• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Бугорков Степан Степанович

Бугорков Степан Степанович народився 27 грудня 1920 року в с. Кремінки Дивіївського району Горківської обл. у селянській сім'ї. Учасник Великої вітчизняної війни. Закінчив Карагандинський учительcький інститут (1950). Працював у редакції газети "Ворошиловградська правда". Писав російською мовою.

Автор збірок "На переднем крае" (1949), "Мои друзья" (1952), "Горячие сердца" (1958), "Встреча с юностью" (1962), "Голубые расстояния" (1970), "Весенние ливни" (1973), "В борьбе за народное дело" (1977), "Холодная мята" (1980); книжок оповідань "Девушка у колодца" (1964), "Лесная девушка" (1968); роману "Солдатки" (1979, 1984).

Член НСП України з 1953 року.

Помер у 1991 році.

Рибас Тарас Михайлович народився 14 березня 1919 року в
с. Решетники Новосанжарського району Полтавської області у селянській родині. Закінчив Луганський педінститут (1952). З 1930 року жив на Донбасі. Працював у редакціях газет, в обласному видавництві, був відповідальним секретарем Луганської письменницької організації з 1965 по 1977 рік.

Писав російською мовою. Автор нарисів "Очарованные", збірок оповідань "Встречи" (1955), "Марийка" (1959), "Небо будет яснім" (оповідання і повість 1962), "Отчаянная" (1966), "Веселая гора" (1968), "Новоселье" (1969); романів "Сын погибшего" (1965), "Красный снег" (1971), "Голос чистых родников" (1977).

Член НСП України з 1956 року.

Помер 12 березня 1977 року.

Библиография:

Довнар Г. Голос чистых родников // Наша газета. - 199. - 13 березю

Малахута М. Его книги - людские судьбы // Луганская правда. - 1999. - 13 берез.

Полуйко В. Голос чистых родников // Экспрес-клуб. - 1999. - 17 берез.

Соколова, Л. Человек, несущий в себе храм // Жизнь Луганска. - 2007 . - № 12 . - С. 17

М.Яременко –автор збірок «Вишнева заметіль», «Сталь і хліб». «Березові світлиці», «Яблуневий цвіт», «Весняні мелодії».

Народився в селі Валер`янівка. Навчався у Великоанадольському лісному технікумі. Тут почав писати вірші, які друкував у районній газеті «Прапор праці».

Повернувшись з фронту після тяжкого поранення, М.Яременко став рахівником у рідному колгоспі, потім довгий час працював у районних і міських газетах нашої області і одночасно навчався в Московському літературному інституті імені О.М.Горького. Працював директором Ворошиловградського обласного державного архіву, поєднуючи наукову роботу з літературною.

Була хатина та низька,

Де дід мій бідно жив.

Легенду цю про чумака

Мені він розповів:

- Не вперше тут чумак Дем`ян

Обози з Криму вів.

А навкруги – шумів бур`ян,

І степ вовками вив.

Скрипіли ярма на волах,

Сто верст пройшли воли,

І де зігнувсь коліном шлях,

Заморені лягли.

І що чумак той не робив:

І лаявсь, і моливсь –

Не йшли воли – хоч їх убий-

Лягли й не піднялись.

У небо посваривсь чумак:

- За що караєш так?

Він сам волом запрігся в віз,

І далі сіль повіз.

Не стало в суліях води,

На возі – кримська сіль.

Упав він на траву тоді:

Ятрила серце біль.

А вранці хури з сіллю йшли,

І чумака знайшли .

Був той Дем`ян іще живий:

Настойку із трави

Йому напитися дали

(Вона ж гірка на смак).

Дем`яну ліки помогли,

Бо знов ожив чумак.

Валеріана поміж трав

У червні тут цвіла.

А потім хтось ім`я це дав

Для нашого села…

Давно – давно це все було,

Вже зник чумацький шлях.

Тут Валер`янівка – село

Живе в рясних садах.

Крокують електростовпи

Із станції в артіль.

А у господарів степів

Є хліб, і сало й сіль.

Тут пісня птицею зліта

І б`є крилом в блакить.

Пшенична хвиля золота

У даль ясну біжить.

Лиш у загадках вирина

Старий чумацький шлях …

Встає висока ярина

Колоссям на полях,

Десь за могилами зника

Її дзвінкий прибій…

- Легенда це про чумака,

Чи правда, діду мій?!

М.Яременко - поет не тільки Донеччини, а й Луганщини. Але треба пам’ятати, що витоки його творчості йдуть від малої батьківщини, з рідного села. Ніхто краще не розкаже про письменника, як сам автор. А хочу вам зачитати уривки із «Автобіографії» М.Яременка.

Автобіографія

Михайла Тадейовича Яременка

Я народився 27червня 1923р. в селі Валер’янівка, Маріупольського повіту, Донецької губернії ( нині Волноваський район, с.Валер’янівка, на Донеччині). Батько мій, Тадей (звали його Фадей), був бідняком-хліборобом, з дитинства прищепив любов до рідної землі: він був полеводом, а потім аж до самої війни працював бригадиром рільничої бригади колгоспу ім.Сталіна (нині ім.ХХІІ з’їзду КПРС). Мати моя, Онися Іванівна, прищепила любов до праці: з нею я працював у колгоспі на різноманітних роботах: ходив за плугом, косив сіно, пас корів. …

….З перших учителів, хто прищеплював любов до літератури, були Л.І.Ляшенко, і М.Х.Вілінська (в семирічці), в лісотехнікумі – М.В.Роменський, а потім С.Ю. Сергучов.

Вони мені говорили, що той, хто вперто буде працювати над собою, завжди здобуде перемогу. І це дійсно сталося так. З третього курсу Великоанадольського я був мобілізований в ряди Радянської армії, де і знаходивсь до серпня 1945р. Довелося зі своїми ровесниками приймати участь у звільненні Криму, Білорусії, Литви від фашистських загарбників. На кордоні Східної Прусії і Литви в жовтні 1944р. був тяжко поранений. На фронті брав участь як сапер і мінер. Нагороджений орденом Слави 3-ї ступені й п’ятьма бойовими медалями.

Після демобілізації із Радянської Армії працював у рідному селі рахівником колгоспу до 1947р., а восени 1948р. знову пішов у лісотехнікум і закінчив у 1949р. Працював лісним техніком, помлісничого на Ставропольщині, а з 1950р. по 1954рр. – був інженером лісонасаджень Донецької залізниці ( Ст. Дебальцево). З 1954 до 1962р. працівник міської, районної, обласної газет (м.Дебальцеве, Парткомуна, Ворошиловград).

Особливо в ці роки активізується моя літературна діяльність. При газетах керував літературними гуртками, випускав літературні сторінки. Одночасно учився заочно в Літературному інституті ім. Горького (м.Москва), закінчивши його в 1962р., захистивши диплом двома поетичними книжками. Автор п’яти книжок поезій: «Весняні мелодії» (1955р.), «Яблуневий цвіт» (1961р.), «Сонцем повняться літа» (1965р.), «Вишнева заметіль» (1970р.), «Видзвони над нивами» (1973р.), а зараз працюю над повістю «Сяйво над Луганню». …

Читайте також:

1. Андрій Мельник Степан Бандера
2. Степанюк С.І., Гречанюк О.О., Маляренко І.В.
3. Степанюк С.І., Гречанюк О.О., Маляренко І.В.
4. Школа класичної політичної економії – В. Каразин, Т. Степанов, Й. Ланг, І. Вернадський, А. Антонович.

Переглядів: 1119