Основні прийоми геологічного картування

Основними задачами при польовому складанні геологічної карти шаруватих утворень є розшифрування геологічних структур і складання стратиграфічного розрізу.

Сутність картування полягає у виявленні геологічних границь і простежуванні їх на місцевості з нанесенням на топографічну основу. Цій меті служить методика стратиграфо-літологічного розчленування і кореляції світ на основі маркуючих (опірних) горизонтів. Маркуючий горизонт - це будь-який шар, або пачка шарів, що мають відмінні ознаки, які дозволяють розпізнати його на будь-якому відслоненні (літологічний склад, забарвлення, включення, органічні рештки, знаки на поверхні нашарування тощо). Саме такі маркуючі горизонти дозволяють в умовах польової роботи розчленувати шаруваті товщі на світи за літологічними ознаками із встановленням їх відносного положення. Дійсне їх стратиграфічне положення на основі керівних форм викопної фауни і флори встановлюється в результаті камеральної обробки матеріалів. Тому, якщо дозволяють місцеві умови, польові роботи починаються із вивчення опірних розрізів.

Робота в польових умовах здійснюється під час робочих маршрутів з геологічного картування, які проводяться по можливості вхрест простягання гірських полрід і часто напрямок маршрутів диктується характером рельєфу, умовами проходження і відслонення.

Велике значення в маршруті для простежування геологічних границь мають геоморфологічні і гідрогеологічні спостереження, а також спостереження за грунтово-рослинним покривом.

Велику роль можуть зіграти правильно розташовані гірські виробки і картувальні свердловини, які створюють необхідні додаткові штучні відслонення, дозволяють отримати інформацію в ділянках, що закриті грунтово-рослинним покривом та четвертинними відкладами.

В процессі геологічного картування необхідно дотримуватись наступних правил:

- під час маршруту слід вести спостереження за усім, що може дати уявлення про просторове положення різних комплексів гірських порід, їх склад, відносну вікову послідовність. Саме в цей час важливо врахувати особливості геоморфології, гідрогеології і грунтового покриття на досліджуваній території;

- на кожному відслоненні і точці спостереження необхідно записувати все суттєве, пов"язувати спостереження з попередніми, важливо також записати уявлення, передбачення, здогадки, які виникають на певному відслоненні;

- кожне наступне відслонення слід пов"язувати з попереднім, співставляти і узгоджувати отримані дані;

- на шляху до кожної наступної точки вести спостереження за змінами гірських порід і структурним їх положенням;

- зібраний кам"яний матеріал з кожного маршруту потрібно обробити до початку наступного;

- в кінці кожного робочого дня написати висновки - прив"язати дані всіх відслонень по маршруту до топооснови і прив"язати цей маршрут до попередніх. Тут узагальнюються дані по структурі (складки, розривні порушення), робляться попередні зведені схеми, стратиграфічна колонка, виявляються проблеми, які необхідно вирішити в наступному маршруті;

- робляться висновки в кінці робочого тижня із зарисовками відповідних структурних схем і стратиграфічних колонок;- кожного місяця підводити підсумки, які складаються із сукупності тижневих результатів із відповідною обробкою;

- в кінці польового періоду, безпосередньо в полі треба підводити загальні підсумки усієї польової роботи у вигляді максимально повного звіту по всіх розділах, передбачених відповідною інструкцією. Написання повного звіту у польових умовах і виявлення недоліків безпосередньо в полі дозволяє усунути їх додатковими маршрутами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Деякі особливості геологічного картування в різних геолого-географічних умовах	\|	Камеральний період

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.