Живопис.

— Розвиток портретного жанру (В. Боровиковсь-кий, В. Тропінін, Т. Шевченко).

— Пейзажний живопис (І. Сошенко, Т. Шевченко).

— Розвиток графіки (Т. Шевченко, серія офортів «Живописна Україна»).

Офорт — гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим | кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри.

23. Криза кріпосницького господарства в Росії. Царські реформи 60 – 70 – х рр.. XIXст. в Україні.

Причини:

Криза феодально-кріпосницьких відносин, що призвела до військово-економічного відставання Росії від західних країн і поразки Росії у Кримській війні. Кріпацтво гальмувало темпи розвитку економіки й формування ринкових відносин у сільському господарстві та промисловості через нестачу вільної робочої сили.

Посилення селянських повстань і заворушень: з 1856 до 1860 р. в Україні відбулося 276 повстань, у яких узяло участь 160 тис. селян. Необхідність посилити оборону Росії та бажання повернути військову могутність, що стало неможливим без капіталістичних реформ.

— Росія залишалася єдиною європейською державою, де існувало кріпацтво, і це негативно позначалося на її міжнародному авторитеті.

— Розуміння російською верхівкою (передусім царем Олександром II) безперспективності кріпацтва.

Скасування кріпосного права

19 лютого 1861 р. Олександр II проголосив своїм Маніфестом скасування кріпацтва в Росії:

— Скасовано особисту залежність селянина від поміщика.

— Селяни дістали особисту свободу і громадянські права: брати шлюб без дозволу поміщика, укладати договори, торгувати і займатися промислами, вступати на службу або до навчальних закладів, вільно розпоряджатися своїм майном, самостійно виступати в суді.

— Земля передавалася селянам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі з відсотками протягом 49 років.

— До укладення викупної угоди селяни мусили відпрацьовувати панщину і сплачувати оброк, маючи статус тимчасовозобов'язаних.

— Селянська громада несла відповідальність за викупні операції та сплату податків селянами за принципом кругової поруки.

— Для кожної губернії було встановлено норми землеволодіння. Якщо селянський наділ перевищував норму, його землю «відрізали» на користь поміщика. В Україні селяни отримали в чорноземних губерніях по 3-5 десятин на душу чоловічої статі, в нечорноземних — 4-7 десятин. Фактично у селян «відрізали» близько половини землі.

— На Правобережжі селянські наділи збільшили, астан тимчасовозобов'язаних узагалі не вводився, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки на випадок чергового антиросійського повстання.

— У 1866 р. державним селянам дозволили викупити їхні землі.

Результати й наслідки реформи

— Сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва.

— Селяни залишилися нижчим станом: сплачували подушний податок (до 1866 р.), відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням.

— Збереглися залишки феодального ладу: протягом 9 років після реформи селяни не могли відмовитися від наділу й залишити село, був ускладнений вихід із селянської громади, більша частина землі залишилася у власності поміщиків.

Реформи адміністративно-політичного управління

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Музика.	\|	Судова реформа (1864 р.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.