чого або у зв’язку з чим ці відносини можуть виникати, змінюватись або припинятися і на досягнення яких правових результатів вони спрямовані;

v зміст цивільних правовідносин, який включає фактичну поведінку учасників цих відносин (матеріальний аспект змісту), та права і обов’язки їх учасників, які випливають із цих відносин (юридичний аспект змісту), як наслідок дії відповідної правової норми або договірних зобов’язань їх учасників.

Об’єктами цивільного права є речі, в тому числі і гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати роботи, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Речі – це предмети матеріального зовнішнього світу, що знаходяться у твердому, рідкому, газоподібному чи іншому фізичному стані.

Під результатами роботи слід розуміти дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може складатися в створенні речі, її переробці, якісній зміні, ремонті, інше.

Послуги – це дії або діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають матеріального результату (зберігання, перевезення, експедирування та інше).

Учасниками цивільних правовідносин є суб’єкти. Ними зокрема можуть бути:

v людина (фізична особа), серед яких залежно від їх правового статусу розділяють: громадян України, іноземців та осіб без громадянства;

v юридичні особи (підприємства, установи, організації та інші соціальні утворення).

Слід пам’ятати, що сторона і суб’єкт правовідношення поняття не тотожні, оскільки стороною у правовідношенні може виступати декілька осіб (учасників).

Особливістю правового положення суб’єктів цивільних правовідносин є те, що вони наділяються цивільною правоздатністю і цивільною дієздатністю.

Відповідно до ст. 25 ЦКУ цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і обов’язки.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. При цьому у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої дитини.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Цивільна дієздатність –це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

Цивільна дієздатність визнається за фізичними особами, які усвідомлюють значення своїх дій та можуть керувати ними.

На відміну від правоздатності, яка виникає у момент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров’я.

Так, фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня), володіє частковою дієздатністю. Вона має право:

♦ самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвиткові;

♦ здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Фізична особа віком від 14 до 18 років (неповнолітня) наділена неповною цивільною дієздатністю та має право:

● самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

● самостійно здійснювати права автора на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

● бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

● самостійно укладати договір банківського складу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна, які вчиняються неповнолітньою особою, згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників має бути дана письмово і нотаріально посвідчена.

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальників, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи або позбавити її права самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.

Слід зауважити, що неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону, а також за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Однак, якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

Для фізичних осіб у повному обсязі цивільно-правова дієздатність виникає з виповненням 18 років (повноліттям). У разі одруження до досягнення повноліття фізична особа набуває повної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу до повноліття набута повна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою того з подружжя, хто є неповнолітнім, набута ним повна цивільна дієздатність також зберігається.

Як виняток, повна цивільна дієздатність може бути надана особі, якій виповнилось 16 років і яка працює за трудовим договором, або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також особі, яка записана матір’ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття. Надання повної дієздатністю (емансипація) провадиться за заявою заінтересованої особи органом опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювача) або піклувальника, а за відсутності такої згоди – судом.

Фізична особа може бути обмежена в дієздатності або визнана недієздатною тільки у судовому порядку у наступних випадках:

vякщо вона страждає психічним розладом, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними;

vякщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Цивільна дієздатність фізичної особи вважається обмеженою в дієздатностіз моменту набуття чинності рішення суду.

Над фізичною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування. Особа, яка обмежена у дієздатності, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Така особа самостійно несе відповідальність за невиконання своїх договірних зобов’язань або заподіяння шкоди.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров’я не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття чинності рішенням суду

Над недієздатною особою встановлюється опіка. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-яких правочинів.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. А/. Поняття про судовий процес.
5. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
8. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
9. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
10. Аудит розрахунків із підзвітними особами.
11. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
12. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання

Переглядів: 2506