Сівозміни в декоративних розсадниках.

Полегшувати боротьбу з бур’янами, хворобами та шкідниками.

Сівозміна передбачає поділ площі виробничих відділень (посівного, шкільного) розсадника на певну кількість рівновеликих полів.

Період, упродовж якого всі культури і пар проходять через кожне поле у певному визначеному сівозміною порядку, називають ротацією сівозміни.

При проектуванні сівозміни необхідно виходити з:

- вимог рослин до середовища в якому вони вирощуються; конкретних грунтово-кліматичних умов;

- планового завдання;

- господарської доцільності.

Підвищити економічну ефективність сівозміни можна поєднанням видів

деревних рослин (культур) з різними термінами вирощування в межах однієї сівозміни.

Сівозміни в розсадниках окремих грунтово-кліматичних зон

Значний доробок у розроблення та наукове обґрунтування доцільних сівозмін для розсадників України належить проф. Прокопу Григоровичу Кальному. Далі наведені його положення та рекомендації стосовно сівозмін для розсадників конкретних грунтово-кліматичних зон Полісся, Лісостепу і Степу.

Сівозміни у розсадниках Полісся та північних районів Лісостепу. Райони Полісся та північної частини Лісостепу серед рівнинних територій України вважаються найбільш зволоженими атмосферними опадами. Кількість опадів перевищує природне випаровування (гідротермічний коефіцієнт – ГТК > 1) і тому для цієї території характерний позитивний баланс вологи. Розсадники створюють, головним чином, на зональних для регіону підзолистих, дерново-підзолистих, світло-сірих та сірих лісових грунтах різного, переважно легкого, механічного складу. Ці ґрунти, як правило, бідні на поживні речовини, мають незадовільні водно-фізичні властивості (високу водопроникність і малу водозатримну здатність). До негативних властивостей цих ґрунтів належить і підвищена кислотність. Основними заходами щодо підвищення родючості таких ґрунтів є систематичне внесення органічних (гній, торфокомпости, зелена маса) і мінеральних добрив, усунення кислотності вапнуванням і мергелюванням.

Одним з найраціональніших способів збагачення таких ґрунтів органічними речовинами та біологічним азотом є сидеральний пар – люпинізація піщаних, супіщаних та глинисто-піщаних ґрунтів (вирощування на полях сівозміни культури люпину на зелене добриво). Люпин має дві надзвичайно цінні властивості – здатність зв’язувати та накопичувати в грунті атмосферний азот і засвоювати з грунту недоступні для рослин поживні елементи важкорозчинних сполук. Люпин завдяки глибокій кореневій системі використовує вимиті у нижні шари грунту поживні речовини, які після заорювання його зеленої маси нагромаджуються у верхньому орному шарі.

У сівозмінах (табл.2.3) можна вирощувати як однорічний, так і багаторічний люпин. Однорічний люпин краще вирощувати разом з фацелією, зелена маса якої багата на калій та фосфор, а до багаторічного – підсівати озимі сільськогосподарські культури (овес, гречка). На другий рік перший укіс вирощеної зеленої маси багаторічного люпину використовують для компостів, а другий заорюють в грунт як сидерат. Вирощування багаторічного люпину дуже ефективне при введенні його в сівозміни розсадників, створених на малородючих грунтах. У якості культур- сидератів в декоративних розсадниках Полісся та північних районах Лісостепу, окрім люпинів жовтого кормового, синього вузьколистого і багаторічного, рекомендують вирощувати ріпак, вику яру чисту або в суміші з вівсом, горох зимуючий, буркун білий та жовтий.

Сівозміни в розсадниках Лісостепу (табл. 2.4). Найбільш поширеними ґрунтами у розсадниках цієї зони є темно-сірі лісові, опідзолені та глибокі чорноземи, які мають значну товщину гумусового шару (35—120 см) і відносно багаті на гумус (більше 4%). Їм властиві непогані водно-фізичні властивості і помірне зволоження (ГТК = 0,9-1,0). Головною метою введення сівозмін у виробничих відділеннях розсадників цієї зони є збереження структури, підтримання і підвищення родючості ґрунтів, покращення їх водно-фізичних властивостей. У декоративних розсадниках цього досягають введенням у сівозміни зайнятого пару – вирощуванням у сівозмінах зернобобових та конюшини, діяльність кореневих систем яких сприяє відновленню структури, а залишки їх корінців після збирання урожаю поповнюють органічні речовини в грунті. Підвищують родючість грунту розсадників Лісостепу також внесенням добрив і правильним його обробітком. На менш родючих грунтах легкого механічного складу з метою збагачення орного шару органічними речовинами доцільно замість зернобобових періодично вирощувати сидерат на зелені добрива. Найбільш придатні для цього боби кормові.

При травосіянні на кормові цілі в розсадниках Лісостепу використовують еспарцет, кострицю лучну, райграс високий, стоколос прямий.

Сівозміни в степових незрошуваних розсадниках(табл. 2.5). Характерними рисами Степу є недостатнє зволоження, висока інтенсивність природного випаровування та часті посухи, що зумовлюють значний дефіцит вологи (ГТК < 0,8), який ускладнює вирощування садивного матеріалу. Основними вимогами до сівозмін в розсадниках цієї зони є накопичення вологи та її ощадливе використання. Вирішальне значення при виконанні цих вимог має пар чорний, який в Степу ототожнюють з сухим зрошуванням. Тому у сівозмінах декоративних незрошуваних розсадників на звичайних чорноземах Степу у якості попередника використовують чорний пар або пар удобрений. У розсадниках на південних чорноземах або темно-каштанових грунтах, які характеризуються незначним вмістом гумусу (3-4%), поганою водопроникністю, схильністю до запливання та утворення кірки, в сівозміни бажано вводити однорічні (суданку) або багаторічні трави (люцерну чисту або у суміші з житняком, безкореневищним пирієм) з подальшим утриманням поля в наступному році під чорним паром.

Сівозміни в степових зрошуваних розсадниках (табл. 2.6). Основними вимогами до сівозмін в зрошуваних розсадниках Степу є підвищення родючості грунту та покращення його структури. Цього досягають введенням у сівозміни високоврожайних, грунтопокращуючих сільськогосподарських культур, внесенням добрив та застосуванням правильного обробітку грунту. Кращими попередниками деревних рослин у зрошуваних розсадниках є багаторічні бобові та однорічні злакові трави (вика озима, люцерна синя і жовта, горох в суміші з гірчицею, тригонела, чина посівна, безкореневищний пирій та ін.). Застосування чорного пару після трав необов’язкове. Після розробки орного шару грунту досить вологозарядкового зрошення.

Слід зауважити, що наведені схеми сівозмін не можна застосовувати шаблонно. Вони наводяться для орієнтації при розробці сівозмін для конкретних грунтово-кліматичних умовах.

В декоративних розсадниках з метою збільшення полів сівозмін у відділі формування декоративних дерев і чагарників можливе поєднання вирощування садивного матеріалу різних шкілок (першої, другої та третьої) в одну сівозміну за умови, що садивний матеріал вирощується в шкілках однакову або кратну кількість років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль та значення сівозмін. Теоретичні основи застосування сівозмін.	\|	Сівозміни в декоративних розсадниках різного призначення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.