• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Модуль 2 Розслідування та облік нещасних випадків

Тема «Розслідування та облік нещасних випадків»

План

1. Які нещасні випадки підлягають розслідуванню

2. Склад комісії з розслідування нещасних випадків

3. Розслідування нещасних випадків зі студентами

4. Спеціальне розслідування нещасних випадків

1. До розслідування та обліку беруться: нещасні випад­ки, що виникли під час виконання трудових обов'язків (у тому числі у відряд­женні), а також дій в інтересах підприємства без доручення керівника; на робо­чому місці, на території підприємства, протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви; протягом часу для приведення в порядок знарядь вироб­ництва, засобів захисту, одягу перед початком і після закінчення роботи, для особистої гігієни; під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства, транспорті сторонньої організації (згідно з договором), власно­му транспорті, який використовувався в інтересах виробництва; внаслідок аварій (пожеж), а також їх ліквідації на виробничих об'єктах; під час надання підприємством шефської допомоги; у робочий час із працівником, робота яко­го пов'язана з переміщенням між об'єктами при прямуванні пішки, громадсь­ким або власним транспортом чи транспортом сторонньої організації; при прямуванні пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за ра­зовим завданням керівника без оформлення посвідчення про відрядження.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах проводиться власником або уповноваженим ним ор­ганом відповідно до "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і ор­ганізаціях", затвердженого Кабінетом Міністрів України.

2. Для проведення розслідування нещасного випадку, внаслідок якого працівник втратив працездатність на один день і більше, керівник підприємства призначає, комісію, до складу якої входить керівник (спеціаліст) служби з охорони праці - голова комісії, керівник структурного підрозділу підприємства (головний спеціаліст), представник профспілки або уповноваже­ний трудового колективу з питань охорони праці, лікар з гігієни праці са­непідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.

Нещасний випадок, про який не було повідомлено керівника під­приємства, або після якого сталася втрата працездатності через деякий час, розслідується за заявою потерпілого, якщо з моменту події пройшло не більше року, протягом десяти діб з дня подачі заяви. Створюється комісія, яка вирішує питання щодо розслідування і складання акта за формою Н-1 згідно з Положенням.

Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, оформленням та обліком нещасних випадків, виконання заходів і усунення причин, які спри­чинили випадки, проводяться органами державного управління та нагляду за охороною праці.

Громадський контроль здійснюють трудові колективи або уповноважені ними з питань охорони праці та профспілки

Комісія протягом трьох діб з моменту події повинна обстежити місце не­щасного випадку, опитати очевидців та осіб, оформити пояснення потерпіло­го, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці та засобів вироб­ництва проекту і паспорту, дотримання вимог нормативно-технічної, докумен­тації при експлуатації обладнання і нормативних актів про охорону праці; ус­тановити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальних осіб, розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам.

За результатами роботи комісії складається акт (форма Н-1), до акта до­дається пояснення очевидців потерпілого, документи, що характеризують стан робочого місця із зазначенням небезпечних і шкідливих виробничих факторів, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого. Нещасні випадки, які оформлені актом Н-1, реєструються в спеціальному журналі.

Протягом доби після закінчення розслідування керівник підприємства затвер­джує п'ять примірників акта за формою Н-1, Акти надсилаються керівникові цеху або структурного підрозділу (головному спеціалісту), державному інспек­тору з нагляду за охороною праці, профспілковій організації, керівникові (спеціалісту) служби охорони праці. Копія акта за формою Н-1 у разі гострого професійного отруєння (захворювання) надсилається до санепідемстанції. Акт за формою Н-1 із матеріалами розслідування зберігається на підприємстві про­тягом 45 років, інші примірники акта та копії — не менше 2 років, тобто доти, доки всі намічені профілактичні заходи не будуть здійснені. Якщо під­приємство ліквідується, то всі акти за формою Н-1, що зберігаються 45 років, передаються правонаступникові, а якщо він відсутній - до державного архіву на зберігання.

Якщо власник підприємства відмовляється складати акт про нещасний ви­падок або потерпілий не згоден із змістом акта, питання вирішуються комісією трудових спорів.

Нещасний випадок з працівником, який був переведений керівником на інше підприємство або який виконував роботу за сумісництвом, розслідується і береться на облік підприємством, де виконувалася робота.

3. Нещасні випадки із студентами навчальних закладів, що сталися під час проходження практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом посадових осіб, також розслідуються і беруться на облік, але в розслідуванні бере участь представник навчального закладу.

4. Спеціальному розслідуванню підлягають групові (двоє і більше працівників) нещасні випадки із смертельним наслідком. У цьому разі керівник підприємства повинен повідомити відповідні місцеві органи нагляду за охороною праці і органи державної виконавчої влади, профспілкову ор­ганізацію підприємства і вищий профспілковий орган, санепідемстанцію (при гострих професійних отруєннях), а також прокуратуру.

Керівник підприємства, заснованого на загальнодержавній власності, повідомляє міністерство, до якого належить це підприємство.

Створюється комісія у складі працівника відповідного органу нагляду за охороною праці (голова комісії), керівника підприємства, представників ор­ганів управління, до якого належить підприємство, профспілкової організації, спеціаліста санепідемстанції (при гострих отруєннях), уповноваженого пред­ставника трудового колективу з охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки. До складу комісії можуть залучатися представники інших заінте­ресованих організацій.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 днів, складається акт і оформлюються інші матеріали спеціального розслідування відповідно до Положення. При необхідності встановлений термін розслідування продовжують письмово і додають до акта.

В результаті роботи комісії на кожного потерпілого працівника складається акт спеціального розслідування за формою Н-1, всі члени комісії його підпи­сують і протягом доби він затверджується керівником підприємства. Якщо член комісії не згоден з висновками комісії, що представлені в акті, то в пись­мовій формі він додає до акта свої роздуми.

Після закінчення роботи комісії спеціального розслідування, керівник підприємства зобов'язаний в 5-денний строк розглянути матеріали нещасного випадку і видати наказ щодо здійснення заходів усунення причин випадків, а порушників законодавчих і нормативних актів притягти до відповідальності. Після здійснення запропонованих заходів він письмово у зазначений в акті термін повідомляє відповідний орган нагляду за охороною праці, профспілко­ву організацію та орган, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі гострого отруєння - санепідемстанцію.

Власник підприємства на основі актів за формою Н-1 складає звіт про не­щасні випадки за формою 7-Т, затвердженою Міністерством статистики Ук­раїни, і подає в установленому порядку у відповідні місцеві органи державної ви­конавчої влади і державного нагляду за охороною праці, які ведуть облік усіх ви­робничих травм і захворювань.

Література:

1. Апостолюк С.О., Апостолюк А.С., Джигирей В.С. Охорона праці в деревообробній промисловості – К.: Основа, 2003.—487с. (с.22 – 26)

2. Никитин Л.И., Щербаков А.С., Бобков Н.Г. Охрана труда в лесной и деревообрабатывающей промышленности.—М.: Лесн. пром-сть, 1990. – 432с. (с.84 – 92)

		Розслідування нещасних випадків

Лекція №4

Модуль 3 “Забезпечення санітарно-гігієнічних умов на виробництві”

Тема «Вентиляція виробничих приміщень»

План

1. Класифікація систем вентиляції.

2. Природна вентиляція

3. Характеристика робочих і аварійних систем вентиляції

4. Характеристика систем загально обмінної вентиляції

5. Характеристика систем місцевої вентиляціі

1. За способом повітрообміну системи вентиляції можна підрозділити на загально обмінні й місцеві, а за способом подачі в приміщення свіжого повітря й видалення забрудненого, системи вентиляції підрозділяють на три групи: природну, механічну й змішану.

2. Природна вентиляція буває неорганізованої й організованої дії.

Неорганізована природна вентиляція приміщень (інфільтрація) здійснюється через нещільності конструкцій (притвори вікон, дверей), а також пори стін і перегородок. Вона викликається різницею температур зовні й усередині приміщення, що створює розходження між щільністю зовнішнього й внутрішнього повітря, що викликає його переміщення. Холодне повітря, проникаючи в приміщення, буде витісняти тепле повітря. Крім того, повітрообмін буде підсилюватися дією вітру на будинок.

Організована природна вентиляція або регульоване провітрювання може здійснюватися аерацією або дефлекторами.

При аерації природний обмін повітря в будинках відбувається через вікна й світлові ліхтарі з використанням теплового й вітрового напорів у цехах з тепловиділеннями, а в холодних цехах - тільки вітрового напору. Для цього у світлових прорізах вікон і ліхтарів улаштовують у певних місцях фрамуги, якими регулюють повітрообмін у приміщенні.

Дефлектори- це спеціальні насадки, які облаштовують на витяжних трубах для підсилення руху повітря в трубах.

3. За призначенням системи вентиляції можна підрозділити на робочі й аварійні.

Робочісистеми - це такі, які постійно створюють необхідні метеорологічні, санітарно-гігієнічні, пожежо- і вибухобезпечні умови. Аварійні системи вступають у роботу лише при відключенні робочої вентиляції або при порушенні герметизації й раптовому надходженні в повітря виробничого приміщення небезпечних токсичних або вибухонебезпечних забруднень, при забрудненні повітря парами й газами І й ІІ класів небезпеки.

4. Загально обмінна вентиляція характеризується централізованою подачею (або видаленням) повітря системою каналів, розташованих у вентильованому приміщенні, або по безканальній системі. Ця система вентиляції підтримує нормальне повітряне середовище по всьому обєму виробничого приміщення, розбавляючи шкідливі виділення (вологу, пари, гази й пил) до нешкідливої концентрації.

Припливно-витяжнасистема вентиляції без рециркуляції складається із припливної і витяжної системи, що одночасно подають чисте повітря й видаляють забруднення (попередньо очищене) в атмосферу. Така система вентиляції вважається найкращою за умови, коли повітря, що видаляється витяжними загально обмінними й місцевими системами вентиляції, буде компенсоване припливною системою вентиляції.

Припливно-витяжна система вентиляції в сполучених приміщеннях повинна бути влаштована таким чином, щоб виключалася можливість надходження повітря із приміщень із більшим виділенням шкідливих речовин або з наявністю вибухонебезпечних газів, пару і пилу в приміщеннях, де цих шкідливих речовин менше.

Вентиляція з рециркуляцією являє собою замкнуту припливно-витяжну вентиляцію. Повітря, що відсмоктується витяжною системою, вдруге подається в приміщення за допомогою припливної вентиляції. Повітря що рециркулюється частково поповнюється свіжим. Не допускається застосовувати рециркуляцію в приміщеннях з токсичними пожежо- і вибухонебезпечними забрудненнями повітря.

У всіх системах вентиляції пристрій, що подає повітря установлюють із урахуванням троянди вітрів, але не ближче 10...20 м від отворів, що викидають шкідливості. Трубопровід, через який використане повітря випускають в атмосферу, повинен бути розташований не менш ніж на 1 м вище даху.

5. Механічна загально обмінна вентиляція може бути припливною, витяжною і припливно-витяжною: з рециркуляцією й без рециркуляції. Вентилятори застосовують у припливних, витяжних, припливно-витяжних системах, ежекторні установки - в основному у витяжних системах вентиляції.

Місцева механічна вентиляція може бути витяжною і припливною. Місцеву витяжну вентиляцію влаштовують в місцях утворення або раптового виділення шкідливих забруднень. Для цієї мети використовують різні укриття (спеціальні витяжні шафи, кабіни, камери, парасолі, паро-, газо- і пилоприйомники). Витяжні шафи, кабіни, камери влаштовують у всіх випадках, коли необхідно (через підвищену небезпеку) запобігти забрудненню повітря виробничого приміщення шкідливими й пожежо- і вибухонебезпечними виділеннями (газ, пара або пил), що утворяться при виробничих процесах.

Місцеву вентиляцію влаштовують на робочих місцях біля пресів, клеєварок, біля шліфувальних і полірувальних верстатів, гальванічних ванн, електрозварювальних і газозварювальних пристроях.

За допомогою місцевої вентиляції створюються необхідні санітарно-гігієнічні умови в робочого місця. Це досягається пристроєм спеціальних витяжних укриттів або подачею чистого повітря до робочого місця (повітряні душі). Якщо місце роботи являє собою невелику площу в порівнянні із площею всього приміщення, то влаштовують так називані оазиси. Такий спосіб вентиляції застосовується тоді, коли шкідливості необхідно видалити безпосередньо з місць їхнього утворення й коли загально обмінна вентиляція не забезпечує необхідних гігієнічних умов на робочих місцях. Для цього біля агрегатів, що виділяють шкідливості, облаштовують місцеві відсоси, укриття. Кращим укриттям служать витяжні шафи, кабіни й камери.

Правильно влаштована місцева вентиляція повинна направляти смолоскип забруднень, що виділяється, від зони дихання працюючих.

Література:

1. Апостолюк С.О., Апостолюк А.С., Джигирей В.С. Охорона праці в деревообробній промисловості – К.: Основа, 2003.—487с. (с.57 – 58)

2. Никитин Л.И., Щербаков А.С., Бобков Н.Г. Охрана труда в лесной и деревообрабатывающей промышленности. — М.: Лесн. пром-сть, 1990. – 432с.

(с.124 – 139)

Лекція №5

Модуль 3 “Забезпечення санітарно-гігієнічних умов на виробництві”

План

1. Природне освітлення виробничих приміщень.

2. Фактори, що впливають на рівень природного освітлення.

3. Штучне освітлення, його види.

4. Джерела електричного освітлення.

5. Типи світильників.

1. Відповідно до санітарних норм і правил всі виробничі, складські, побутові й адміністративно-конторські приміщення повинні мати природне освітлення. Його не влаштовують у приміщеннях, де протипоказаний фотохімічний вплив природного світла з технічних та інших міркувань.

Читайте також:

1. IX. Відомості про військовий облік
2. IX. Відомості про військовий облік
3. V міні – модуль
4. Автоматизовані форми та системи обліку.
5. Акції та їх облік
6. Акції та їх облік
7. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
8. Аналітичний та синтетичний облік ГП
9. Аудит на підприємствах з комп’ютеризованим бухгалтерським обліком
10. Аудит на підприємстві з кмп’ютеризованим бухгалтерським обліком.
11. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
12. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника

Переглядів: 804