• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика

— Розвивалася в умовах постійного національного та релігійного утиску з боку речі Посполитої, Угор­щини, Туреччини.

— Відсутність єдиного політичного і духовного цен­тру гальмувала культурний розвиток українських земель.

— Значний вплив героїчних козацьких походів.

— Взаємодія із західноєвропейською культурою, вплив ідей Відродження, Реформації та гума­нізму.

— Можливість одержання вищої освіти в європейсь­ких університетах.

Відродження — мистецтво, засноване на гуманізмі, поверненні до ідеалів античності.

Гуманізм — напрямок суспільної думки, який спрямовано на за-|хист гідності і свободи людини.

Основні здобутки

1. Поширення книгодрукування.Першими друкарями в Україні стали Швайпольт Фіоль (Октоїх і Часослов, 1491 р.), білорус Франциск Скорина(Псалтир і Біблія руська, 1517 р.), Іван Федоров(Євангеліє, 1569 р.). До середини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень.

Чимало дослідників вважають, що у Львові друкарня існувала з 1460 р., а її засновником був Степан Дропан. Щоправда, його книжки не збереглися.

2. Наприкінці XVI ст. в містах України виникають братства — національно-релігійні об'єднання міщан.

3.Розвиток освіти.

— Початкові школи при церквах і монастирях.

— Слов'яно-греко-латинські школи, де виклада­лися грецька, церковнослов'янська, латинська мови, а також «сім вільних мистецтв»: грама­тика, риторика, діалектика, арифметика, гео­метрія, астрономія, музика.

— У містах відкривалися братські школи; найкра­щими вважалися Львівська, Київська і Луцька братські школи. їхня програма була близька до слов'яно-греко-латинських шкіл. Незаможні діти й сироти навчалися безкоштовно.

Київська братська школа була відкрита в маєтку, подарованому братству Гальшкою Гулевичівною.

— Діяли протестантські, греко-католицькі, Єзуїтські школи.

— Відкрито перші вищі навчальні заклади: у 1576-1580рр. в Острозі заснована Острозька колегія (згодом академія) — перший вищий навчальний заклад України; її першим ректо­ром був Герасим Смотрицький. При Острозькій колегії створено видавничий гурток, на базі якого першодрукар Іван Федоров здійснив ви­давництво Букваря та Острозької Біблії.

— У 1632р. внаслідок злиття Київської братської та Лаврської шкіл почала працювати Києво-Могйлянська колегія(за іменем першого ректо­ра — Петра Могили). У вищій школі до «семи вільних мистецтв» додавалися філософія та богослов'я, тобто програма була близькою до західноєвропейських університетів. У 1658 р. колегіум набув статусу академії.

— Розвиток книгодрукування сприяв поширен­ню шкільних підручників. У1574 р. видано Бу­квар Івана Федорова, у 1596 р. — у друкарні Віденського братства вийшли «Граматика сло­венська», «Буквар» і «Лексис» Лаврентія Зизанія; у 1619 р. була «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького.

Офіційна руська мова вбирає українські народні розмовні елементи, з'являються твори, написані українською книжною мовою. Пам'яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад Євангелія з церковнослов'янської на ук­раїнську мову (1556-1561 рр.), на якому в наш час українські президенти складають присягу.

4. Усна народна творчістьу значній своїй частині була присвячена козацьким походам, національ­но-визвольній боротьбі: пісні й думи — «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Пісня про Бай­ду» тощо. Як правило, пісні супроводжувалися грою на бандурі, кобзі, лірі та інших музичних інструментах.

5. Література мала різноманітні жанри:

— полемічна література, що відображала по­леміку між католиками, уніатами й право­славними (І. Вишенський «Послання до єпис­копів»; М. Смотрицький, «Тренос» («Плач»); І. Борецький «Протестація»); була спрямо­вана проти полонізації та покатоличення ук­раїнського народу;

— історичні мемуари (Б. Баліка «Про Москву і про Дніпро, царька московського неправди­вого»);

— політична публіцистика (С. Оріховський-Роксолан, якого називали «українським Демосфеном»);

— латиномовна поезія;

— перекладна література: лицарські романи, пе­рекази, драматичні твори.

6. Продовжується літописання:Густинський літо­пис (до 1597 р., автор невідомий), Львівський літопис (1498-1649 рр.), Острозький літопис (1500-1636 рр.).

7. Театр і драматургія:

— зі шкільним театромбули пов'язані драма­тичні твори — як релігійного, так і побутово-комедійного змісту;

— у першій половині XVII ст. з'являється вер­теп — мандрівний ляльковий театр.

Вертепні вистави відбувалися в двоярусній дерев'яній скриньці, що мала вигляд двоповерхового будиночка або церкви. У верх­ньому ярусі відбувалися «небесні» події, в нижньому — «земні». Починалася вистава релігійною частиною (народження Христа, винищення немовлят Іродом, Іродова смерть), а закінчувалась на нижньому ярусі, де розігрувалися сцени з народного життя.

9. Музичні напрямки:

— церковна музика: поява багатоголосних (партесних) співів (замість восьмиголосних), нотного письма; музиці навчали в Київському колегіумі;

— світська музика: з'явилися пісні для хору або триголосного ансамблю — канти — жартівли­вої, повчальної, величальної та іншої темати­ки;

— інструментальна музика поширена у козаків, у містах існують музичні цехи. Поширені такі інструменти, як цимбали, кобзи, ліри, сопілки.

10. Архітектура:

— будівництво оборонних споруд, міст-фортець (Станіслав, Тернопіль, Броди), культових спо­руд, міського житла;

— архітектурні стилі: готичний та ренесанс — пе­реважно в Швнічно-Західній Україні, бароко — по всій Україні. Найвидатніші пам'ятки — ан­самблі Печерської лаври, Кирилівського мо­настиря, Софійського собору в Києві, церкви Чернігова та Переяслава.

Бароко—стиль мистецтва кінця XVI — середини XVIII ст.. Бароко­ва культура заснована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому людина розчинена й підпорядкована середови­щу, суспільству, державі. В українському бароковому мистецтві співіснують прагнення неможливого і песимізм, пафос боротьби й перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа на людей, охоплених марнославством. Готика—архітектурний стиль XII—XVI ст., для якого характерні лег-| кість, використання арок, галерей, численних вікон з вітражами.

11. Образотворче мистецтво:

— художники об'єднуються в цехи; видатні пред­ставники тогочасного живопису — Ф. Сенько-вич, М. Муха, А. Попович;

— розвивається скульптура: надгробні пам'ят­ники (пам'ятник К. Острозькому в Києво-Пе­черській лаврі), прикраси для архітектурних споруд;

— церковний живопис традиційно представлений фресками та іконописом, що зазнали впливу ідей Відродження і гуманізму;

— поширюється світський живопис: портрети Р. Сангушка, К. Осторзького, Р. Вишневець-кої; батальні та історичні картини; книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініатюри.

Гравюра — вид графіки, у якому зображення е друкованим відтиском з малюнка, вирізбленого на дошці з дерева, каменю, металу.

Отже, не зважаючи на тяжкі умови життя і фео­дальний гніт, український народ продовжував збага­чувати свою культуру.

9. Визвольна війна українського народу середини XVII ст.

Навесні 1648 р. в Україні почалося козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницько­го, що переросло у Національно-визвольну війну.Історична література для характеристики назва­ної події вживає терміни повстання (козацьке,народне, селянське, українське), війна (козаць­ка, селянська, громадянська, польсько-козаць­ка, визвольна, національно-визвольна), револю­ція (національна, національно-визвольна, ук­раїнська).

Мета війни:звільнити Україну з-під влади Ре­чі Посполитої, сформувати власну Українську дер­жаву.

Причини війни склалися у 30-40-х роках XVII ст.

Соціально-економічні причини:

1) посилення кріпосного гніту: 5-6 днів панщини на тиждень, зростання податків через товарне вироб­ництво хліба у Польщі;

2) погіршення становища міщан через свавілля поль­ської адміністрації; самі поляки визнавали: « В Ук­раїні править беззаконня»;

3) скорочення реєстрового козацтва до 6 тис. чоловік відповідно до «Ординації війська Запорозького» (1638 р.); нереєстрові козаки перетворювалися на кріпаків, скасовано козацький суд, козакам забо­ронено обирати гетьмана, а територія їхнього проживання обмежена.

Політичні причини:

1) відсутність власної державності;

2) нерівність у правовому й політичному становищі української православної шляхти;

3) прагнення козацької верхівки здобути владу.

Національно-релігійні причини:

1) утиски православ'я, братств та братських шкіл, заборона православним обіймати адміністративні посади навіть у місцевих владних органах;

2) поширення унії;

3) політика полонізації населення.

Зовнішньополітичні причини:

1) сусіди Польщі — Московська держава, Швеція та Туреччина — були зацікавлені в послабленні Речі Посполитої. Так, Москва підтримувала всі анти-польські козацькі повстання кінця XVI — почат­ку XVII ст.;

2) сваволя шляхти підривала міцність держави, вла­да короля була послаблена;

3) європейські країни, послаблені Тридцятирічною війною (1618-1648 рр.), були зайняті своїми про­блемами і не втручалися в східноєвропейські про­цеси.

Характер війни:антифеодальний, національно-звольний під релігійними гаслами. Рушійні сили: козацтво, селянство, міщани, дрібна яхта та православне духовенство. Керівна роль на-а українській козацькій старшині.

Початок воєнних дій

— У січні 1648 р. гетьманом Запорозького війська ло обрано Б. Хмельницького. Він ужив таких за­для підготовки повстання: розсилав універсали із закликом піднятися на бо­ротьбу проти свавілля магнатів і шляхти, тікати на Січ;

— установив контакти з повстанськими загонами в різних частинах України;

— агітував міське населення відчиняти міста перед козацькою армією;

— встановив дипломатичні відносини з Кримським ханством: в обмін на військову здобич та заруч­ників татарська кіннота виступила на боці запо­рожців, припинялися татарські набіги на південь України.

Заручниками кримського хана Іслам-Гірея стали представни­ки знатних козацьких родів, у тому числі й син Богдана Хмель­ницького Тиміш.

Момент для початку війни було вибрано дуже вда­ло: протягом першої половини XVII ст. Річ Посполита була виснажена війнами з Московією, Швецією, а також Тридцятирічною війною. Вже наприкінці січня 1648 р. в Україні починається антипольське повстання.

Поляки недооцінили небезпеку повстання. Вони не тільки відправили на його придушення лише 4-тисяч-ний загін, а й включили до загону реєстрових козаків. Реєстровці незабаром обрали гетьманом Ф.Джалалія та перейшли на бік повстанців.

Перші перемоги повстанців (1648 р.):

19 квітня — 6 травня 1648 р. — битва в урочищі біля річки Жовті Води, в якій загинув командувач польським загоном Стефан Потоцький.

15-16 травня 1648р. — битва під Корсунем; у по­лон потрапили польські командувачі М. Потоцький і М. Калиновський.

11-13 вересня 1648 р. — битва під Пилявцями;польські війська тікали разом із командувачами. Ко­закам дісталися 90 гармат, запаси пороху та зброї, коні та інше майно на суму близько 10 млн злотих. Після пилявецької втечі поляків іронічно називали « пилявчиками ».

27вересня — 16 жовтня 1648р. — облога Львова, яка була знята тільки після сплати львів'янами ви­купу — понад 1 млн злотих.

28жовтня — 14 листопада 1648 р. — облога Замостя, що закінчилася перемир'ям із Польщею.

Умови перемир'я 1648 р.:

— припинення воєнних дій;

— повернення козакам їхніх вольностей;

— учасники повстання амністовані.

23 грудня 1648 р. Хмельницький з тріумфом по­вернувся до Києва.

Напрямки діяльності Б. Хмельницького взим­ку 1648-1649 рр.:

— формує київський полк;

— установлює дипломатичні відносини з Туреччи­ною, Угорщиною, Молдовою, Московським цар­ством;

— веде переговори з польським урядом, вимагаючи ліквідувати в Україні уніатську церкву, поверну­ти запорозькому війську всі привілеї та вольності, визнати гетьмана васалом польського короля;

— заявляє про намір «відірвати від ляхів усю Русь і Україну»;

— проводить мобілізацію до війська.

Продовження воєнної кампанії

Воєнні дії 1649р.Улітку 1649р. Б. Хмельницький атакує Галичину і починає облогу Збаража,куди відступила польсь­ка армія. На допомогу оточеним просувалася 30-ти-сячне польське військо. Козацька армія вийшла на­зустріч польському підкріпленню. У серпні 1649 р. під Зборовомполяки опинилися в оточенні, а сам король ледь не потрапив у полон. Проте кримський хан змусив Хмельницького піти на поступки поля­кам і укласти мир.

Зборівський договір (1649 р.)

1) Влада гетьмана поширювалася на Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства;

2) реєстр становив 40 тис. козаків;

3) державні посади в Гетьманщині мали обіймати тільки українці;

4) повстанцям було гарантовано повну амністію;

5) питання про долю унії та церковне майно мало бути винесене на найближчий сейм;

6) євреї та єзуїти повинні були залишити Україну.

Наслідки договору:

— ані Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором: почалися антигетьманські виступи се­лян і міщан, що не потрапили до реєстру;

— польсь­кий сейм схилявся до силового розв'язання ко­зацького питання і протягом 1650 р. готувався до війни з Гетьманщиною;

— договір створив умови для формування української державності. .

Воєнні дії 1651 р.

Узимку 1651 р. поляки відновлюють воєнні дії та захоплюють прикордонні козацькі міста Чернівці, Шаргород, Ямпіль, оточують Вінницю.

У червні-липні 1651 р. під Берестечком,на кор­доні Галичини та Волині, відбулася одна з наймас-штабніших битв Європи XVII ст. Хмельницький за­знав у ній поразки — знову через зраду кримського хана. Козацькі війська опинилися в оточенні, тільки завдяки рішучості наказного гетьмана І. Богу на час­тина війська змогла прорватися через болота і річку. 300 козаків прикривали відхід армії. На пропозицію дарувати їм життя, якщо складуть зброю, вони де­монстративно повитрушували гроші з гаманців і про­довжували оборону. Козаки втратили понад ЗО ти­сяч воїнів.

Татари несподівано для всіх утекли з поля бою, переслідувані польською кіннотою. Вони навіть не забрали тіла загиблих співвітчизників, чого раніше ніколи не бувало. Пізніше татари пояснювали свою втечу тим, що начебто отримали напередодні листи, в яких повідомлялося, що у вирішальний момент битви козаки об'єднаються з польсь­ким військом і знищать татар. Наслідки для української армії були жахливими: татари лишили без захисту лівий фланг. Сам Хмельницький кинувся повернути татар, татари полонили його, і військо залишилося фактично без керівництва. По­ляки захопили багаті трофеї: печатку Війська Запорозького, знамена, меч, подарований гетьману Константинопольським | патріархом, скарбницю.

Н. Яковенко вважає, що до Берестецької битви повстання ще було громадянською війною всередині Речі Посполитої; після неї воно «остаточно перерос­тає на українсько-польську війну».

Становище України було важким, але й польсь­ка армія потерпала від голоду, епідемій та партизан­ської війни, розгорнутої місцевим населенням. У та­ких умовах був підписаний тяжкий для України Біло­церківський договір.

Білоцерківський договір (1651 р.)

1) Влада гетьмана поширюється тільки на Київщи­ну;

2) козацький реєстр скорочується до 20 тис. чо­ловік;

3) польська шляхта повертається до своїх маєтків, а селяни — до шляхти;

4) Б. Хмельницький розриває союз із Кримським ханством, позбавляється права дипломатичних відносин;

5) старшину і полковників затверджує король;

6) учасники повстання амністовані.

Наслідкомцього договору була масова втеча селян із Правобережжя на землі Московської держави — Слобідську Україну.

Проте польський сейм договір не затвердив, і це розв'язало руки Б. Хмельницькому.

Воєнні дії 1652-1653 рр.

22-23 травня 1652 р. — битва під Батогом(Вінниччина): козаки розгромили польську армію;

11 жовтня — 5 грудня 1653 р. — облога Ліванця (Поділля). Татари вимагають припинення війни і ви­конання Зборівського договору (за це вони отримали від поляків данину і право на ясир).

Молдавські походи— воєнні дії козацько­го війська проти Молдови, союзниці Речі Поспо­литої, з метою розірвати її зв'язки з Польщею.

Iпохід (серпень—вересень 1650 р.).Українська армія під командуванням Б. Хмельницького й загони кримських татар захопили столицю Молдови Ясси. Князь В. Лупул відмовився від союзу з Польщею, ук­лав союз із Б. Хмельницьким і зобов'язався видати свою дочку Розанду за Тимоша Хмельницького. Після битви під Берестечком (1651 р.) Лупул відмовився від своїх зобов'язань. Проте перемога під Батогом зміни­ла відносини між державами.

II похід (липень-серпень 1652 р.). Українсько-молдовський союз поновлено, відбулося весілля Ро-занди і Тимоша.

Проте у квітні 1653 р. Валахія і Трансільванія за підтримки Польщі здійснили в Молдові державний переворот і позбавили В. Лупула влади. Останній звер­нувся по допомогу до Б. Хмельницького.

IIІ похід (квітень—травень 1653 р.).Козацьке військо під командуванням Т. Хмельницького по­вернуло владу В. Лупулові. Але козаки, бажаючи закріпити успіх, розгорнули наступ на Валахію, який завершився поразкою.

Валаський похід українського війська спричи­нив формування антиукраїнського союзу в складі Валахії, Трансільванії та Речі Посполитої. У липні 1653 р. В. Лупула знову позбавили влади.

IV похід (серпень-вересень 1653 р.). Останній похід Т. Хмельницького на Молдову. Під Сучавою козаки потрапили в оточення, Тиміш Хмельницький ,був смертельно поранений і помер за декілька днів. Козаки здалися на почесних умовах: вони залишали Сучаву та вивозили тіло Т. Хмельницького.

Таким чином, молдовський напрямок політики Б. Хмельницького не дав бажаних результатів.

Становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.

— Спустошено Правобережжя, де проходили воєнні дії.

— У 1650-1653 рр. по Україні прокотилися голод, епідемії холери і чуми.

— Масове переселення, особливо на Лівобережжя, Слобожанщину.

— Зменшення населення не менш як на ЗО %, що мало наслідком скорочення чисельності української армії.

— Війна спричинила занепад господарського життя: сільського господарства, ремесел, торгівлі.

— Втома від війни, розчарування в гетьманському правлінні, небажання воювати.

— Формування антиукраїнської коаліції в складі Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії, Молдо­ви внаслідок стратегічних прорахунків Б. Хмель­ницького.

— Б. Хмельницький розумів неможливість перемо­ги над Польщею без сильних союзників. Гетьман веде переговори з Туреччиною, Москвою, Волощи­ною, Семиграддям, Швецією. Особливу увагу він приділяє Москві як православній державі.

10. Формування української державності в ході визвольної війни.

Гетьманщина мала всі ознаки державності.

1. Політична влада(військова, політична, адміністративна) належала гетьману та козацькій старшині. Козацькі ради розв'язували найваж­ливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, але їхнє значення неухильно знижу­валося.

2. Територією Гетьманщини були завойовані ук­раїнськими військами землі. її кордони зміню­вали україно-польські договори, проте Київщина залишалася козацькою.

3. Політико-адміністративний устрійскладався з полків, що ділилися на сотні. Кількість полків змінювалася; за Зборівським договором, їх було 16. Полк міг охоплювати від 11 до 22 сотень. Ве­ликі міста зберігали магдебурзьке право, і влада в них належала магістратам. Рештою міст керу­вали городові отамани, а селами — сільські ота­мани; посада отамана була виборною. Запорозь­ка Січ була автономною й не входила до жодно­го полку. Всі органи влади підпорядковувалися гетьманському урядові. Найвищим органом влади була військова рада.

4. Право та судочинствоґрунтувалися на нормах звичаєвого, козацького, магдебурзького права, Литовських статутах. Польське законодавство в Гетьманщині не діяло. Були встановлені пока-

рання за зраду українському народові, відмову надати допомогу в битві.

5. Фінансова система та податки:введено посаду генерального підскарбія (1654 р.), який опікував­ся бюджетною сферою, податкову й митну систе­ми; є згадки про карбування власної монети (втім, жодна монета не збереглася).

6. Соціальна структура населеннявключала п'ять станів: козацтво, шляхетство, духовенство, міщан­ство, селянство. До привілейованих верств населен­ня належали українська шляхта, козацька стар­шина, вище православне духовенство та міська знать.

7. Наявність армії буладоведенасамоювійною,коли українське військо налічувало до 300 тисяч чо­ловік. За військовою організацією й тактикою ук­раїнська армія була однією з найкращих у Європі XVII ст.

8. Зовнішня політикабула складовою частиною діяльності гетьманського уряду. Україна підтри­мувала дипломатичні контакти з Росією, Кримсь­ким ханством, Туреччиною, Річчю Посполитою, Молдовським князівством, Трансільванією; Геть­манщину визнали Венеція, Волощина, Швеція тощо.

Історик Н. Яковенко порівнює принципи внут­рішньої організації козацької держави з військо­вою диктатурою, «де гетьман здійснював владу від імені війська, ба навіть сама назва держави — Війсь­ко Запорозьке — з ним ототожнювалася».

11. Входження України під протекторат Російської держави.

Від початку війни в 1648 р. гетьманський уряд вів активні переговори з Москвою про допомогу:

— Б. Хмельницькому не хотілося бачити Московію союзником Речі Посполитої;

— Московське царство неодноразово приймало на своїй території повстанські козацькі загони і навіть надавало їм допомогу;

— росіяни, як і українці, були православними.

—

Щоб цар Олексій Михайлович погодився прийняти Гетьманщину під свій протекторат, Б. Хмельницький пригрозив йому, що в разі негативної відповіді Україна прийме протекторат Туреччини. Це прискорило прийняття рішення московським урядом.

Москва відмовилася від походу на Україну, але військову допомогу надавати гетьману не поспіша­ла, була пов'язана договором із Польщею. Московсь­кий уряд погодився взяти Україну «під свою руку» тільки тоді, коли вона сама звільниться від польсь­кого панування.

Лише в жовтні 1653 р. Московський Земський Со­бор дав згоду на укладення російсько-українського союзу і відправив в Україну посольство, очолюване боярином В. Бутурліним.

Москва погодилася на підписання договору з Хмельницьким і на війну з Польщею через бажан­ня розширити свої території й залучити козаків до охорони держави. Зі свого боку, Хмельницький сподівався на військову підтримку Москви, щоб

утворити власну державу. Цілі сторін не збігалися в перспективі.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
7. Автокореляційна характеристика системи
8. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
9. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
10. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3
11. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
12. Банківська система України і її характеристика

Переглядів: 864