Господарський механізм управління природокористуванням.

Література

План.

Правове регулювання охорони навколишнього середовища.

Тема: Господарський механізм управління природокористуванням.

Лекція №8.

Питання до самоперевірки

1. Що таке природні ресурси? Природні умови? Які класифікації природних ресурсів вам відомі?

2. Що таке природокористування? Яким воно може бути? Чим раціональне природокористування відрізняється від нераціонального?

3. Які загальні принципи природокористування ви знаєте? Поясніть, у чому полягає їх суть?

4. Охарактеризуйте етапи розвитку природокористування вУкраїні.

5. Що таке економічна оцінка природних ресурсів? Поясніть, яким чином здійснюється економічна оцінка природних ресурсів?

6. Що таке природна, диференційна рента?

7. Які принципи раціонального природокористування ви знаєте? Поясніть, у чому полягає їх суть?

1. Господарський механізм управління природокористуванням.

2. Організаційна структура управління природоохоронною сферою.

3. Адміністративний механізм управління природокористуванням.

4. Правове регулювання природокористування і природоохоронної діяльності.

5. Законодавство України та інші нормативні акти з питань природокористування та охорони навколишнього середовища

1. Білявський Г.О. та ін. Основи екології. – К.: Либідь, 2004, с. 267-278.

2. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995, с. 319-326.

3. Основи соціоекології (За ред. Г.О. Бачинського). – К. Вища школа, 1995, с. 188-196.

4. Основи екології та соціоекології (За ред. В.М. Єнколо). – Львів: Афіша, 1998, с. 186-189.

Забезпечення раціонального природокористування є однією з найбільш актуальних проблем сьогодення. Раціонального природокористування передбачає заходи з охорони навколишнього природного середовища, тобто здійснення природоохоронної діяльності.

Незважаючи необхідність здійснення заходів з охорони природи, існують об’єктивні причини відсутності зацікавленості підприємств в природоохоронній діяльності. Одна з них – підприємства не будуть реалізувати заходи з охорони природи, якщо це буде їм буде невигідно. Слід зауважити, що власне природоохоронна діяльність не дає прибутку підприємствам, за винятком утилізації відходів, отриманих внаслідок процесу очищення стічних вод та газів, що викидаються в атмосферу. Більшість вловлених речовин є цінною сировиною (сірка, пил кольорових металів тощо) і можуть бути використані при виробництві продукції, сприяючи отриманню додаткового прибутку. Однак обладнання для вловлювання цих речовин та підготовка їх до подальшого використання часто вимагають таких видатків на придбання, монтаж та експлуатацію, котрі з'їдають весь прибуток від продажу виготовленої продукції.

Іншою причиною відсутності зацікавленості підприємств в природоохоронній діяльності є часта розбіжність часу забруднення або завдання шкоди навколишньому середовищу в іншій формі з моментом відшкодування збитків. Наприклад, надмірний вилов риби або перерубування деревини найсильніше відіб'ються на економіці галузі в майбутньому, а в поточному році навіть можуть дати прибуток. Забруднення повітря, води та продуктів харчування, особливо радіаційне, може відбитися на нашому здоров'ї через декілька років або десятиріч. А люди схильні більше клопотатися про нинішній день, ніж про майбутній, не замислюючись, що для усунення збитків в майбутньому будуть потрібні кошти, котрі набагато перевищують прибуток, отриманий шляхом порушення законів екології. Це явище нає назву нрипципа віддаленості подій.

Ще однією важливою причиною того, що підприємства не дуже зацікавлені реалізовувати заходи з охорони навколишнього природного середовища, є неузгодженість між підприємствами-отруювачами та підприємствами- реципієнтами, котрі зазнають найбільших збитків від забруднення навколишнього середовища. Основними забруднювачами є хімічна, нафтохімічна, металургійна, целюлозно-наперова галузі, енергетичний комплекс тощо. Разом з тим найбільших збитків зазнають охорона здоров'я, комунальне, сільське, лісове та рибне господарства, оскільки зростають видатки на лікування хворих, ремонт будівель, висаджування дерев замість загиблих, знижується врожайність та якість продуктів рослинництва, продуктивність тваринництва. Галузі - забруднювачі також зазнають збитків, принаймі через зростання захворюваності своїх працівників, однак вони значно менші, ніж видатки, котрі необхідні для здійснення повноцінної природоохоронної діяльності, з одного боку, та збитки, що завдаються підприємствам-реципієнтам, з другого.

В зв'язку з цим поряд з покращенням екологічного виховання та освіти важливим завданням держави є створення таких умов діяльності підприємств, щоб вони були змушені займатися природоохоронною діяльністю або матеріально зацікавленими у реалізації заходів у цій галузі.

Раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу можна здійснити тільки на основі формування дієвого господарського механізму управління природокористуванням.

Господарський механізм управління природокористуванням - це система адміністративного, правовового, економічного механізмів управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю, спрямована на забезпеченя раціонального природокористування.

Всі важелі цього механізму становлять єдине ціле і доповнюють один одного. Водночас кожен із них має самостійні функції, розв’язує певне коло завдань і, залежно від рівня сформованості, стимулює або гальмує роботу системи в цілому.

Метою управління природокористуванням є реалізація законодавства, контроль за виконанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгоджень дій державних і громадських органів у галузі охорони природного середовища.

Функції управління в галузі екології — основні напрями діяльності державних, самоврядних та громадських об’єднань у сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

До числа функцій державного управління природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища належить:

1) розподіл і перерозподіл природних ресурсів між природокористувачами являє собою таку функцію державного управління, в результаті здійснення якої у природокористувачів виникають, змінюються і припиняються права на користування (власність) природними ресурсами. Юридичною формою впровадження цієї функції є компетенція органів управління з надання природних ресурсів у користування (власність) та припинення права користування (власності) природними ресурсами;

2) облік природних ресурсів і ведення природоресурсних кадастрів припускає отримання сукупності достовірних і необхідних відомостей про природне, господарське та правове становище кожного об’єкта природного світу. Екологічне законодавство розрізняє такі види природноресурсового кадастру: земельний, водний, лісовий, родовищ корисних копалин, тваринного світу тощо;

3) просторово-територіальний устрій об’єктів природи здійснюється у таких формах, як землеустрій, лісовпорядкування, просторово-територіальний устрій надр, мисливський устрій, паспортизація водних об’єктів тощо;

4) планування використання відтворення й охорони навколишнього природногосередовища — діяльність відповідних органів щодо розробки й прийняття екологічних програм, планів, що визначають мету, напрям і конкретні завдання охорони довкілля, а також засоби їх досягнення на основі наукових принципів природокористування: розробка та прийняття місцевої, регіональної та державної програм щодо використання й охорони земель, вод, лісів, надр, тваринного світу тощо;

5) прогнозування, спостереження (моніторинг) та інформування в галузі використання, відновлення й охорони навколишнього природного середовища; екологічні програми; передпроектні документи; територіально-планувальні документи; цільові комплексні програми;

6) контроль за використанням, відновленням природних ресурсів і охороною навколишнього природного середовища — діяльність певних державних органів, що має забезпечити додержання всіма міністерствами, державними комітетами й відомствами, установами та приватними особами встановленого порядку користування природними ресурсами, правил охорони навколишнього природного середовища;

7) вирішення спорів про право природокористування — діяльність компетентних державних органів з розгляду та прийняття рішень щодо розбіжностей, які викликані порушенням права володіння і права користування об’єктами природи;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип збереження природно обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності.	\|	Організаційна структура управління природоохоронною сферою.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.