• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Політика «прискореної» індустріалізації та колективізації сільського господарства в Радянському Союзі. Голодомори.

Політичні: Хто він новий лідер в більшовицькій партії (1925 – 1929 рр)???

Економічні: Який курс наступний???

Соціалістичне будівництво в СРСР.

Остаточне оформлення тоталітарного режиму, масові репресії в 1937- 1938 рр.

Політика «прискореної» індустріалізації та колективізації сільського господарства в Радянському Союзі. Голодомори.

Соціалістичне будівництво в СРСР.

План.

Лекція 15. СРСР в період світової кризи.

Передумови сталінської моделі розвитку СРСР:

Отже, 1929 р. став роком остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі проти ленінських соратників за владу, роком початку утвердження в СРСР сталінського тоталітарного режиму. Основним методом встановлення й підтримки існування режиму особистої влади був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Таким чином, у СРСР, як і в ряді європейських держав, складався тоталітарний режим. Керівною та спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, основу якої складала ідеологія марксизму-ленінізму.

Наприкінці 20-х рр., коли в СРСР загострилася боротьба за владу в комуністичній верхівці, ускладнилося міжнародне становище СРСР через військову слабкість країни, її неспроможність розрахуватися за борги, технологічну відсталість (наприклад від США - на 50 років), існувало щонайменше два варіанти розвитку країни.

Ліберальний шлях розвитку:

· За умови продовження НЕПу ситуацію можна було б виправити продовженням ринкових реформ, підняттям сільського господарства через кооперацію та механізацію, зміцненням фінансової системи.

· Відмовитись від унітарного федералізму устрою СРСР і дотримання закладеного в конституцію 1924 р. принципу державного суверенітету країн, що увійшли до складу СРСР.

· Ці заходи дали б змогу поступово індустріалізувати економіку СРСР, не знижуючи життєвого рівня населення.

Адміністративний шлях розвитку:

· - Згорнути НЕП як шлях розвитку, що ставив під сумнів доцільність монополії РКП(б) на політичну й економічну владу

· - Повернутися до методів жорсткого адміністративного контролю часу «воєнного комунізму».

· - Відмовитися від поступального розвитку й зробити «стрибок» в соціалізм

· - Зміцнившись економічно й збройно, вистояти проти Заходу до настання світової комуністичної революції. У разі, якщо вона затримається, чи не відбудеться взагалі, продовжувати будівництво соціалізму самотужки.

Чому І шлях неефективний??? Перший шлях був можливий лише за умов одночасного проведення політичних реформ, просування країни шляхом парламентської демократії. Але тоді постало б питання про правомірність диктатури пролетаріату, диктатури однієї партії й однієї особи. Тому був обраний другий шлях, який давав комуністам значний виграш у часі.

1926 р. ВКП(б) - курс «наздогнати і перегнати» країни Заходу за економічними показниками.

Індустріалізація — процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх

галузях народного господарства, насамперед у промисловості.

Цілі індустріалізації:

- Ліквідація технічно – економічної відсталості;

- Досягнення економічної незалежності;

- Розвиток нових галузей промисловості;

- Створення міцного ВПК.

Основні джерела індустріалізації:

Прибутки державних підприємств. «Ножиці цін».

• Трудовий ентузіазм. Рух передовиків.

• «П’яні гроші». Збільшення випуску спиртних напоїв.

• Скасування конвертації червонців. Прихована інфляція.

• Колективізація. «Розкуркулення».

• Примушення населення до заощаджень і їх вилучення (облігації, лотереї).

• Продаж за кордон національних культурних цінностей.

• Антирелігійна компанія. Пограбування церков.

• Подовження робочого дня. Збільшення норм виробітку.

• Експорт сировини і сільгосппродукції за кордон.

• Використання праці в’язнів.

• Збільшення прямих і непрямих податків.

• Націоналізація промисловості.

• Запровадження карткової системи розподілу продуктів і предметів першої необхідності.

• Зниження життєвого рівня населення.

До початку Другої світової війни відбулося дві п'ятирічки (1928-1932 рр. - І, 1933-1937 рр. - ІІ) виконання ІІІ (1938-1942 рр.) перервала війна.

Під час індустріалізації СРСР зросла експлуатація робітників і селян. Після листопадового (1929 р.) пленуму ЦК ВКП(б) почалося «формування розвитку сільського господарства та індустрії». Сталінська ідея прискорення індустріалізації з метою побудови соціалізму в СРСР почала швидко впроваджуватися у життя. На підприємствах організовувалося соціалістичне змагання, яке не давало жодних матеріальних стимулів робітникам. Широко практикувалася безоплатна праця під прикриттям комуністичних суботників. За вказівкою Сталіна створювалися ударні бригади, розроблялися зустрічні виробничі плани, організовувалися «батальйони червоногвардійців п'ятирічки», стахановський та ізотовський рухи.

Наслідки прискореної індустріалізації:

Введення – 1500 нових підприємств.

Колективізація - створення колективних селянських господарств, що на практиці призвело до відчуження селян від власності на землю і від результатів своєї праці. Вона проводилась з метою збільшення то варності сільського господарства, лік відації приватної власності, установлення контролю над селянством, а також як джерело індустріалізації.

Наслідки колективізації + Голодомори:

- Велика кількість загиблих і постраждалих від репресій;

- Руйнування продуктивних сил на селі – причина глибокої кризи в с/г;

- Фактичний контроль над селянами – «неозакріпачення»

- 1932 р. радянська влада розпочала справжню війну проти селянства. За законом, названим «законом про п'ять колосків», 55 тис. селян були засуджені до 10 років в'язниці та концтаборів та до смертної кари за спробу «крадіжки» зерна чи худоби. Продовольчі загони за сприяння місцевих комуністів відібрали у селян практично всі продукти харчування. За таких умов селяни намагалися забивати худобу для власного споживання, щоб вижити в умовах голоду, який настав з 1931 і тривав до 1933 р. Небачений в історії голод охопив Україну, Нижнє Поволжя, Північний Кавказ, степові райони Дону й Кубані. Випадки людиноїдства й смерті цілих сіл були настільки частими, що це нікого не дивувало. Масштаби голоду були катастрофічними, й дотепер не відома точна кількість померлих. Так, щодо України називаються цифри від 3 до 12 млн людей.

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. Аграрна політика
3. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Активна і пасивна державна політика.
6. Активна політика зайнятості
7. Антиінфляційна державна політика
8. Антиінфляційна політика держави
9. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
10. Антимонопольна політика держави.
11. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
12. Асортиментна політика

Переглядів: 5213