Уповноважений Верховної Ради з прав людини

Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини перебуває в стадії становлення.

Першого Уповноваженого з прав людини в Україні було призначено на посаду тільки в травні 1998 року.

Необхідність утворення цього інституту обумовлена багатьма обставинами. По-перше, недостатнім рівнем захисту прав і свобод громадян традиційними процедурами захисту. По-друге, збільшенням імовірності порушень прав громадян посадовими особами в умовах не досить визначеного законодавства. По-третє, проголошенням приєднання Української держави до розвинених міжнародних стандартів демократії. І, по-четверте, демократичністю цього правозахисного інституту, а саме: незалежністю від державних органів, відкритістю, відсутністю формалізованих процедур розгляду заяв і скарг, безплатним наданням громадянам допомоги.

Загалом, історичний досвід свідчить, що необхідність утворити інститут постає тоді, коли наявні інститути захисту прав людини недостатньо ефективні, внаслідок чого й виникає потреба в додаткових механізмах їхнього захисту.

Діяльність Уповноваженого безпосередньо спрямовано на охорону прав і свобод людини, розширення обізнаності громадян про порушення органами влади, посадовими особами їхніх прав і свобод.

Цей інститут, поєднуючи в собі риси інституту держави й інституту громадянського суспільства, погоджує інтереси між ними та пом'якшує соціальні суперечності. Діяльність Уповноваженого демократизує суспільство, розвиває правову свідомість.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює легітимний парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України в межах повноважень.

Яким законом регулюється діяльність Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини":

Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та громадянина".

Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з додержання прав людини та громадянина ".

Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з додержання законних прав людини та громадянина людини".

Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Він виступає незаангажованим, деполітизованим інститутом, який безпосередньо приймає скарги від громадян. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини наділено владними повноваженнями зі значного кола питань. Він може використовувати різні методи впливу.

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів і посадових осіб.

Незалежність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини гарантовано ст. 20 Закону: "Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та їх посадових і службових осіб у діяльність Уповноваженого забороняється". Уповноважений може співпрацювати з різними складами Верховної Ради України, оскільки термін його повноважень не збігається з терміном повноважень Верховної Ради (5 років - Уповноваженого з прав людини й 4 роки - Верховної Ради). Крім того, в ч. 3 ст. 4 Закону зазначено: "Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску)".

Уповноважений розглядає скарги про порушення конституційних прав громадян, які звертаються до нього після того, як усі правомірні шляхи для відновлення порушених прав вичерпано. Якщо омбудсман вважає за необхідне, то він знову може порушити провадження у відповідних державних органах. Крім того, він аналізує стан справ щодо забезпечення прав людини в країні в цілому, подає щорічні доповіді з цього питання парламенту, водночас пропонує відповідні законодавчі заходи для усунення типових причин порушення прав і свобод громадян. Таким чином, інститут Уповноваженого - ефективний правозахисний орган, який відіграє суттєву роль у забезпеченні прав людини.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини" діяльність Уповноваженого спрямовано на:

- захист прав і свобод людини й громадянина, проголошених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України;

- додержання та повагу до прав і свобод людини й громадянина суб'єктами, зазначеними в Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини";

- запобігання порушенням прав і свобод людини й громадянина або сприяння їхньому поновленню;

- сприяння приведенню законодавства України про права й свободи людини і громадянина відповідно до Конституції України й міжнародних стандартів тощо.

Здійснюючи свої повноваження, Уповноважений з прав людини керується Конституцією, законами України, чинними міжнародними договорами.

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону сферою його компетенції є відносини, що виникають під час реалізації прав і свобод людини між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, й органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами.

До сфери компетенції Уповноваженого належать і відносини, що виникають між громадянином під час реалізації його прав і свобод та об'єднаннями громадян, установами, підприємствами, організаціями (незалежно від форми власності), їхніми посадовими й службовими особами.

Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини регулюють статті 55,85,101 і 150 Конституції України, Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", а також Закон України "Про державну службу". Закріплення статусу Уповноваженого з прав людини на конституційному рівні свідчить про визнання пріоритету прав людини й громадянина в нашій країні, про визнання державою нагальної потреби в незалежному, деполітизованому органі для захисту громадянина від управлінського свавілля, бюрократичних збочень державного апарату, несправедливого ставлення з боку посадових осіб. Конституційне закріплення статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надає цьому інститутові більшої вагомості, підвищує його роль у правоохоронній діяльності.

Термін повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - п'ять років. Він починається з дня складення Уповноваженим присяги на сесії Верховної Ради. Оскільки законом не заборонено, то ту саму особу можуть призначати на посаду Уповноваженого кілька разів.

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини призначає на посаду й звільняє з посади Верховна Рада України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради або народні депутати (чисельністю не менше однієї четвертої від конституційного складу Верховної Ради). Відповідний комітет Верховної Ради подає Верховній Раді України свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду Уповноваженого, відповідності її вимогам, передбаченим законом, і підтверджує відсутність причин, які б перешкодили їй обійняти цю посаду.

Призначеним вважають того кандидата, за якого проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України, про що приймають постанову.

Припинення повноважень і звільнення з посади Уповноваженого оформляють відповідною постановою Верховної Ради України. Важливою гарантією діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є також те, що він користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень.

Без згоди Верховної Ради України він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, які накладають у судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому оглядові. Кримінальну справу проти Уповноваженого може порушити лише Генеральний прокурор України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповноваженого, його представників і працівників секретаріату винних осіб притягують до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Уповноважений зобов'язаний зберігати конфіденційність інформації. Це зобов'язання діє й після припинення його повноважень. У разі розголошення таких відомостей Уповноважений несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Уповноважений не має права розголошувати отримані відомості про особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їхньої згоди.

Висновок: Інститут Уповноваженого Верховної Ради виступає додатковим (субсидіарним) засобом захисту прав і свобод людини щодо інших правозахисних механізмів і неповною мірою компенсує недоліки традиційних засобів захисту прав людини, парламентського й відомчого контролю за адміністративними органами. "Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених праві свобод", - відзначено у ч. 2 ст. 4

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Загальна характеристика та основні завдання нотаріату

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.12 сек.