Специфіка інформаційних тележанрів.

Лекція 10 - 11. Інформаційні тележанри.

1. Специфіка інформаційних тележанрів.

2. Хронікальне повідомлення.

3. Коментоване повідомлення.

4. Відеосюжет.

5. Відеозамітка.

6. Огляд.

7. Інтерв’ю.

8. Коментар

На початках розвитку телебачення передача інформації з голубого екрана обмежувалася лише дикторським читанням зведення газетних новин. З часом з'явилися різні способи подачі інформаційних матеріалів - усне повідомлення, кіно- і фотоінформація, репортаж, інтерв'ю, коментар. Як бачимо з назв, форми передачі телевізійної інформації запозичені, насамперед, з газети. Це пояснюють спільніс¬тю функцій преси і телебачення, а також спільністю відображуваних фактів, подій, явищ дійсності. Саме в газеті ми знаходимо першо¬джерела інформаційних жанрів телебачення. Тому для з'ясування жанрової структури телевізійної інформації скористаємося добре апробованими підходами, позиціями у визначенні газетних жанрів.

Як і газетяреві, телевізійному журналістові доводиться розв’язувати різні завдання - і за масштабом, і за конкретним їх напрямом. Визначивши, що він хоче сказати, тележурналіст має також вирішити, як це зробити, які вибрати засоби відображення реальних фактів, подій, явищ, способи подачі матеріалу на екрані. Реалізувати двоєдине завдання допоможе вибір жанру, тобто вибір певної форми відтворення дійсності, що має низку характерних ознак, причому як змістових, так і структурних.

Услід за газетними телевізійні жанри розрізняють за характером відображуваного об'єкта дійсності, конкретним призначенням жанру у розв'язанні поставленого завдання, масштабом охоплення дійсності і, відповідно, масштабом висновків і узагальнень, характером літературно-стилістичних засобів. До перелічених ознак, характерних для журналістських жанрів узагалі, правомірно додати ще одну, специфічну, беручи до уваги особливості теле¬бачення і його жанрів: характер вира¬жальних засобів, за допомогою яких візуально вирішують журналістський задум.

У передачі інформації телебачення надало журналістам різні способи звернення до глядачів. Скажімо, повідомлення читає в кадрі чи за кадром диктор, новини повідомляє журналіст, він же може вести репортаж із місця по¬дії, брати інтерв'ю в однієї або кількох осіб, бути оглядачем, коментатором. Завдяки створенню звукозорового образу телевізійна жанрова структура багатша і різноманітніша. Цей чинник необхідно враховувати журналістам у практичній роботі і вміло використовувати надані можливості.

Більшість дослідників слушно наголошує, що усталеність жан¬рової структури відносна. Справді, далеко не завжди жанр існує "в чистому вигляді", особливо на телебаченні, де нерідко з певною метою практикують використання окремих елементів іншого жанру, де часто трапляється переплетення жанрів, скажімо, інформаційного відеосюжету і коментарю, репортажу й інтерв'ю, і на стиках відомих раніше жанрів формуються нові, синтетичні, властиві лише телебаченню форми відображення дійсності. Тому "особливості жанру необхідно визначати, виходячи не з того, що в ньому може бути, а може не бути, не з того, що в ньому іноді в окремих випадках буває, а з того, без чого він немислимий, і що становить душу його, закон його побудови"¹. Наприклад, в інформаційних відеосюжетах можуть бути елементи коментарю, але вони не обов'язкові, їхня наявність ще не свідчить про те, що основне призначення цього жанру аналітичне, інтерпретаційне, вони не є суттєвою його ознакою.

У російському посібнику "Основы телевизионной журналистики", яким ось уже впродовж багатьох років послуговуються і студенти України, серед основних груп жанрів телебачення названо інформаційно-публіцистичні. Однак, на наш погляд, правильно буде окремо виділити інформаційні жанри телебачення поряд із публіцистичними та художніми.

Засадою для об'єднання інформаційних жанрів в одну групу є їхнє головне призначення - оперативно відображати події, факти,

явища і не менш оперативно їх осмислювати, оцінювати. Це одна з прикметних ознак журналістських інформаційних жанрів узагалі й телевізійних зокрема. Виділити їх в окрему групу дає підставу і те, що в них переважає подієва інформація, причому вона, здебільшого, стосується лише однієї якоїсь події, одиничного факту, а не системи фактів, не характеру і причин зв'язків між ними — це вже переважно сфера публіцистики. Безперечно, в телевізійній інформації частково виявляються окремі ознаки публіцистичних жанрів телебачення, однак вони не є визначальними в будь-якому інформаційному жанрі.

Найближче до телевізійних є інформаційні жанри радіомовлення, а першоосновою обох була газета. Зрозуміло, що газетні та радійні форми відображення дійсності не з'явилися на телебаченні у початковому вигляді, а зазнали видозмін, пристосування до специфічних умов нового засобу масової комунікації. Що стосується інформаційних кіно-, а згодом відеожанрів "малого" екрана, то вони прийшли з документального кінематографа, теж відповідно пристосувавшись до телевізійних особливостей, що зумовили потребу надати слову більшої ваги, ніж у кіно, і навіть у багатьох випадках підпорядкувати йому зоровий ряд.

Інформаційні жанри телебачення зберегли назви своїх попередників у газеті й на радіо (огляд, інтерв'ю, усне повідомлення, репортаж, коментар), у документальному кіно (кінорепортаж) або набули назв, які пояснюють модифікацією, з одного боку, жанрів газети і радіо, з іншого - кінематографа (кінозамітка, кіноогляд тощо).

Важливим чинником у виникненні телевізійних інформаційних жанрів стало поєднання слухових і зорових особливостей сприйняття інформації з екрана, що теж сприяло формуванню жанрових різновидів. їхні сильніші й слабші сторони виявляє журналістська практика. Саме за нею остаточна оцінка можливостей кожної форми відображення безпосередньої дійсності.

До порівняно стійкого вигляду телеінформаційні жанри приходять через процеси диференціації та інтеграції. Одні відокремлюються від загальних жанрових форм, створюючи нові, інші об'єднуються у проміжні жанри. Не кожна нова форма життєздатна - деякі відфільтровуються, залишаються ж стійкі, перевірені часом. Для телебачення особливо характерне виникнення жанрів на стиках традиційних форм.

Як уже зазначено, у перші роки існування телебачення інформацію передавали з екрана лише у вигляді усних повідомлень. Потім їх дедалі частіше почали доповнювати фотографіями і кінокадрами, а згодом їх у багатьох випадках замінили передачі безпосередньо з місця події, синхронно зняті кіно-, а тепер відеокадри. Однак роль і значенняусного повідомлення з роками не зменшилися, адже воно дає змогу найоперативніше з усіх інформаційних жанрів, крім "прямого" репортажу, повідомити про подію. А чинник часу стає для людей дедалі ціннішим. Ось чому усне повідомлення обов'язково треба передавати з телеекрана зі словом "сьогодні". Це важлива принципова вимога до цього жанру.

Як і замітка в газеті, телевізійне усне повідомлення обов'язково відповідає на питання коли, де, що відбулося чи відбудеться, хто причетний до цього; а також може інформувати про те. чому, у зв'язку з чим відбулася чи відбудеться подія, за яких обставин, які передбачають її наслідки та ін. З телевізійних усних повідомлень ми дізнаємося лише найсуттєвіші факти. Тележурналістові не обов'язково бути очевидцем події, однак він відповідає за точність і достовірність фактів.

Поряд із вимогами високої оперативності, точності й достовірності фактів до телевізійних усних повідомлень, як і до повідомлень преси, радіо, ставлять ще одну важливу вимогу - стислість, лаконічність. Інформаційні повідомлення мають бути небагатослівними, гранично чіткими і ясними, кожна фраза - добре зваженою і скрупульозно відшліфованою.

Тематика телевізійних усних повідомлень найрізноманітніша. В них оперативно висвітлюють важливі політичні події в нашій державі і за кордоном, порушують питання економіки, господарської діяльності, повідомляють новини науки, культури, спорту та ін.

Чому ж телебачення не відмовилося від запозиченого на радіо способу передання інформації і досить широко використовує можливості цього жанру? Причини ось у чому. По-перше, усне повідомлення, незважаючи на розвиток телевізійної знімальної та записувальної техніки, поки що практично є найопе- ративнішим видом інформування те- леаудиторії. По-друге, можливості проведення знімань, відеозапису, монтажу, особливо на місцевих телестудіях, оомежені. по-третє, є події, явища, які зримо не розвиваються у просторі, скажімо, виробничо-економічного характеру (продуктивність праці, її ефективність, економія коштів тощо), а також події, перебіг яких виражають у слові (конференції, збори, засідання тощо), про них доцільніше інформувати в усних повідомленнях.

На телебаченні, як і на радіо, усне повідомлення має свої різновиди - воно може бути хронікальним, розширеним (або деталізованим) і коментованим. Розглянемо їх.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи початків повідомлень.	\|	Особливості телевізійного мовлення луганських телеканалів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.