Музика.

Театр.

Наука.

— Світове визнання здобула українська математична школа: професор Харківського університету Т. Осиповський уклав підручник з математики, що мав велику популярність; М. Остроградський був членом багатьох світових академій наук.

— Розвиток історичної науки: видання «Історії Русів» (1846 р.), «Історії Малоросії» М. Маркевича, з'явилися перші історичні праці М. Костомарова. У Києві створено Тимчасову комісію для розгляду давніх актів, у якій працювали Т. Шевченко, М. Костомаров.

— У Західній Україні працював Львівський інститут Оссолінських(1817 р), що мав бібліотеку, музей, друкарню і впливав на поширення освіти, науки та культури в регіоні.

3. Література і мовознавство.

— Українські автори писали як українською, так і російською, польською, німецькою мовами.

— Поширеними видами культурницької діяльності були збирання і публікація фольклорних творів: М. Цертелєв «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень» (1819 р.); М. Максимович «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; альманах «Русалка Дністровая» (1837 р.). Учасники гуртка «Харківські романтики» (П. Гулак-Артемовський, І. Срезневський, Г. Успенський та ін.) збирали етнографічні матеріали Слобожанщини.

— Першу в Галичині граматику української мови підготував І. Могильницький.

— Професор Львівського університету І. Лав-ринський уклав 6-томний українсько-польсь-ко-німецький словник.

— Початок і становлення української поезії та прози; І. Котляревський (поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»), Г. Квітки-Основ'яненка (повісті «Маруся», «Конотопська відьма» таін., оповідання, драматургія).

— Найвидатніші автори — П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка (байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар», 1840 р.), П. Куліш (повість «Михайло Чарнишенко», роман «Чорнарада», поезії).

— Виникнення перших стаціонарних професійних театрів у Харкові та Полтаві, де ставили українські п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка тощо, а також п'єси Шекспіра, Пушкіна, Гри-боєдова. Директором і режисером Харківського театру був Г. Квітка-Основ'яненко, Полтавського — І. Котляревський.

— Діяли аматорські театри, поміщицькі театри, де грали селяни-кріпаки.

— Видатні актори першої половини XIX ст. — М. Щепкін, К. Соленик.

— Розвиток музичного фольклору (колядки, щедрівки, народні пісні й танці). Поширені

були народні ансамблі — троїсті музики (скрипка, цимбали, бубон).

— Кобзарське мистецтво; найвідоміший кобзар — Остап Вересай.

— Зародження української симфонічної музики (симфонія М. Овсянико-Куликовського на основі українських пісень).

— С. Гулак-Артемовський написав першу українську оперу — «Запорожець за Дунаєм».

6. Архітектура.

— Панування класичного стилю.

— Планова забудова губернських центрів (Полтави, Києва, Харкова).

— Відомі пам'ятки тогочасної архітектури — будинок театру в Одесі (архітектор Тома де Томон), дзвіниця Успенського собору в Харкові (архітектор С. Васильєв), Старий театр у Львові (архітектор А. Пихля, Я. Зальц-ман).

— Розвиток палацово-паркової архітектури (палаци К. Розумовського у Батурині, маєток Ґалаґанів у Сокирцях на Чернігівщині).

— Створення декоративно-пейзажних парків («Софіївка» в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві, Стрийський парк у Львові тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аграрна реформа.	\|	Живопис.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.