МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ПРИНЦИПИПринципи побудови організаційних структур управління При побудові чи зміні структури управління організацією необхідно враховувати коло загальних рекомендацій, які в літературі подаються як принципи їх формування. Принципи побудови структур управління: • структура управління повинна відображати цілі і завдання організації (ціле покладання); • структура управління повинна бути підпорядкованою виробництву (організації) і змінюватись разом із змінами, що відбуваються в ньому. Це означає, що з проходженням організацією стадій життєвого циклу (становлення, росту, зрілості, завершення діяльності) у структурі управління необхідно проводити зміни. (Гнучкість - здатність швидкої перебудови в відповідності до змін, що відбуваються в персоналі і на виробництві). • структура управління повинна відображати функціональний поділ праці і обсяг повноважень працівників управління. Тому дотримання масштабу керованості (тобто кількість підлеглих керівнику ланок) найважливіший принцип побудови структури управління. (Спеціалізація - закріплення за кожним підрозділом конкретних функцій управління; централізація —розумна централізація функцій працівників у відділах і службах підприємства з передачею їх на низову ланку функції оперативного управління); нормоуправляємість — дотримання раціональної кількості підлеглих у кожного керівника: вищий рівень - 4-8чол.; середній - 8-20чол.; низовий - 20-40чол.); • структура управління повинна бути відповідною тому соціально-культурному середовищу, в якому функціонує організація. Повноваження керівника обмежуються не тільки внутрішніми умовами, але й умовами зовнішнього середовища, рівнем культури і ціннісних орієнтирів суспільства; • структура повинна відображати відповідність між функціями і повноваженнями, з однієї сторони, і кваліфікацією і рівнем культури з іншої. (Розподіл повноважень — лінійні керівники забезпечують прийняття рішень, а функціональні — забезпечують підготовку і реалізацію цих рішень; економічність - досягнення мінімально необхідних витрат на побудову і зміст організаційної структури управління) — Пластичність. — Централізація. — Спеціалізація (забезпечується закріпленням за кожним підрозділом певних функцій управління). — Нормоуправління (дотримання раціонального числа підпорядкованих у кожного керівника: вища ланка підприємства – 4–8 чол., середня ланка (функціональні керівники) – 8–20 чол., нижча ланка (старші майстри, майстри-бригадири ) – 20–40 чол.). — Єдність прав і відповідальності (права і відповідальність підрозділів і співробітників повинні знаходитись у діалектичній єдності). — Розмежування повноважень (лінійне керівництво забезпечує прийняття рішень з випуску продукції, а функціональне – забезпечує підготовку та реалізацію рішень). — Економність (характеризує досягнення мінімально необхідних затрат на побудову й утримання організаційної структури управління). Класифікація організаційних структур управління Читайте також:
|
||||||||
|