Організація дозиметричного та хімічного контролю.

Дозиметричний та хімічний контроль проводиться під керівництвом начальників усіх ступенів та командирів формувань ІДО.

Дозиметричний контроль включає: контроль опромінення; контроль радіоактивного забруднення.

Контроль опромінення проводиться з метою отримання даних при поглинені дози радіації для первинної діагностики. Для вимірювання дози опромінення застосовуються дозиметри. Контроль опромінення людей поділяється на дві групи — груповий та індивідуальний.

При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку тощо).

При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівнику. Цей метод застосовується для тих категорій, до яких не можна застосовувати груповий метод.

Допустимі дози опромінення:

а) на воєнний час: при одноразовому опроміненні (до 4 діб) — 50 Р; при багаторазовому опроміненні за ЗО діб — 100 Р; за 3 місяці — 200 Р; за 1 рік — 300 Р.
б) на мирний час: у нормальних умовах на 1 рік — 0, 5 бер.; для персоналу в нормальних умовах на 1 рік — 5 .Зер.; для населення аварійне опромінення на 1 рік — 10 бер.; для персоналу аварійне опромінення на 1 рік — 25 бер.

Згідно з цими нормами для населення поглинена доза в нормальних умовах не повинна перевищувати — 0,5 бер за рік. Згідно з Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" № 15/98-ВР передбачені наступні перевищення допустимої дози опромінення:
—для населення 1 мЗв/рік (1000 мбер/рік — 0,1 бер);
—для персоналу: не більше 20 мЗв/рік (2000 мбер/рік — 2 бер).

Допускається до 5 бер (50 мЗв) за умов, що середньорічна доза протягом п'яти років не більше 20 мЗв за рік (2 бер) в середньому.

Контроль радіоактивного забруднення здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інших об'єктів. Ступінь радіоактивного забруднення оцінюється шляхом замірів потужності експозиційної дози випромінювання від цих об'єктів приладами (ДП-5, ІМД-21 та інші) та порівнянням їх з нормою.

На мирний час користуємося нормами, які визначені в "Основних санітарних правилах. ОСП-72/87" та НРБУ-97.

Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ). Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР — береться проба і скеровується на аналіз в СЕС.

Відповідальність за проведення контролю покладається:
в містах та районах — на начальників штабів і служб ЦО міст, районів, командирів територіальних формувань ЦО; на ОГД — на начальників штабів та служб ЦО і командирів об'єктових формувань; за непрацюючим населенням — на штаби ЦО міст, районів із залученням начальників ЖЕКів.

Питання для самоконтролю

1. Які речовини, вважаються «шкідливими»?

2. Якими шляхами шкідливі речовини потрапляють в організм людини?

3. Як класифікуються шкідливі речовини?

4. Який вплив оказують шкідливі речовини на організм людини?

5. Дайте визначення поняття «гранична допустима концентрація».

6. Які підприємства належать до хімічно небезпечних об’єктів?

7. Які основні причини аварій на хімічно небезпечних об’єктах?

8. Як розділяються об’єкти за ступенями хімічної небезпеки?

9. Яку теріторію називають «вогнищем хімічного ураження»?

10. Які небезпеки виникають для людини, яка знаходиться у зоні хімічного ураження?

11. Дії населення у вогнищі хімічного ураження.

12. Яким чином організується дозиметричний та хімічний контроль? Які прилади для цього використовуються?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вогнище хімічного ураження	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.