• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Бугорков Степан Степанович

Бугорков Степан Степанович народився 27 грудня 1920 року в с. Кремінки Дивіївського району Горківської обл. у селянській сім'ї. Учасник Великої вітчизняної війни. Закінчив Карагандинський учительcький інститут (1950). Працював у редакції газети "Ворошиловградська правда". Писав російською мовою.

Автор збірок "На переднем крае" (1949), "Мои друзья" (1952), "Горячие сердца" (1958), "Встреча с юностью" (1962), "Голубые расстояния" (1970), "Весенние ливни" (1973), "В борьбе за народное дело" (1977), "Холодная мята" (1980); книжок оповідань "Девушка у колодца" (1964), "Лесная девушка" (1968); роману "Солдатки" (1979, 1984).

Член НСП України з 1953 року.

Помер у 1991 році.

Рибас Тарас Михайлович народився 14 березня 1919 року в
с. Решетники Новосанжарського району Полтавської області у селянській родині. Закінчив Луганський педінститут (1952). З 1930 року жив на Донбасі. Працював у редакціях газет, в обласному видавництві, був відповідальним секретарем Луганської письменницької організації з 1965 по 1977 рік.

Писав російською мовою. Автор нарисів "Очарованные", збірок оповідань "Встречи" (1955), "Марийка" (1959), "Небо будет яснім" (оповідання і повість 1962), "Отчаянная" (1966), "Веселая гора" (1968), "Новоселье" (1969); романів "Сын погибшего" (1965), "Красный снег" (1971), "Голос чистых родников" (1977).

Член НСП України з 1956 року.

Помер 12 березня 1977 року.

Библиография:

Довнар Г. Голос чистых родников // Наша газета. - 199. - 13 березю

Малахута М. Его книги - людские судьбы // Луганская правда. - 1999. - 13 берез.

Полуйко В. Голос чистых родников // Экспрес-клуб. - 1999. - 17 берез.

Соколова, Л. Человек, несущий в себе храм // Жизнь Луганска. - 2007 . - № 12 . - С. 17

М.Яременко –автор збірок «Вишнева заметіль», «Сталь і хліб». «Березові світлиці», «Яблуневий цвіт», «Весняні мелодії».

Народився в селі Валер`янівка. Навчався у Великоанадольському лісному технікумі. Тут почав писати вірші, які друкував у районній газеті «Прапор праці».

Повернувшись з фронту після тяжкого поранення, М.Яременко став рахівником у рідному колгоспі, потім довгий час працював у районних і міських газетах нашої області і одночасно навчався в Московському літературному інституті імені О.М.Горького. Працював директором Ворошиловградського обласного державного архіву, поєднуючи наукову роботу з літературною.

Була хатина та низька,

Де дід мій бідно жив.

Легенду цю про чумака

Мені він розповів:

- Не вперше тут чумак Дем`ян

Обози з Криму вів.

А навкруги – шумів бур`ян,

І степ вовками вив.

Скрипіли ярма на волах,

Сто верст пройшли воли,

І де зігнувсь коліном шлях,

Заморені лягли.

І що чумак той не робив:

І лаявсь, і моливсь –

Не йшли воли – хоч їх убий-

Лягли й не піднялись.

У небо посваривсь чумак:

- За що караєш так?

Він сам волом запрігся в віз,

І далі сіль повіз.

Не стало в суліях води,

На возі – кримська сіль.

Упав він на траву тоді:

Ятрила серце біль.

А вранці хури з сіллю йшли,

І чумака знайшли .

Був той Дем`ян іще живий:

Настойку із трави

Йому напитися дали

(Вона ж гірка на смак).

Дем`яну ліки помогли,

Бо знов ожив чумак.

Валеріана поміж трав

У червні тут цвіла.

А потім хтось ім`я це дав

Для нашого села…

Давно – давно це все було,

Вже зник чумацький шлях.

Тут Валер`янівка – село

Живе в рясних садах.

Крокують електростовпи

Із станції в артіль.

А у господарів степів

Є хліб, і сало й сіль.

Тут пісня птицею зліта

І б`є крилом в блакить.

Пшенична хвиля золота

У даль ясну біжить.

Лиш у загадках вирина

Старий чумацький шлях …

Встає висока ярина

Колоссям на полях,

Десь за могилами зника

Її дзвінкий прибій…

- Легенда це про чумака,

Чи правда, діду мій?!

М.Яременко - поет не тільки Донеччини, а й Луганщини. Але треба пам’ятати, що витоки його творчості йдуть від малої батьківщини, з рідного села. Ніхто краще не розкаже про письменника, як сам автор. А хочу вам зачитати уривки із «Автобіографії» М.Яременка.

Автобіографія

Михайла Тадейовича Яременка

Я народився 27червня 1923р. в селі Валер’янівка, Маріупольського повіту, Донецької губернії ( нині Волноваський район, с.Валер’янівка, на Донеччині). Батько мій, Тадей (звали його Фадей), був бідняком-хліборобом, з дитинства прищепив любов до рідної землі: він був полеводом, а потім аж до самої війни працював бригадиром рільничої бригади колгоспу ім.Сталіна (нині ім.ХХІІ з’їзду КПРС). Мати моя, Онися Іванівна, прищепила любов до праці: з нею я працював у колгоспі на різноманітних роботах: ходив за плугом, косив сіно, пас корів. …

….З перших учителів, хто прищеплював любов до літератури, були Л.І.Ляшенко, і М.Х.Вілінська (в семирічці), в лісотехнікумі – М.В.Роменський, а потім С.Ю. Сергучов.

Вони мені говорили, що той, хто вперто буде працювати над собою, завжди здобуде перемогу. І це дійсно сталося так. З третього курсу Великоанадольського я був мобілізований в ряди Радянської армії, де і знаходивсь до серпня 1945р. Довелося зі своїми ровесниками приймати участь у звільненні Криму, Білорусії, Литви від фашистських загарбників. На кордоні Східної Прусії і Литви в жовтні 1944р. був тяжко поранений. На фронті брав участь як сапер і мінер. Нагороджений орденом Слави 3-ї ступені й п’ятьма бойовими медалями.

Після демобілізації із Радянської Армії працював у рідному селі рахівником колгоспу до 1947р., а восени 1948р. знову пішов у лісотехнікум і закінчив у 1949р. Працював лісним техніком, помлісничого на Ставропольщині, а з 1950р. по 1954рр. – був інженером лісонасаджень Донецької залізниці ( Ст. Дебальцево). З 1954 до 1962р. працівник міської, районної, обласної газет (м.Дебальцеве, Парткомуна, Ворошиловград).

Особливо в ці роки активізується моя літературна діяльність. При газетах керував літературними гуртками, випускав літературні сторінки. Одночасно учився заочно в Літературному інституті ім. Горького (м.Москва), закінчивши його в 1962р., захистивши диплом двома поетичними книжками. Автор п’яти книжок поезій: «Весняні мелодії» (1955р.), «Яблуневий цвіт» (1961р.), «Сонцем повняться літа» (1965р.), «Вишнева заметіль» (1970р.), «Видзвони над нивами» (1973р.), а зараз працюю над повістю «Сяйво над Луганню». …

Читайте також:

1. Андрій Мельник Степан Бандера
2. Степанюк С.І., Гречанюк О.О., Маляренко І.В.
3. Степанюк С.І., Гречанюк О.О., Маляренко І.В.
4. Школа класичної політичної економії – В. Каразин, Т. Степанов, Й. Ланг, І. Вернадський, А. Антонович.

Переглядів: 1048