Сутність та особливості міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі.

Міжнародні комерційні розрахунки – це взаємні двосторонні платежі і розрахунки між суб'єктами господарювання різних країн, обумовлені спеціальними правовими актами та контрактами.

Об'єкти системи міжнародних розрахунків:

1)товар, роботи, послуги, які експортер передає імпортеру;

2) Гроші або цінні папери, якими імпортер розраховується з експортером;

3) Фінансовий інструмент, за допомогою якого здійснюється розрахунок між експортером та імпортером (акредитив, інкасо, вексель).

Суб'єкти міжнародних комерційних розрахунків:

1) імпортер;

2) експортер;

3) банк імпортера;

4) банк експортера;

5) перевізник.

Усі суб’єкти вступають у відповідні відносини, які пов'язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Ступінь їх впливу залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни, купівельної спроможності її національної валюти, спеціалізації та універсалізації банків, їх фінансового стану, ділової репутації, мережі філій та кореспондентських рахунків.

На стан міжнародних розрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких належать:

1) політичні та економічні відносини між країнами;

2) позиція країни на товарних та грошових ринках;

3) ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;

4) валютне законодавство;

5) міжнародні торговельні правила та звичаї;

6) регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів;

7) різниця в темпах інфляції в окремих країнах;

8) стан платіжних балансів;

9) банківська практика;

10) умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод; конвертованість валют.

Особливості міжнародних розрахунків:

1. імпортери, експортери та їх банки вступають у певні, відокремлені від зовнішньоторговельних контрактів, відносини, пов’язані з оформленням, пересилкою, обробкою товаросупроводжувальних та платіжних документів, здійсненням платежів;

2. міжнародні розрахунки регулюються не тільки нормативними національними законодавчими актами, але й міжнародними банківськими правилами та звичаями;

3. міжнародні розрахунки – об’єкт уніфікації, що обумовлено інтернаціоналізацією господарських зв’язків та універсалізацію банківських операцій:

- Єдиний чековий закон;

- Єдиний закон про простий та переказний вексель;

- Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів;

- Уніфіковані правила для інкасо;

- Уніфіковані правила для контрактних гарантій;

- Уніфіковані правила для гарантій, що підлягають оплату за вимогою.

4. міжнародні розрахунки мають документарний характер, тобто оплата здійснюється проти надання експортером фінансових та комерційних документів;

5. міжнародні розрахунки мають різну валюту платежу, що визначає їх тісний зв’язок з валютними операціями, купівлею-продажем валюти, а також призводить до значного впливу на їх ефективність динаміки валютних курсів;

6. використання валютних обмежень в країнах з частково конвертованою валютою, які безпосередньо впливають на здійснювані міжнародні розрахунки:

- блокування виручки експортера та обмеження його можливості розпоряджатися цими коштами;

- обов’язковий продаж валютної виручки експортера повністю або частково центральному або уповноваженому банку;

- обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (тільки при наявності дозволу органу валютного контролю);

- заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

- обмеження на форвардну купівлю іноземної валюти імпортерами;

- регулювання строків платежів за експортом та імпортом та інші.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ризики у міжнародній торгівлі та його види	\|	Форми міжнародних розрахунків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.