МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Переяславська рада8 січня 1654 р.на козацькій раді в м. Переяславі розглядалося питання про прийняття Гетьманщиною московського протекторату. Рішення не було одностайним, частина козаків були противниками такого союзу і схилялася до заступництва Туреччини. Утім, Хмельницькому вдалося переконати старшину виступити на підтримку московського союзу, обіцяючи збереження їхніх прав та привілеїв. Проте договір ледь не зірвався з іншої причини: московські посли відмовилися присягати на вірність від імені царя Олексія Михайловича, мотивуючи це тим, що цар є самодержцем і слова свого не змінює. Під час Переяславської ради не було укладено жодного офіційного правового акта, відбулася лише одностороння присяга гетьмана та козацької старшини. Козацькі ради проходили й в інших містах Гетьманщини. У січні-лютому 1654 р. до присяги було приведено близько 200 міст і містечок. Але союз із Москвою був неоднозначно сприйнятий в Україні. Відмовилися присягати Уманський і Брацлавський полковники /. Богун та /. Сірко, керівництво української церкви на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим; збройні виступи відбулися у Полтавському та Кропив'янському полках. Невідомо, чи складала присягу Запорозька Січ. Українська сторона виробила письмовий проект договору між Гетьманщиною і Москвою під назвою Просительні статті.Але в процесі переговорів у березні 1654 р. в Москві документ був скорочений і значно змінений. 21 березня 1654 р. були затверджені Статті Богдана Хмельницького, або Березневі статті. 1) Визнавалося верховенство московського царя над Україною. 2) Козаки зберігали всі права та вольності, реєстр складав 60 тис. чоловік. 3) Генеральна і полкова старшина отримували платню. 4) Гетьмана мало обирати козацьке військо і сповіщати про це царя. 5) Україна мала; право на зовнішні відносини, окрім як з Польщею та Туреччиною. 6) Податки мали збирати українські чиновники. 7) У містах зберігалося самоуправління. 8) Підтверджувалося право Київського митрополита і всього духовенства на їхні маєтності. 9) У Києві та на кордонах України з Річчю Посполитою мали розташовуватись російські військові залоги. 10) Московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею навесні 1654 р. 11) У разі татарських нападів на Україну передбачалися спільні московсько-українські походи проти Кримського ханства. «Березневі статті» змінили політичну ситуацію в Східній Європі. Україна сприймала їх як тимчасове явище, а Москва — як перший крок до цілковитого об'єднання. Як зазначають дослідники, у правовому відношенні українсько-московський договір був не зовсім ясно сформульований, тому історики по-різному оцінюють його: —як персональну унію, згідно з якою дві країни, маючи одного монарха, зберігають самоврядування; —як протекторат Москви над Україною; Україна — васальна, залежна територія; —як входження українських земель до складу Московської держави; —як військово-політичний союз Москви та України; —. як конфедерацію Московського царства та Гетьманщини; —як возз'єднання України з історичними землями Росії. Значення московсько-українського договору 1654 р. Для України : — дозволив Україні зберегти державність, судовий, військовий, адміністративний устрій; — забезпечив Україні союзника для протистояння Речі Посполитій та Туреччині; — звільнив від релігійних утисків православну церкву; Для Росії - збільшилася боєздатність армії за рахунок підконтрольного козацького війська; - держава отримала нові родючі землі й Сировинні родовища; - козацькі війська захищали Росію від турецько-татарських нападів; - казна поповнювалася за рахунок українських податків Завершення війни - Польща не визнала Переяславський договір. Вона розірвала дипломатичні відносини з Москвою і розпочала з Росією війну. - Березень 1654 р.— воєнні дії на території Брацлавщини, Волині, Поділля; безуспішна облога Умані польськими військами. - Червень-вересень 1654 р.— українська армія під командуванням І. Золотаренка звільняє від польсько-литовського панування Білорусь. Водночас Кримське ханство укладає союз із Річчю Посполитою проти Московії та України. - Листопад-грудень 1654 р. — захоплення польською армією Брацлава. - Січень 1655р.— битва під Охматовом; незважаючи на великі втрати, не надала переваги жодній стороні. Козацька традиція назвала місце битви Дрижиполем через морози. - Липень 1655р.— початок шведської інтервенції до Польщі з метою здобуття Балтійського узбережжя. - Вересень-листопад 1655 р.— облога Львова козацькими військами; знята після сплати викупу львів'янами. Становище козацького війська ускладнилося через вторгнення татарської армії на Поділля. - Листопад 1655 р.— під Озерною українсько-російська армія завдала поразки татарам; Кримське ханство знову стало союзником Б. Хмельницького. У липні 1655 р. війну проти Польщі розпочала Швеція. За таких умов король Речі Посполитої запропонував мир Б. Хмельницькому, але отримав відмову. Натомість царський уряд погодився на пропозицію польських дипломатів. У вересні 1656р.Польща і Росія, без участі української сторони, представників якої навіть не пустили на переговори підписали Віленське перемир'я. Його умови були такими: — припинялися воєнні дії між Московською державою і Річчю Посполитою; — Москва і Польща мали вести спільні воєнні дії проти Швеції, яка в цей час напала на Польщу; — московський цар Олексій Михайлович отримав можливість бути обраним польським королем після смерті Яна Казимира. Таким чином, антипольський союз України і Москви фактично втратив силу. Б. Хмельницький починає новий тур переговорів про укладення коаліції проти Речі Посполитої, маючи намір розірвати відносини з Московською державою. Але 6 серпня 1657 р. Б. Хмельницький помер, залишивши Україну в оточенні ворогів її незалежності та без гідного наступника. 12. Соціально – економічне та політичне становище України в другій половині XVII ст. Зміни в українському суспільстві внаслідок Національно-визвольної війни — Польську шляхту як панівний клас замінило козацтво, а козаком, за традицією, міг стати кожен. Згідно з московським переписом 1654 р., близько половини дорослого чоловічого населення становили козаки. Так, межі між суспільними станами стали розмитими, а ідея суспільної рівності набула небаченого для Східної Європи розмаху. — Значно покращилося становище селянства. Селяни відвоювали особисту свободу, право розпоряджатися власним майном, переселятися коли і куди завгодно. Проте вони мусили виконувати певні повинності на користь Війська Запорозького: забезпечувати його транспортними засобами, провізією та сплачувати податки. — Чимало української знаті та заможних козаків обійняли високі посади і використовували їх для зміцнення свого впливу та достатку. Гетьмани тільки сприяли цьому, роздаючи землі та посади. Таким чином, старшина перетворюється на земельних магнатів. Як наслідок, у суспільстві козацької України назрівала громадянська війна. — Міста відіграли відносно незначну роль у повстанні, їхні відносини із селянами та козацтвом були обмежені. Величезна кількість містечок потрапила під владу місцевої старшини і мала сплачувати мито за торгівлю, тоді як козаки цього не робили. — На відміну від міщан, православне духовенство підтримувало з козацькою верхівкою дружні відносини. Хмельницький та його наступники підтверджували права монастирів на землі, обов'язок селян виконувати трудові, повинності на користь церкви. — Залишилася низка складних політичних проблем, пов'язаних передусім з українсько-російським союзом. Серед козацької старшини тривали суперечки щодо можливого зовнішньополітичного партнерства: залишатися з Москвою, повертатися до Речі Посполитої чи шукати союзника серед інших держав. Доба Руїни Період від смерті Богдана Хмельницького до початку гетьманування Івана Мазепи історики, починаючи з М. Костомарова, називають Руїною. Руїна характеризувалася внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу та іноземним вторгненням в Україну. Існують різні підходи до географічного та хронологічного визначення Руїни. 1) Основний зміст — розпад Української держави. Тривала з 1657 до 1687 р. Охопила і Лівобережну, і ПравобережнуУкраїну. 2) Основний зміст — спустошення Правобережної України. Тривала з 1663 до 1687 р. Охопила тільки Правобережжя України. Причини Руїни — Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Б. Хмельницького після його смерті. — Розкол серед української еліти з питань внутріш-. ньої і зовнішньої політики: частина орієнтувалася на Москву, частина — на Річ Посполиту. — Нездатність старшини поставити державні інтереси над особистими. — Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь-якому уряду. — Втручання у внутрішньоукраїнські справи та безпосередня агресія з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства. Гетьманування Івана Виговського (1657-1659 рр.) — Перед смертю Б. Хмельницький заповів гетьманську булаву своєму 16-річному синові Юрію: старший син Тиміш, якого Богдан Хмельницький бачив на гетьманській посаді, загинув. У вересні 1657 р. старшинська рада в Чигирині доручила генеральному писареві І. Виговському виконувати гетьманські повноваження до повноліття Юрія. За місяць на Корсунськійраді, де були присутні рядові козаки, міщани, духівництво та посли іноземних держав, І. Виговського обрали повноправним гетьманом. Політика І. Виговського 1. Зберігав союзницькі відносини з Московською державою. 2. Активізував зв'язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир'я з Польщею. 3. Зміцьнював становище козацької старшини і православної шляхти, роздаючи землі, що призводило до наростання соціальної напруженості та невдоволення народу. 4. Боровся з антигетьманською опозицією: здійснював економічну блокаду Запоріжжя, за допомогою татарського війська придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря і кошового отамана Я. Барабаша, підтримуване Москвою (1658 р.). 5. Підписав Гадяцький договір (1658р.)з Річчю Посполитою. Причини підписання:складна політична ситуація в Україні, підтримка Москвою антигетьманської опозиції, неприйняття методів московської політики. Основний зміст: 1) Гетьманщина як Велике князівство Руське Велике Кнізівство входить разом із Польщею та Великим князівством Литовським до Речі Посполитої як рівноправна держава. 2) Король Речі Посполитої обирається на загальному сеймі. 3) Велике кнізівство Руське очолює гетьман, обраний козацтвом, шляхтою та духовенством довічно і затверджений королем. Гетьманові належить вища виконавча влада, він очолює збройні сили Великого кнізівства Руського. 4) Вища законодавча влада у Великому кнізівстві Руському належить обраним Національним зборам (парламенту). 5) Велике кнізівство Руське має незалежну фінансову, податкову і судову системи, власні гроші; судочинство ведеться українською мовою. 6) Збройні сили Великого кнізівства Руського складаються з ЗО тисяч реєстру та 10 тисяч найманців. 7) Козакам гарантуються права та вольності. 8) Передбачено скасування унії на території Великого кнізівства Руського, православні зрівнюються в правах із католиками, православні митрополит і єпископи отримують місця в сенаті. 9) Польські феодали повертаються в Україну, відновлюються велике землеволодіння, кріпацтво, повинності й податки, покладені на селян і міщан, що існували до 1648 р. 10) Гетьман втрачає право на самостійні міжнародні зв'язки. 11) Києво-Могилянська колегія урівнюється в правах із Краківським університетом; заплановано заснувати в Україні ще одну академію. Шкіл та друкарень слід відкрити стільки, «скільки буде потрібно». 12)Установлення свободи друку і слова, навіть у релігійних питаннях (заборонена тільки образа королівської гідності). 13)Польські та литовські війська можуть перебувати На території Великого кнізівства Руського тільки в разі крайньої потреби і в підпорядкуванні гетьмана. Оцінки договору неоднозначні: — видатна пам'ятка державної та правової думки, українська національна програма; — став відмовою від незалежності України; — підштовхнув Україну до соціальних конфліктів, знищивши соціально-економічні здобутки Національно-визвольної війни. Проте сейм Речі Посполитої урізав Гадяцький договір, обмеживши реєстр, право на обрання гетьмана, власну монету тощо. Підписання Гадяцького договору спричинило російсько-українську війну. В її ході І. Виговський розбив 100-тисячну московську армію під Конотопом (1659р.),але через свою непопулярність не зумів використати результати перемоги. І. Виговський не зумів приборкати промосковсь-ки налаштовану старшину, тому^російська армія в 1659 р., підтримуючи заколотників, захопила лівобережжя України. До осені 1659 р. позиції І. Виговського послабшали навіть на Правобережжі. У жовтні 1659р. він зрікся гетьманської булави, передав її вже обраному новому гетьманові Ю. Хмельницькому і виїхав до Польщі. Згодом, у 1664 р., І. Виговський був розстріляний за наказом тодішнього гетьмана П. Тетері. Гетьманування Юрія Хмельницького (1659-1663 рр.) Юрій Хмельницький був обраний гетьманом наприкінці вересня 1659 р. Людина слабкодуха, без чітких переконань, без таланту військового й державного діяча, він став маріонеткою в руках сильніших противників. Політика Ю. Хмельницького 1. Під тиском російських військ, що перебували на Лівобережжі, Ю. Хмельницький підписав фальсифікований варіант Березневих статей — так звані Переяславські статті (1659 р.),що мали такий зміст: — російські війська розташовуються в усіх великих містах (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів); — козакам заборонено вести війни і мати зовнішні відносини без дозволу царя; — обрання гетьмана і старшини має відбуватися тільки з ухвали московського царя; гетьман має присягати на вірність московському цареві; — козаки мусять брати участь у московських війнах; — Українська церква підпорядковується Московському патріархові. Фактично Гетьманщина Перетворилася на автономію Московії, що спричинило велике незадоволення старшини, особливо на Правобережжі. 2. Під час російсько-польської війни 1660р. московська армія, до якої змушені були приєднатися козаки, зазнала поразки. У зв'язку з цим Ю. Хмельницький спрямовує свою політику на Польщу. У жовтні 1660 р. він укладає Слободищенський трактат: — Україна відновлювала державний зв' язок з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 р. — Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала лише автономію на чолі з гетьманом. — Українська армія зобов'язувалася взяти участь у воєнних діях проти Московської держави. Наслідки Слободищенського трактату.Правобережна Україна повернулася до складу Речі Посполитої. Лівобережні полки на чолі з Я. Сомком та В. Золотаренком виступили за збереження союзу з Москвою. Походи Ю. Хмельницького на Лівобережжя закінчилися невдачею. Наказним гетьманом Лівобережної України обрали Я. Сомка. Це стало початком поділу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну частини та війни між окремими регіонами України. У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікся булави і постригся у ченці. Гетьмани розділеної України
Гетьманування Павла Тетері (1663-1665 рр.) Павло Тетеря був хрещеником Богдана Хмельницького; пізніше він одружився з удовою Данила Виговського—дочкою Б. Хмельницького Оленою. Павло Тетеря був гетьманом Правобережної України, обраним після зречення Ю. Хмельницького. Політика П. Тетері 1. Орієнтувався на Польщу, продовжуючи політику І. Виговського. 2. Спробував об'єднати Право- та Лівобережжя за до-помогрю поляків і кримських татар, але невдало. 3. Був змушений постійно приборкувати антигеть-манські виступи полковників. Не мав широкої підтримки українського населення. 4. Вимагав від Речі Посполитої: 1) забезпечити рівноправ'я православної та католицької церков; 2) підтвердити привілеї козацької старшини; 3) дозволити самостійні дипломатичні відносини з Молдовою; 4) розпочати мирні переговори з Московською державою. 5. У 1665 р. призначив наказним гетьманом М. Ханенка, проте так і не зрікся гетьманства до самої смерті. У 1666 р. виїхав до Польщі, але незабаром його було вигнано з країни, і П. Тетеря оселився в Молдові, ав1671р.був отруєний. За іншою версією, решту життя прожив на Волині як шляхтич-землевласник. Гетьманування Івана Брюховецького (1663-1668 рр.) Гетьман Лівобережної України, обраний на Чорній раді», випередивши своїх конкурентів Я. Сомка і В. Золотаренка. На Чорній раді Сомко і Золотаренко були заарештовані царським уповноваженим, а згодом за поданням нового гетьмана їх булострачено; ще близько 50 осіб відправлено до Сибіру. Політика І. Брюховецького Будучи майстром впливу на натовп, за роки перебування на Запоріжжі завоював авторитет серед козацької бідноти, протиставляючи себе старшині, яку голота не любила. Саме Чорна рада остаточно розділила Українську державу «на два береги». 1. Був першим українським гетьманом, що відвідав Москву і навіть одружився з московською княжною. Уклав із Москвою Батуринські статті (1663 р.): — підтверджено умови Березневих статей (1654 р.) і Переяславських статей (1659 р.); — Гетьманщина забезпечує харчами московське військо в Україні; — Україна повертає московським поміщикам се-лян-утікачів; — українським купцям заборонено ввозити і продавати тютюн і горілку в Московській державі, а хліб — на Правобережжі й у Кримському ханстві. 3. Протягом 1664-1665 рр. намагався встановити контроль над Правобережжям. 4.У 1665р. підписав ізМосковськістатті,якісуттєво обмежували політичні права України. Причини укладення: невпевненість І. Брюховецького у своєму становищі, пошук підтримки. Основний зміст — Українські землі переходили під безпосередню владу московського царя. — Вибори гетьмана можуть проходити тільки з дозволу царя і в присутності його представників. — Збільшено кількість московських військ в Україні; вони утримувалися за рахунок українського населення. — Збирання податків покладалося на царських урядників, причому податки надходили до царської казни. — Українським містам повернуто грамоти на магдебурзьке право. Гетьман не мав права надавати містам самоврядування. — Гетьманові було заборонено вступати в дипломатичні відносини з іншими державами. — Київський митрополит підпорядковувався Московському патріархату. Результат: Україна фактично була підпорядкована царським воєводам, що викликало незадоволення гетьманом навіть на Запорозькій Січі. 5. Підписав Андрусівське перемир'я (1667р.) між Московською державою та Річчю Посполитою: — Правобережна Україна відходила до Польщі; — Лівобережна Україна залишалася за Московською державою; — Київ тимчасово контролював лівобережний гетьман, згодом це місто мало відійти до Польщі; — Запорозька Січ перебувала під спільним контролем обох держав. 6. У 1668р., побоюючись втратити гетьманство через загальне незадоволення, заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під турецький протекторат, очолив антимосковське повстання розпочав переговори з П. Дорошенком, правобережним гетьманом. Коли на Лівобережну Україну перейшли полки П. Дорошенка, лівобережні козаки виступили проти І. Брюховецького і вбили його. П. Дорошенко наказав поховати гетьмана з почестями. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|