Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Особливості телевізійного мовлення луганських телеканалів

У силу своїх технічних можливостей – поєднання звука і зображення – телебачення є одним з найвпливовіших засобів масової інформації Слово з телеекрана є не лише засобом передачі інформації, але й засобом емоційного впливу на глядачів і взірцем правильної мови. Текст, який промовляється ведучим, повинен приносити глядачеві естетичну насолоду.

Вивчення специфіки мови телебачення слід розпочати із визначення особливостей аудіовізуальної інформації [2]. Основною ознакою телевізійної інформації є поєднання зображення і звука, що в свою чергу викликає в глядача ілюзію співучасті в подіях, які були показані на телеекрані, і відповідні емоції, бажання осмислити побачене [2]. Не менш важливими ознаками є оперативність і повсюдність: у наш час телевізор є доступним для більшості людей, таким чином телевізійні передачі можуть дивитися практично всі мешканці країни. Цікаво, що хоч глядачі і сприймають телевізійну інформацію одночасно по всій території країни, але кожний сприймає її окремо. При написанні тексту для передач слід враховувати домашні умови сприйняття, тобто використовувати у текстах пряме звернення до глядача, на екрані бути безпосереднім, щирим і навіть імпровізаційним.

Слово і образ на телебаченні доповнюють одне одного. Якщо інформацію не лише чути, а й бачити, то вона сприймається як більш правдива і переконлива. Зображення в телеінформаційному потоці дає можливість не зосереджуватись на детальному описі, як того потребує друкована журналістика. Тому дуже важливим є вмілий добір кадрів до тексту: у такому випадку слово з екрана телевізора буде виконувати не лише описову функцію, але й пояснювальну [2].

Слово на екрані обов’язково збагачується інтонацією, а іноді й мімікою ведучого або диктора. Інтонація, міміка і жести розширюють інформаційну наповненість слова. До того ж у передачах глядачі мають можливість спостерігати не лише що було сказано, але й у який спосіб. Звідси можна визначити ще одну важливу властивість аудіовізуальної інформації – персоналізація [2]. Глядач не байдужий до особистості ведучого, кореспондента чи репортера, його манери висловлюватись. Вміння ведучих говорити відіграє значну роль у рейтингу програми і каналу. Тому неодмінним творчим і професійним набутком тележурналіста повинно бути його вміння просто й щиро говорити. Зважаючи на те, що телеекран має властивість показувати людину немов у збільшуваному склі, коментатору слід бути людиною обізнаною й ерудованою. Глядач відчуває, коли тележурналіст не компетентний у тому, що повідомляє. До того ж глядачі чекають тієї чи іншої оцінки явища, емоційного повідомлення новин компетентною особою, а не просто калейдоскопу фактів, у яких важко розібратися.

Тележурналісту важливо вміти працювати з колективом, знаходити з ними взаємопорозуміння для досягнення спільної мети – виготовлення якісної передачі.

Отже, розглянуті риси телевізійної аудіовізуальної інформації – поєднання звука і зображення, повсюдність, оперативність – зробили телебачення одним з найважливіших і впливовіших ЗМІ. Проте поряд із переліченими властивостями є певні обмеження, які слід обов'язково враховувати професіоналам, які працюють на телебаченні: незворотність телепередачі – неможливість вдумливо передивитись її подібно до того, як можна перечитати статтю у газеті. Звісно, можна записати передачу на відеокасету чи диск, але це скоріше виняток, більшість програм розраховано на єдиний перегляд. Глядач сприймає картинку і звук у поєднанні, тож йому самому слід швидко вирішувати, на що звертати увагу, що виділити для себе.

Глядач залежний від часу виходу передачі і не може її передивитися у зручний для нього момент.

Проте очевидно, що переваг у телебачення набагато більше, ніж обмежень. Дослідження специфіки аудіовізуальної інформації та її впливу на глядача допоможе надалі вдосконалити взаємодію телевізійної аудиторії та тележурналістів.

Виходячи з розглянутих рис телевізійної інформації, можна визначити специфічні риси телевізійної мови безпосередньо. Оскільки мова на телебаченні сприймається глядачами на слух, то весь текст, який промовляється з екрану, повинен легко сприйматися, не заплутувати реципієнта. Таким чином, мова телебачення має бути простою. Проте не варто плутати простоту з побутовістю. Телевізійна мова не повинна бути такою, якою розмовляють звичайні люди в умовах невимушеності. Під простотою розуміється відсутність зайвих слів, складних і ускладнених зворотами речень. Дослідження стверджують, що людина легко сприймає речення, у якому не більше 13 – 15 слів [1; 2; 3]. Кожне довге складне речення можна перетворити на кілька стислих. Інформативний текст на телебаченні повинен складатись в основному з іменників і дієслів. Дієприкметники, дієприслівники, які містять у собі оцінку, звороти, які ускладнюють речення, часто непотрібні.

Канцеляризми, слова і вирази, характерні для ділової мови, на телебаченні не варто використовувати, оскільки вони надають мовленню непотрібного пафосного звучання і важко сприймаються на слух глядачем. Реципієнту доводиться перекладати текст на живу мову.

Оскільки біля телеекранів сидять різні люди, то мовлення повинно легко сприйматись на слух і в той же час бути зрозумілим. Для того, щоб перевірити, наскільки відповідає текст цій вимозі, авторові тексту варто відповісти для себе на такі питання: 1) Чи добре сприймається прочитаний уголос текст? 2) Що сприймається важко? 3) Чи можна повідомити ту ж саму інформацію більш простими реченнями? [3].

Швидкість телевізійного мовлення повинна бути більшою, ніж на радіо, оскільки наявний зоровий ряд. Надто повільне мовлення робить сприйняття важким, людині нелегко виділити головне в повідомленні, внаслідок чого увага послаблюється. На телебаченні варто говорити швидко, діловито оскільки людина думає швидше, ніж говорить [2]. Проте не забувати, що під час сприйняття передачі глядач не має можливості повернутися і ще раз передивитись і переслухати інформацію. Таким чином телеінформація повинна бути розрахована на правильне первісне сприйняття. А звідси і такі вимоги до телевізійного мовлення: ясність, чіткість, доступність, неперевантаженість фактами, логічність викладу.

В ідеалі у тележурналіста повинен бути випрацюваний власний впізнаваний стиль [1; 2; 3]. Проте на шляху до нього доведеться багато працювати над собою, розширювати словниковий запас, вивчати значення слів і відтінки, тренуватись правильно будувати речення, володіти стилістичними можливостями мови.

При дослідженні особливостей телевізійного мовлення слід зважати на типові помилки, які зустрічаються у мовленні тележурналістів. У цілому їх можна визначити такі: 1) повтори; 2) фонетичні помилки; 3) лексичні помилки; 4) помилки, пов’язані з побудовою речень.

Усі ці типи помилок досить часто можна спостерігати у двомовному регіоні, зокрема в Луганській області. Якщо повтори пов’язані в основному з тим, що в ефірі часто звучить непідготовлене мовлення, і в умовах вільного говоріння важко підібрати синонім для слова, щоб уникнути повторення [4], то велика кількість фонетичних помилок пояснюється саме тісною взаємодією двох споріднених мов – російської та української (в Луганській області). Перегляд передач каналів ЛОТ, ІРТА, ТРК "Луч" свідчить про те, що в ефірі наявне таке специфічне поєднання української і російської мов: ведучі передач, новин говорять українською, проте герої передач, сюжетів, синхронів переважно говорять російською. У цілому ведучі намагаються дотримуватись вимог української літературної вимови, проте в їхньому мовленні зустрічаються такі фонетичні помилки: м'яка вимова шиплячого ч, вживання російського звуку [щ] замість звукосполучення [шч], вимова [у] замість у нескладового, рідше – вимова звуку о з призвуком а, подібно до російської вимови ненаголошеного о,вимова и замість і (по всій України). У свою чергу у героїв передач і сюжетів російська вимова також характеризується фонетичними помилками: вимова українського глоткового [г] на місці проривного російського [г], зменшена редукованість голосних звуків у ненаголошеній позиції.

Значна кількість помилок у телевізійному мовленні луганських каналів – лексичні, більша частина яких пов’язана впливом російської мови (з благословіння божьєго, козаки приймають участь у суспільному житті, на теперішній час до складу куренів, вийшла за рамки нашої області, відслужив молебен по благородній справі, не всім дітям приходиться виховуватись у родинах). Часто можна зустріти неправильне відмінювання числівників (більше п’ятидесяти, представлені одинадцятими спеціальностями). Також зустрічаються плеоназми (лютий місяць, робота з різних напрямків діяльності) і тавтологія (конкурс ще більше збільшиться, викладачі викладають, построили на базе недостроенного детского сада).

Окремо слід виділити функціонально-стилістичні помилки: використання канцеляризмів, які ускладнюють сприйняття інформації, змушуючи глядачів перекладати повідомлення живою, зрозумілою мовою (Численність козацького полку складає 500 козаків. Полк створено, і йде робота з різних напрямків діяльності. Козаки активно включаються в суспільну роботу). Подібні помилки є поширеними не лише на регіональних, але й на центральних телеканалах.

Знаючи, що правильна українська вимова – найуразливіше місце в мовленні ведучих, тележурналісти намагаються працювати над собою, звіряються зі словниками, запозичують кліше з промов центральних каналів. Тому значно більше помилок зустрічаються у побудові речень, оскільки робота з текстом для телебачення вимагає спеціальних знань. Більша ж частина журналістів, які працюють на телеканалах Луганська та області, не мають вищої освіти зі спеціальності. Найпоширеніші помилки у телевізійному мовленні такі: 1) речення довжиною до 20 – 30 слів, 2) у синтаксичних конструкціях відсутні необхідні сполучники, 3) у реченнях використовують подвійне заперечення, що ускладнює сприйняття змісту (не можна не відмітити неукомплектованість).

Як було зазначено вище, однією з найчастіших помилок у телевізійному мовленні є повтори. Зупинимося докладніше на їх різновидах. Часто причиною повторів слів у мовному потоці є непідготовленість тексту. Особливо на це хибує мовлення героїв сюжету, синхрону: Они дали мне почувствовать то, что я не могла почувствовать; Группа очень хорошая, очень хорошие дети; Конкурс ще більше збільшиться. Часто у мові телебачення повторювані слова або стають зайвими, або втрачають смисл, тобто відбувається десемантизація вихідного лексичного елемента [4] (Виступи виходять далеко за межі підготовлених меж). Подібні помилки, як правило, зустрічаються в реченнях із дієприкметниковими і особливо дієприслівниковими зворотами: Говорячи про.., говорив, знаючи, знає; Питання, які стосуються питань.

У мовленнєвому потоці на телебаченні зустрічаються прості повтори, які викликані умовами сегментації мовлення, коли той, хто говорить, і той, хто слухає, можуть забути попередню фразу і мимоволі повторити її [4]. Наприклад: Будь ласка, покажіть, будь ласка; Я думаю, що я не думаю, що...

Крім наведених явищ, у мові телебачення спостерігається повторення службових частин мови, найчастіше прийменників: (від моїх вражень від країни; зустрівся з політиком, що перебуває з офіційним візитом). Слід звернути увагу на те, що в наведених прикладах формально помилок немає, але глядач реагує на таке мовлення, як помилкове.

Поширеними є повторення сполучників і сполучних слів: він повідомив, що виставка приватна, що підтверджується тим, що на ній показано. Серед часток найбільш повторюваними є би (б), буде: Який би епіграф ви би обрали для сьогоднішньої зустрічі?

Уживання однокореневих слів також можна зустріти в телевізійному мовленні. Однокореневими повторюваними словами можуть стати різні частини мови: іменник і дієслово, іменник та іменник, іменник і прикметник, іменник і прислівник, дієслово і прислівник, дієслово і прикметник, дієслово і дієслово, займенник і сполучник. Явище є, уявлення уявляються; видавництво видало, рослина росте, працівники працюють, він випускав випускників; в цілому, рішуче проти рішення, програма необхідна, але для цього немає необхідності.., Є кілька спеціалістів, які спеціально займаються...

В умовах швидкого говоріння на телебаченні людина часто не в змозі дібрати неоднокореневе слово до вже вимовленого, тому описані помилки є постійними в телевізійному ефірі.

Цікавим є спостереження, що люди, які промовляють речення з повтореннями, часто не відчувають, що роблять помилки. Вочевидь, вони могли б почути власні недоліки мовлення лише в запису (Для того, чтобы приготовить женщин и ее партнера к партнерским родам).

Телевізійна мова звучить з екрану, і це означає, що її сприйняття на слух відрізняється від письмового варіанту. В усному потоці виникають різноманітні звукові пароніми, співзвуччя, які бувають зовсім не бажані (поступово випаровується й поступається). Ось чому обов’язково слід читати текст уголос, щоб почути, що сприйматиме глядач. Часто таке читання і виявляє різноманітні фонетичні повтори, зокрема повторення афіксального елемента: забезпечення прискорення; за єдину систему контролю за станом довкілля; складна складова; тому йому. На жаль, перелічені явища є доволі поширеними на сучасному телебаченні, оскільки у тележурналістів бракує часу для ретельного редагування тексту, а якщо ведучій говорить непідготовлений текст, то кількість повторів відразу помітно зростає. Проте справжній професіонал повинен уникати повторень у власному мовленні. Постійна робота над собою, увага до тексту, який вимовляється з екрана, обов’язково приведуть до того, що тележурналіст виробить в собі навички уникнення повторів.

Виявлені типи помилок у мові телебачення в цілому і на регіональних каналах зокрема свідчать про необхідність постійної роботи тележурналіста над собою. Розвиток мислення, загальної ерудиції, вміння висловлювати власні думки, робота зі словниками для уточнення значення слова або правильної його вимови – це щоденна праця сучасного телевізійного журналіста. Якщо тележурналісту доводиться працювати в умовах двомовності, то задача його ускладнюється тим, що він повинен володіти на високому рівні і російською, і українською.


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  6. Аграрне виробництво і його особливості
  7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
  9. Анатомо-фізіолгічні особливості
  10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
  11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
  12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.




Переглядів: 1321

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Специфіка інформаційних тележанрів. | Вступне заняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.