Структурно – территориальный подход в градостроительном проектировании.

Характеристика першого етапу розвитку теорії містобудування.

Кінець XIX – початок XX – перший етап.

У другій половині XIX ст у результаті становлення капіталістичної формації в найрозвинутіших країнах Західної Європи починає спостерігатися концентрація промисловості, що супроводжується швидким приростом міського населення. Це призводить до того,що міста починають хаотично розростатися, утворюючи мільйонні «мегаполіси».

Негативні соціальні наслідки стихійного розвитку міст передумовили виникнення різних містобудівних тенденцій, напрямлених на розробку ідей розселення в нових умовах.

Відбувалася еволюція концепцій як урбаністичних, що передбачають збереження найбільших міст як таких у процесі їх децентралізації, так і дезурбаністичних, що напрямлені на "розпад міст" і заперечують зосереджені форми розселення.

Аналіз де центристських концепцій дає змогу умовно поділити і прослідкувати їх трансформацію за трьома основи ими напрямками :

-децентралізація найбільших міст з використанням прилеглих територій;

-децентралізація на основі комунікацій;

-децентралізація шляхом розосередження компактних міст.

Перший напрямок є розвитком урбаністичних концепцій, що розглядають перетворення ідей "міста -сада" на концепцію "міст- супу тників у складі агломерацій, а наступних етапах - формування противаг центральною поселення в приміських зонах та елементів переважного розвитку в складі систем населених міст .

Джерелом першого напрямку вважають ідеї Ебенізера Говарда("місто-сад»)

Дещо пізніше, на початку XX ст., почали з "являтися варіанти -концепції Говарда.наприклад1922 р. Раймонд Енвін. Паралельне місто.

1943сАльберт Аберкромбі.Лондон7-20 городов спутников вокруг Лондона.

модели линейного города.. Дорога может служить таким же імпульсом как и река. Окружная не есть граница,а есть развитие.

Сориа –а –Мата. Леонидов. Тони Гарнье..

А также возникновение идей микрорайона – Адамс . 20-30е гг.

1933 в «Афінській хартії»IV конгресом міжнародної спілки архітекторів було наголошено 4 функції міської діяльності : робота, житло, відпочинок і пересування. В основу побудови міста був покладений принцип функціонального зонування: промислова зона, сельбищна (зона жилої забудови), рекреаційна (зелені капіляри, легені за Корбюз’є), зона суспільних центрів, зона транспорту. Структурування території функціональних зон приводить до створення просторової структури міста, основними елементами є міські зони, міські райони, житлові райони, мікрорайони і житлові групи; інфраструктура міста. Містоформуючими мережами є : транспортна мережа, мережа зелених насаджень, інженерні мережі, мережа обслуговуючих центрів.

Принцип структуванняКорбюз’є

Ділив селищну територію на сектори міста, приділяючи велику увагу транспорту. Зараз називаємо жилими районами. Виділяв центр обслуговування, зелену зону,розмістив в суспільному центрі(яка відходить від нього як капіляри)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток ідеї “лінійного” міста.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.