• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стиль педагогічного спілкування.

Теми рефератів

Література

Педагогічні конфлікти і шляхи їх вирішення.

Стиль педагогічного спілкування.

План

Лекція 4. Реалізація педагогічного спілкування під час уроку

1.1. Поняття стилю педагогічного спілкування

1.2. Характеристика стилів педагогічного спілкування в залежності від ступеню свободи, що надається учням з боку педагога (авторитарний, демократичний, ліберальний).

1.3. Класифікація стилів педагогічного спілкування в залежності від домінуючого прийома, що використовує педагог для організації спілкування з учнями (спілкування-творчість, -дружба, -дистанція, -залякування, -загравання).

2.1. Поняття педагогічного конфлікту. Загальні стадії протікання конфліктів.

2.2. Риси характеру й особливості поведінки конфліктної особистості. Форми конфліктної поведінки учнів.

2.3. Поняття стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Сітка Томаса-Кілмена.

2.4. Характеристика стилів поведінки при конфлікті. Можливість використання кожного стилю.

Основна:

1. Васильев И.Б. Профессиональная педагогика. Конспект лекций для студентов инженерно-педагогических специальностей: В 2-х ч. – Харьков, 2003. – Ч.2. – С. 64 – 71, 80 – 94.

2. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Книга для учителя – М.: Просвещение, 1987. – С. 96 – 107.

3. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л. В. Крамущенко. І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. – К.: Вища шк., 1997. – С. 215 – 220, 220 – 222, 253.

Додаткова:

1. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 128 с.

2. Казанская В.Г. Взаимоотношения преподавателя с учащимися ПТУ в процессе обучения: Метод. пособие. – М.: Вісш. Шк., 1990. – С. 121 – 126.

3. Вереина Л.В., Третьяченко В.В. Психологические проблемы делового общения: Учебное пособие.– Луганск: издательство ВУГУ, 1998. – С. 118 – 144.

1. Особливості педагогічних ситуацій і конфліктів.

2. Психологічне підгрунтя виникнення конфлікта в педагогічній діяльності.

3. Методи розв’язання конфліктів інженером-педагогом в процесі професійної освіти.

4. Конфлікти педагогів з учнями і шляхи їх вирішення.

5. Індивідуальний стиль спілкування педагога.

6. Вплив індивідуального стилю спікування інженера-педагога з учнями на результативність навчання.

7. Характеристика стилів педагогічного спілкування.

8. Спілкування з важкими людьми (особистісні фактори у конфліктній ситуації).

Про педагога-майстра говорять: у нього гарний стиль спілкування з учнямими. Що це таке?

Стиль – це усталена система способів та прийомів, які використовує педагог у взаємодії. Вона залежить від особистісних якостей педагога і параметрів ситуації спілкування. Щодо якостей, які визначають стиль спілкування педагога, то тут дослідники виділяють його ставлення до учнів та володіння організаторською технікою.

Безумовно, в основі стилю спілкування педагога – його загальне ставлення до учнів і професійної діяльності в цілому. Воно може бути: активно-позитивним, пасивно-позитивним, ситуативно-негативним, стійким негативним.

Якщо у педагога стабільно активно-позитивне ставлення до учнів, він виявляє ділову реакцію на їх діяльність, допомагає у важку хвилину, відчуває потребу у неформальному спілкуванні. Вимогливість у поєднанні із зацікавленістю в учнях викликає довіру, вони розкуті, комунікабельні.

Пасивно-позитивне ставлення педагога визначається установкою: лише вимогливість та суто ділові стосунки можуть забезпечити успіх у навчанні. Звідси – сухий, офіційний тон, брак емоційного забарвлення взаємин, що збіднює спілкування і гальмує творчий розвиток вихованців.

Негативне ставлення до учнів навіть у репліці "Як мені набридла ваша група", нестійкість позиції педагога, який підпадає під вплив своїх настроїв та переживань, створює грунт для виникнення недовіри, замкненості, а то й таких форм самоутвердження, як лицемірство, брутальність тощо. Викликаючи негативне ставлення до себе, такий педагог працює проти свого предмета, проти навчального закладу й проти суспільства в цілому.

Отже, аналіз стилю свого спілкування слід розпочинати з почуття, яке у вас викликають навчальний заклад, учні, а також з готовності і вміння заявити своє позитивне ставлення, щоб одержати адекватну відповідь.

Залежно від ставлення педагог обирає найзручніші для нього способи організації діяльності учнів: або він захоплює власним прикладом, або вміло радиться з приводу справи, або ж наказує зробити. Стиль керівництва, як і ставлення, є складником загального стилю спілкування педагога.

Розгляньмо три основні стилі керівництва, зосередивши увагу на стратегії діяльності керівника, формі організації ним взаємодії, педагогічних наслідках, і переконаємося, що ставлення педагога детермінує його організаторську діяльність.

Спочатку визначимо ці стилі відповідно до стратегії взаємодії.

Авторитарний – стиль диктату, коли підлеглий розглядається тільки як пасивний виконавець і йому фактично відмовлено в праві на самостійність та ініціативу.

Демократичний – стиль, що ґрунтується на глибокій повазі до особистості кожного; засадою для нього є довіра й орієнтація на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу.

Ліберальний стиль характеризується браком стійкої педагогічної позиції; виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог, формальному розв'язанні проблем.

Техніка керування у кожного стилю своєрідна. Авторитарний педагог, самочинно визначаючи спрямованість діяльності групи, вказує, хто з ким повинен працювати, як робити. Це гальмує ініціативу учнів. Головні форми взаємодії: наказ, вказівка, інструкція, догана. Навіть подяка за таких настанов звучить як докір: "Ти добре сьогодні відповідав. Не чекала від тебе такого". Реакція на помилки – висміювання, різкі слова. Вчитель лаконічний, нетерпимий до заперечень.

Якщо ми обираємо авторитарний стиль у своїй взаємодії, то можемо розраховувати на предметний результат, проте психологічний клімат у процесі виконання справи не буде сприятливим: робота йде лише під контролем, немає відповідальності, гальмується становлення колективістських якостей, розвивається тривожність.

Педагог, що обрав демократичний стиль, спирається на думку колективу, прагне донести мету діяльності до свідомості кожного учня і підключити всіх до активної участі в обговоренні роботи. Основні способи взаємодії: заохочення, порада, інформація, координація, що розвиває в учнів упевненість у собі, ініціативність. У цьому разі ми не можемо одразу розраховувати на високий предметний результат. Проте оскільки формується почуття відповідальності, підвищується творчий тонус, поступово розвивається здатність свідомо, самостійно і творчо працювати, то ми забезпечуємо стабільний результат у праці і закладаємо міцний підмурівок розвитку особистості.

Ліберальний педагог прагне не втручатися в життя колективу, легко підкоряючись часто-густо суперечливим впливам. Форми його роботи зовні нагадують демократичні, але через відсутність власної активності і зацікавленості, нечіткість програми і брак відповідальності у самого керівника робота йде на самоплив, виховний процес некерований. Результати праці значно нижчі.

Усвідомивши соціально-етичні установки педагога та способи їх виявлення в організації діяльності учнів, визначимо, яку систему усталених способів і прийомів у спілкуванні виявляє педагог, тобто якими є головні стилі його спілкування.

За В. А. Кан-Каліком, виділяють п'ять головних стилів педагогічного спілкування:

1. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Засадовим для нього є активно-позитивне ставлення до учнів, закоханість у справу, що передається учням, співроздуми та співпереживання щодо цікавих і корисних заходів. За такими педагогами учні ходять слідом, бо вони сповнюють їхнє життя радістю, гордістю за успіхи у колективних справах. Щоб справа йшла добре, за макаренківською традицією, в учнів та педагогів мають бути одні, спільні турботи. Педагоги не керують учнями, а разом з ними дбають про справи навчального закладу, ніякого протиставлення "ми" і "ви". Замість однобічних впливів педагога на учнів – спільна творча діяльність вихованців разом із вихователями і під їхнім керівництвом".

2. Стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на дружньому ставленні. Демонстрація дружнього ставлення – запорука успішної взаємодії. Цей стиль базується на особистісному позитивному сприйнятті учнями педагога, який виявляє приязнь, повагу до них. Це позитивний стиль спілкування, проте в перспективі його розвитку слід мати творчий союз на підставі захоплення справою. Окремі педагоги неправильно інтерпретують стиль дружби і перетворюють дружні стосунки на панібратські, що негативно впливає на весь навчально-виховний процес. Встановлюючи дружні взаємини з вихованцями, варто прислухатися до застережень А. С. Макаренка: "З вихованцями керівний і педагогічний персонал завжди повинен бути ввічливим, стриманим... педагоги і керівництво ніколи не повинні припускати з свого боку тону фривольного: зубоскальства, розповідання анекдотів, ніяких вільностей у мові, передражнювання, кривляння тощо. З другого боку, зовсім неприпустимо, щоб педагоги і керівництво у присутності вихованців були похмурими, дражливими, крикливими" (Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К., 1990. – С. 120).

Виявляючи дружнє ставлення і маючи зацікавленість у справі, завжди можна залучити учнів до спільного пошуку, співтворчості.

3. Часто-густо молоді педагоги, не вміючи встановити дружніх стосунків на грунті самовіддачі, вдаються до обмеження спілкування формальними взаєминами іобирають стиль спілкування-дистанція. У цих педагогів в цілому може бути позитивне ставлення до учнів, але організація діяльності ближча до авторитарного стилю, що знижує загальний творчий рівень спільної з учнями роботи (пасивно-позитивне ставлення плюс авторитарність в організації справи призводять до того, що в групах може бути нібито прекрасна дисципліна, висока успішність, проте значні прогалини у моральному вихованні учнів). Дистанція між педагогом і учнем повинна бути, проте це не головний критерій стосунків. Умовно Макаренко навіть визначив її математично: 1 метр, бо менше – "на голову сядуть", а більше – зникне теплота. Дистанція – показник провідної ролі педагога: чим продуктивнішою для учня є провідна роль педагога, тим органічнішим і природнішим для нього є елемент дистанції. Дистанція залежить від рівня авторитету педагога, визначається учнями, хоча й скеровується педагогом.

4. Спілкування-дистанція є певною мірою перехідним етапом до такого негативного стилю, як спілкування-залякування. Вдаються до нього також ті молоді педагоги, котрі не в змозі організувати спільну діяльність, адже для цього потрібні професійні навички. Ось форми ситуативного вияву спілкування-залякування: "Не чекайте на екзамені п'ятірок...", "Слухайте уважно, а то зараз викличу..." Така форма спілкування свідчить про те, як діяти не слід. Загалом, жорстка регламентація руйнує творчу атмосферу.

Спілкування-залякування поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитарність у способах організації діяльності.

5. Наступний стиль поєднує в собі позитивне ставлення до учнів з лібералізмом. Такий стиль називають заграванням. У чому воно полягає? У педагога є прагнення завоювати авторитет, він не байдужий до того, чи подобається дітям, але при цьому не прагне відшукати доцільних способів організації взаємодії, може вдатися до прийомів завоювання дешевого авторитету.

Спрямованість на учня, його розвиток, захопленість своєю справою, професійне володіння організаторською технікою і делікатність – ось що стає запорукою продуктивного стилю у педагогічній праці.

Читайте також:

1. Бар’єри, які заважають ефективності педагогічного спілкування.
2. ВИДИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ. ВИМОГИ ДО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ.
3. Види і форми спілкування. Етапи спілкування.
4. Види педагогічного оцінювання і педагогічних оцінок.
5. Види спілкування.
6. Види спілкування.
7. Види текстильних волокон.
8. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
9. Визначення педагогічного спілкування, його специфіка. Структура педагогічного спілкування (етапи).
10. Вимоги до мастильних матеріалів
11. Впровадження медико-психолого-педагогічного супроводу розвитку дітей в контексті реалізації здоров’язберігаючої функції ДНЗ.
12. Вторинне покриття вивороту килима текстильним матеріалом

Переглядів: 4071