Інституалізація соціології туризму

Звертаючись до поняття "інституалізація", варто спиратись на класичну роботу П. Бергера та Т. Лукмана "Соціальне конструювання реальності", в якій зміст інституту та інституалізації визначають таким чином: "Інституалізація має місце всюди, де здійснюється взаємна типізація узвичаєних дій діячами різного роду. Іншими словами, будь-яка подібна типізація є інститутом. Типізації узвичаєних дій, що складають інститути, завжди розділяються; вони доступні для розуміння всіх членів певної соціальної групи, і сам інститут типізує як індивідуальних діячів, так і індивідуальні дії". Саме поняття "інституалізація" містить розуміння становлення інституту як історичного процесу. Вона розглядається, з одного боку, як конституювання соціальних інститутів, з другого - як загальна організація і впорядкування соціальних процесів, явищ тощо. Поряд з цим інститути є продуктами людської діяльності, які сприймаються як зовнішня об'єктивна реальність. "З огляду генези суспільних інститутів вони є інституалізацією тих форм поведінки індивідів, які організовані в систему взаємодії кожного окремого індивіда з усіма іншими. Ця система поведінки (взаємодії') індивідів як певної соціальної цілісності, як суспільства в процесі інституалізації втрачає безпосередній зв'язок з її творцями і набуває значення, актуальність якого поширюється на наступні покоління."

Отже, інституалізація галузевої соціології - соціології туризму -розумітиметься в подальшому як процес виокремлення усієї галузі знань з предметного поля загальної соціології; набуття нею атрибутивних характеристик автономної науки шляхом підтвердження їх соціологічними дослідженнями; легітимація її в такому статусі через апробацію на наукових конференціях та в наукових публікаціях, а також шляхом організаційних дій щодо утворення асоціацій, що об'єднують фахівців із цієї дисципліни, підготовки професійних кадрів зі спеціальності "соціологія туризму".

Звернено увагу також на важливу умову виникнення процесу інституалізації - появу соціальної потреби певної спільноти людей, на задоволення якої буде спрямована інституалізація.

Розглянемо протікання процесу інституалізації соціології туризму як галузі соціологічних знань крізь призму набуття нею означених виїде атрибутивних характеристик.

1. Виникнення потреби світової соціологічної спільноти у виокремленні соціології туризму можна віднести до 50-х років XIX століття. Обумовлено її виникнення бурхливим розвитком туристичної галузі у світі, який для управління цим процесом потребував об'єктивної соціальної інформації, яка б відображала специфіку цієї соціальної сфери, тенденції її функціонування і розвитку. Отримати таку інформацію від соціологічних досліджень представників інших галузевих теорій стало важко. Отже, актуалізувалась потреба соціологічних спільнот країн з найбільш розвиненою сферою туризму в започаткуванні певної галузевої соціології - соціології туризму.

2. Цей процес знайшов відображення у появі значної кількості публікацій соціологічного забарвлення з проблем туризму (Гохен, фон Візе, Кнебель - у Німеччині, Аш, Тернер, Чанг, Мак-Кеннел, Уррі та ін. - в англомовних країнах). У Росії та Україні цей процес почався дещо пізніше (кінець 90-х - початок 2000-х pp.) через відставання розвитку туризму, передовсім міжнародного, в цих країнах (М.Б. Біржаков, В.І. Добреньков, В.О. Квартальное та ін. - в Росії, С.В. Горський, М.П. Лукашевич, B.C. Пазенок, В.К. Федорченко, Ю.І. Яковенко та ін. - в Україні).

Як за кордоном, так і в Україні видається чимало спеціалізованих журналів, присвячених туризму, в тому числі й Journal of Travel Research, Journal of Travel &Tourism Marketing, Annals of Tourism Research, Tourism Recreation Research, Sociologi of Sport Journal, SOSOL-Sociologi of Sport Online, Journal of Popular Culture, Tourist Studies: An Intertnational Journal, "Туризм: практика, проблемы, перспективы", ''Українська туристична газета", "Карпати, Туризм, Відпочинок, Мандри", "Туризм и курортное дело", "Магазин Путешествий", "Турінформ", "Вояж и отдых", "Туризм в Україні", "Гостинничный бизнес", "Україна туристична" та ін.

3. Спеціальність і галузь соціологічних знань "соціологія туризму набули певної легітимності під час проведення міжнародних та республіканських науково-практичних конференцій. Зокрема, активно здійснюється ця діяльність у сучасній Україні.

4. Відбувається організаційне об'єднання фахівців-соціологів, що досліджують проблеми соціології туризму. Значного прогресу ця світова тенденція набула в Україні. 2002 року був створений Дослідницький комітет з проблем соціології туризму Соціологічної асоціації України. Того ж року почав функціонувати Науково-дослідний центр Державної туристичної адміністрації України.

5. Створюється система професійної підготовки фахівців із соціології туризму. В зарубіжних вузах ця дисципліна викладається з 1970-х років. Так, у переліку предметів на вибір Вищої школи туризму "Euroaula" (Іспанія) зазначено "соціологію туризму та відпочинку". Як дослідницька сфера та галузь викладання, соціологія туризму, відпочинку та спорту міститься в структурі багатьох вузів Америки та Західної Європи.

В Україні підготовка фахівців за спеціальністю "Соціологія туризму" поки що не проводиться, хоча в ряді вищих навчальних закладів ведуться методичні розробки щодо введення таких курсів у навчальний процес.

Таким чином, інституалізація наукової галузі "соціологія туризму" відбувається в світі і в Україні за всіма напрямами, хоча в Україні цей процес перебуває на початковому етапі.

Висновки

1. В історії становлення соціології туризму виділяють два етапи: період накопичення ідей про соціальний характер феномена туризму в суміжних соціально-гуманітарних науках: історії, антропології, географії, екології, економіці, культурології, психології та філософії. Наявні в цих науках підходи утворюють певну методологічну базу, підґрунтя для виокремлення з їх предметного поля концепцій і парадигм щодо соціальної природи туризму, які і є власне предметом соціології туризму.

2. Другий етап становлення соціології туризму починається з 50-х років XX століття публікацією робіт німецьких дослідників фон Візе та Кнебеля. На цьому етапі соціологія туризму починає розвиватись на соціологічній основі, застосовуючи соціологічні теорії та методи для дослідження сфери туризму.

3. Становлення туризму на другому етапі відбувалось на засадах таких основних концепцій: конфліктологічної, функціональної, мотиваційної, а також феноменологічної, формалістичної та етномето-дологічної.

4. Інституалізація соціології туризму розуміється як процес виокремлення її з предметного поля загальної соціології, набуття нею атрибутивних характеристик автономної науки.

5. Інституалізація соціології туризму відбувається шляхом підтвердження наявності у неї атрибутивних характеристик соціологічними дослідженнями; легітимація її в такому статусі через апробацію на наукових конференціях та в наукових публікаціях; організаційних дій щодо утворення асоціацій професіоналів у цій галузі та їх професійної підготовки.

6. Важливою умовою інституалізації соціології туризму є поява соціальної потреби певної групи людей, на задоволення якої буде спрямована ця інституалізація.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та категорії соціології туризму	\|	Соціокультурні характеристики туризму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.