• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

План

Лекція № 4 Державне управління та економіко-правовий механізм природокористування і охорона навколишнього природного середовища

ЛИТЕРАТУРА

1. Мурина Л.А. Методика преподавания русского языка в школах Белоруссии: Учебное пособие – Мн.: Университетское, 1990, с. 3–15.

2. Методика преподавания русского языка в школе: Учебник для студентов. Высш. пед. уч. Заведений. Под ред. М.Т. Баранова. – М.: Изд. Центр «Академия», 2000, с.3–21.

3. Хрестоматия по методике русского языка. Русский язык как предмет преподавания / Сост. А.В. Текучев. – М., 1982.

4. Львов М.Р. Словарь - справочник по методике русского языка. – М., 1997.

Для самостоятельного изучения: История методики русского языка (2, С.16–21; 1,С. 3–8; 3).

1. Поняття і зміст державного управління природокористуванням

2. Принципи управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

3. Економіко-правовий механізм природокористування і охорона навколишнього природного середовища

4. Органи державного управління загальної компетенції

5. Органи державного управління спеціальної компетенції

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього сере­довища є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного сере­довища, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу забруд­нення навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання.

Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.

Система екологічних нормативів складається з:

а) нормативів екологічної безпеки (граничне допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому при­родному середовищі);

б) нормативів граничне допустимих викидів та скидів в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних ре­човин, рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних фак­торів.

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюва­тися більш суворі нормативи гранично допустимих концентра­цій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Однією з функцій управління в' галузі природокористуван­ня й охорони навколишнього природного середовища є конт­роль і нагляд.

Контроль підвищує дієвість і ефективність усіх функцій уп­равління. Він допомагає втілювати в життя закони та інші правові акти, спрямовані на забезпечення раціонального ви­користання і охорони природних ресурсів, надає можливість виявляти прогалини в правовому регулюванні екологічних від­носин, недоліки в організаційній, господарській і виховній ро­боті, що пов'язана з використанням і охороною природи. Контроль здійснюється Радами народних депутатів та їх виконавчими органами, Міністерством екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально вповноваженими державними органами.

З метою вдосконалення системи державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та ви­користання природних ресурсів Кабінетом Міністрів України створена Державна екологічна інспекція Міністерства екології та природних ресурсів. Положення про Державну екологічну інспекцію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використовуванням природних ресурсів визначається законодавством України, що діє в цій галузі.

Діяльність органів управління в галузі охорони на­вколишнього природного середовища базується на принципах, які відбивають вихідні положення щодо організації управління в даній сфері, що визначені в законах та інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини у сфері взаємодії суспільства та природи. Узагальнюючи ці вихідні положення можна виділити основні принципи управління в даній сфері суспільних відносин, а саме:

Принцип законності при здійсненні держав­ного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.Він означає, що органи управління в даній сфері, їх посадові особи в процесі своєї діяльності мають керуватися приписами законо­давства, що визначають їх повноваження, порядок прийняття відповідних управлінських рішень (щодо реалізації проектів господарської діяльності, зупинення чи припинення екологічно небезпечної виробничої та іншої господарської діяльності, організації заповід­ників тощо), надання управлінських послуг екологіч­ного характеру (надання екологічної інформації за за­питами громадян; організації та здійснення лабора­торного визначення показників складу та властиво­стей проб, відібраних з об'єктів довкілля, скидів, ви­кидів, відходів; підготовки документації щодо прове­дення акредитації вимірювальних лабораторій під­приємств; підготовки документації щодо дотримання екологічних вимог об'єктами, що приватизуються то­що) та екологічні вимоги щодо заходів, які вони (орга­ни державного управління) мають розробляти з метою забезпечення охорони довкілля, екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів. За­конність у цій сфері державного управління забезпе­чується судовим захистом екологічних прав юридич­них і фізичних осіб, у разі їх порушення органами ви­конавчої влади чи їх посадовими особами, притягнен­ням посадових осіб органів виконавчої влади до юри­дичної відповідальності за порушення еколого-правових вимог та інших приписів законодавства, що регламентує діяльність органів державного управління у сфері охорони навколишнього природного середови­ща.

Принцип поєднання комплексного та дифе­ренційованого підходів в управлінні охороною навколишнього природного середовища.Запро­вадження цього принципу обумовлено, з одного боку, тим, що взаємозалежність природних ресурсів, нероз­ривність екозв'язків у природних процесах потребує проведення в даній сфері, єдиної науково-технічної політики, координації зусиль усіх органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і громадян у розробці та здійсненні заходів щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення еко­логічної безпеки; комплексність передбачає й всебічне врахування всіх чинників (екологічних, економічних, технічних, соціальних та ін.), що можуть вплинути на ефективність природоохоронних заходів, а, з другого боку, притаманна окремим природним ресурсам особ­ливість (екологічна, репродуктивна тощо) обумовлює необхідність виділення спеціалізованого управління щодо їх охорони та використання. Відповідно до цього принципу в Україні існує Міністерство охорони навко­лишнього природного середовища, що здійснює ком­плексне управління охороною навколишнього природ­ного середовища, та центральні органи виконавчої влади, що відповідальні за організацію охорони та ви­користання окремих природних ресурсів (Держвод-госп України, Держкомзем України, Держлісгосп Ук­раїни, Укррибдержгосп).

Принцип поєднання державного управління із самоврядним і громадським управлінням у галузі охорони навколишнього природного середовища.Таке поєднання обумовлено характером екологічних проблем, вирішення яких потребує узгоджених дій з боку органів державного управління й органів місцевого самоврядування. Так, органи місцевого са­моврядування й органи громадського управління не можуть бути сторонніми спостерігачами того, як вико­ристовуються на їх територіях природні ресурси не тільки місцевого, але й загальнодержавного значення, стан яких впливає на екологічні умови життєдіяльності населення відповідної території. Необхідність збалансованого підходу до врахування місцевих і загально­державних інтересів виникає й при вирішенні питан­ня будівництва на певній території підприємств зі знешкодження побутових і виробничих відходів, елек­тростанцій та інших господарських об'єктів, діяльність яких створює загрозу для довкілля. За таких обставин створюється правовий механізм взаємодії органів державного управління й органів місцевого самовря­дування та органів громадського управління при прийнятті на територіальному рівні рішень з певних питань охорони навколишнього природного середови­ща, забезпечення екологічної безпеки.

Принцип басейнового управління.Його запро­вадження викликано екологічним і економічним зна­ченням річкових басейнів, які можуть охоплювати те­риторію декількох адміністративно-територіальних одиниць. Метою запровадження басейново­го управління є створення умов для управління річковим басейном як єдиним цілим, забезпечення економічної цілісності басейнового водогосподарського комплексу, створення належних умов для збалансова­ності використання, охорони і відтворення водних ре­сурсів, запобігання порушенню умов формування вод­ного стоку, прояву шкідливої дії вод. Басейновий принцип покладено в основу організації діяльності Державної інспекції охорони Азовського моря та Дер­жавної інспекції охорони Чорного моря, які є територіальними органами Мінприроди України та мають взаємодіяти в процесі здійснення своїх повноважень із органами виконавчої влади, органами місцевого само­врядування різних областей України (Херсонської, Ми­колаївської, Запорізької, Донецької областей) та Авто­номної Республіки Крим. Зазначений принцип знахо­дить відображення і в організації діяльності Держвод-госпу України, у системі якого утворено басейнові управління водних ресурсів. Подальше впровадження басейнового управління у сфері водного господарства передбачено Концепцією розвитку водного господар­ства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 14 січня 2000 року.

Принцип програмно-цільового забезпечення розробки та реалізації заходів у галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раці­онального використання природних ресурсів.Цей принцип є ключовим у даній сфері державного управління, дозволяє пов'язати цілі та завдання охоро­ни довкілля на перспективний період із спрямованими на їх виконання конкретними заходами організа­ційного, технічного, наукового й іншого характеру, ре­сурсним (фінансовим, матеріально-технічним) забез­печенням цих заходів, а також із відповідальними за їх розробку та реалізацію органами. Програмно-цільовий принцип реалізується шляхом підготовки державних екологічних програм, розділів з питань екологічної безпеки, охорони довкілля у складі дер­жавних програм економічного та соціального розвитку держави та в інших програмних документах (зокрема, в: Загальнодержавній програмі розвитку водного гос­подарства, затвердженій Законом України від 17 січня 2002 р.; Загальнодержавній програмі формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затвердженій Законом України від 21 вересня 2000 р.; Національній програмі екологіч­ного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, затвердженій Постановою Верхов­ної Ради України від 27 лютого 1997 р.; Програмі перс­пективного розвитку заповідної справи в Україні ("За­повідники"), затвердженій Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1994 р.).

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
10. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
11. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
12. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.

Переглядів: 1718