МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Становлення української філософії.ПЛАН Література 3,4,5,6,12,19.
Змістовий модуль 6. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні. 1.Становлення української філософії. 2.Філософія доби Відродження. 3.Філософська думка в Києво-Могилянській академії. 4. Філософія Г. Сковороди. 5. Університетська філософія в Україні. 6. Українська філософія другої половини XIX ст. 7. Новітня українська філософія. Основні поняття: кордоцентризм, ісихазм, ноосфера, конкордизм, Софія, поліфонізм. Найдавніші (дохристиянські) пласти духовності українського народу відомі недостатньо, адже пам`ятки духовної культури цієї доби були переважно знищені після 988 р. як такі, що суперечили новим християнськім цінностям. Але незважаючи на це, сьогодні є всі підстави говорити, що і після прийняття християнства в Київській Русі мала місце традиційна для давніх слов`ян міфологічна культура язичницької доби. Вона стало ґрунтом, на якому спершу розвивалось язичництво, а згодом - християнство. Міфологічний світогляд цього періоду мав синкретичний характер, тобто був конгломератом пантеїстичних ідей з елементами анімізму, тотемізму, фетишизму, магії, рільничих культів тощо. Передумовою початкового етапу розвитку духовної культури українського народу стала трипільська культура, іраномовні культури скіфів, сарматів, тюркська культура печенігів і половців, праслов`янська культура тощо. Звідси - найхарактерніші ознаки оригінальної духовної культури, яка згодом стала вирізняти український народ серед інших цивілізацій. Якісно нового змісту філософська думка набула в добу Київської Русі, особливо після введення на її території християнства (X ст.), у процесі християнізації духовного життя ( у результаті вирішення суперечностей між слов`янським язичництвом і запровадженою християнською культурою). Центрами духовного життя Київської Русі стали монастирі , про що свідчить авторство перших релігійно-філософських творів. У 1054 р. з`явилася перша релігійно-філософська праця Київського митрополита Іларіона „Слово про закон і благодать”, а на початку XII ст. – „Повість временних літ”, авторство якого приписують ченцю Печерського монастиря Нестору. Саме в цьому творі чи не вперше у вітчизняній літературі вживаються терміни „філософ” і „філософствувати”. Домінуюча релігійна проблематика в творах православних богословів отримувала філософську інтерпретацію. До таких проблем належали питання про буття Бога , взаємовідносини між церквою й княжою владою, про добро і зло як протиставлення Бога і сатани. Релігійна філософія своїм домінуючим принципом вважала можливість отримання знання через софістичну мудрість. Софістичність стала визначальною особливостю української філософської думки. „Софія-мудрість” - сутність Бога, „душа світу”, водночас вона вважалася першопричиною інтеграції світу, людини і Бога. Саме таке подвійне розуміння привело до виникнення екзистенційно - "софіїного” спрямування релігійно-філософських систем Київської Русі. Розвиток філософської думки Київської доби завершується якнайпильнішою увагою до людини , закладанням підвалин гуманістичної традиції. Це знайшло відображення в „Повчанні Володимира Мономаха” та культі Діви Марії як захисниці конкретної людини , що, напевно, сягає своїм корінням у міфологічні образи Берегині або Великої Богині. Читайте також:
|
||||||||
|