• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості взаємодії політичного консультанта з клієнтом

Основні направлення та завдання консультування

Консалтинг у системі консультаційних послуг у вивченні політичної структури суспільства

Консалтинг – комплексна система діагностики. Визначає динаміку розвитку будь-якої структури. Передбачає прогнозування і складання моделей. Стратегічне планування.

Консультування – це одна із частин консалтингу.

Напрямки консультування

Політичне консультування

Консультування в соціальній сфері: в системі освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту.

Консультування в системі правових відносин.

Консультування в культурній сфері.

Консультування в екологічній сфері: екологія людини.

Консультування в політичній сфері

1. Аналіз ситуації

2. Виявлення специфічних особливостей організації в даний момент часу

3. Визначення системи внутрішніх зв’язків і відносин

4. Визначення стратегії і тактики

5. Діагностика і вирішення конфліктних ситуацій в організації

6. Рекомендації з кадрових питань

7. Зміна стратегії взаємовідносин із зовнішнім середовищем

Основні 5 галузей

1. Економічний

2. Екологічний

3. Політичний

4. Соціальний

5. Психологічний

6. Юридичний (без адвокатської практики)

Консалтингова фірма – це спеціалізована кампанія, основна діяльність якої базується на консультуванні клієнтів з різних проблем. Основне – консультаційні послуги.

Політичний консалтинг - область консультативної діяльності, яка пов’язана з наданням допомоги тим особам, які займаються політичною діяльністю.

Цілі проведення консультації можуть бути найрізноманітнішими.

У кожному випадку є ряд завдань:

- Уточнення проблеми

- Обговорення з клієнтом суті проблеми і виокремлення найбільш фундаментальних..

- Проведення діагностики ситуацій

- Розділення сфер діяльності між клієнтом і консультативної фірми

- Формування порад і рекомендацій

- Надання поточної допомоги клієнту у вирішенні проблемної ситуації

Особливості взаємодії політичного консультанта з клієнтом

1. Консультант повинен володіти відповідним інтелектуальним потенціалом
2. Вольові характеристики
3. Вміння давати поради, оцінки і робити прогнози
4. Вміння сприймати політику «зі сторони»

Дж. Уолтер: «Політичний консультант повинен сприймати політику як спектакль. А не форму власних дій»

Найперше запитання для консультанта – Хто є клієнтом? Скільки є потенційних лідерів.

Політичне консультування здійснюється тільки після діагностики ситуації.

Консультант повинен зрозуміти конкретну потребу клієнта. Мова про часові рамки взаємовідносин клієнта і консультанта.

Клієнт може вимагати:

- Короткострокові консультації

- Поради в приватній локальній проблемі

- Хронічні взаємовідносини

Консультант повинен бути уважним, бо клієнт формулює завдання у вигляді кінцевого результату. Потрібно розділити проблему на частинки.

1. Повне вирішення проблем
2. Часткове вирішення проблеми
3. Проблема залишається. Висновок про не вирішення проблеми – механізми управління ситуацією.
4. Проблема є штучною. Насправді її не існує.

Консультування по формі:

- Бесіда – проблеми приватного характеру клієнта

- Відсутність проблеми є своєрідною формою вирішення лже-проблем. Консультанти – актори шоу-програм.

Моделі та види політичного консалтингу

1. Види політичного консультування

2. Основні моделі політичного консалтингу

3. Специфіка національного політичного консалтингу

Види політичного консультування

Політичне консультування за тривалістю взаємовідносин консультанта та клієнта:

1. Разове (невеликі проблеми, які не в змозі суттєво впливати на функціонування організації; не передбачає укладання договорів)
2. Довгострокове (консультант готує програми (організація, реорганізація) і тісно співпрацює з клієнтом протягом усіх етапів реалізації програми; консультант не повинен підміняти дії керівника і втручатися у технології управління – договір на 2-3 роки)

За кількістю осіб, які консультуються:

1. Групове (проводиться відразу для декількох членів організації, можуть виникнути питання розподілу обов’язків між членами групи; консультант повинен притримуватись нейтралітету)
2. Індивідуальне (Інтимно-особистісний вид роботи. Здійснюється у тому випадку, коли політик не бажає оголошувати факт отримання консультації)

За використаними методами і сферами консультування:

1. Психолого-педагогічне консультування (з ціллю навчання клієнта прийомам та методам політичної діяльності, які направлені на підвищення політичної кваліфікації клієнта. До такого виду можна віднести питання удосконалення програми, методики навчання політичних діячів, обґрунтування політичних інновацій. Не пов’язане з педагогічними чи виховними моментами, з питаннями психіки клієнта. Політконсультант може супроводжувати клієнта з медико-психологічного чи судово-сихолічного аналізу – експертизою. Політконсультант може бути членом різнопрофільної експертної комісії з психологічних питань.)
2. Економічне консультування. Політичний консультант часто стикається з економічними і управлінськими проблемами. Тому саме він запрошує колег консультантів з економічної сфери.
3. Правове консультування. Найбільше політ консультант потрібен клієнту з правових питань під час проведення політичних акцій. Він повинен забезпечити організаційну взаємодію фахівців, включаючи юристів і адвокатів.

За способом взаємодії з клієнтом:

1. Директивне

• Ознайомлення з проблемами клієнта, які виникли на грунті його політичної діяльності.
• Прийняття сумісного рішення про форми і методи майбутньої співпраці.
• Спонукання та мотивація клієнта до вчинків з ціллю вирішення ситуації, яка виникла.

Політичний консультант орієнтується на такі форми: порада. Директивне консультування найчастіше проводиться по відношенню до соратників по партії чи прибічників х ціллю їх ознайомлення з найближчими цілями і завданнями політичної організації.

1. Не директивне. Орієнтоване на клієнта. В процесі якого знайомляться із його проблемами і аналізують причини прийнятих клієнтом рішень. Консультант не вдається до ролі порадника. Політичний консультант повинен створити враження розуміння клієнта з ціллю вільного розкриття клієнтом своїх справжніх почуттів.

Різновидом не директивного консультування є консультування-співробітництво – це обмін ідеями і надання допомоги клієнту у вирішенні проблем. Консультант і клієнт обмінюються своїми знаннями, і ціллю вироблення оптимального рішення. Такий варіант передбачає зрілі і добрі стосунки між клієнтом і консультантом. Часто консультант використовує прийоми підбадьорювання, активізації комунікації і звільнення від емоційної напруги.

За цілями консультування:

1. Навчаюче консультування. Не відноситься до інтенсивних форм. Навчити клієнта успішно функціонувати у політичній сфері. Для цього навчання може будуватися на принципах

· привиття клієнту знань, навичок, вмінь (аналізувати політичну структуру і управляти нею)

· співпраця між організаціями і лідерами

· вміло використовувати прийоми політичного управління

1. Консультування по заборгованості. Коли заборгував клієнт чи йому. Мова не про повернення грошей, а про бартерні угоди.
2. Консультування по оптимізації структури політичної організації. Розпочинається з аналізу і співставлення з оптимальною або найкраще розробленою структурою. Такою може виступати аналогічна структура. Після аналізу політ консультант розробляє нову модель і розробляє план заходів, у якому вказуються етапи і строки виконання. Клієнт самостійно приймає рішення змінити структуру чи зберегти модель. Завдання консультанта – показати вигоду, яку дасть реорганізація.

За способами організації консультації.

1. Експертне консультування. Може бути внутрішній і зовнішнім (консалтингові фірми). Експертами можуть бути фахівці, які мають глибокі теоретичні знання, інтуїцію, глибоке мислення, які володіють суміжними сферами знань. Головною умовою є великий досвід роботи, який складає не менше 15 років роботи у галузі.
2. Процесуальне консультування. Організується у вигляді демонстрації процедури. Таке консультування є лабораторним. Готується і програється за допомогою спеціальних гравців – висококваліфікованих гравців.
3. Інтенсивний політичний консалтинг. Участь обох сторін на всіх етапах планування і здійснення консалтингових заходів.

Кім Левіна. Жінка-консультант. «Головне для консультанта – репутація, яку ви заробили.»

Основні моделі політичного консалтингу. На їх формування вплинули історико-культурні, соціально-політичні і економічні умови.

1. Американська модель. Характеризується неймовірною кількістю консультантів, експертів, аналітиків. В американській моделі менше уваги до відносин між клієнтом і консультантом.
2. Французька модель. Домінує увага до політичних ідей і програм.
3. Північноамериканська. Використання великої кількості консультантів. Запрошуються спеціалісти з інших держав. (найближче до України) найбільше застосовують метод маніпулювання.
4. Російська. Близька до французької. Всі політичні кампанії проводяться партійними структурами тільки взаємодіючи з консультантами.

Всі ці моделі можуть створювати власні консультаційні служби. Головне – якість консультативних послуг, які залежать від знань, якими володіє консультант. Переваги та недоліки звернення до консалтингових фірм і створення власних служб.

На користь консалтингових фірм:

- Працівники консалтингових служб не залежні від керівництва організації клієнта

- Можна обрати таку фірму, яка спеціалізується на певній проблемі, яку бажає вирішити клієнт. При чому з виникненням нових проблем звертатись можна до іншої фірми.

- Витрати на консультаційні послуги можна планувати в залежності від конкретної ситуації, а не нести постійні витрати на утримання постійної служби.

- Великі масштабні акції не під силу своїм консалтинговим службам – широкі завдання і відсутність досвіду.

На користь власних служб:

- Оперативніше виконують накази

- Несуть корпоративну відповідальність і зацікавлені в успіху організації

- Оперативно і напряму взаємодіють з різними засобами масової комунікації

- Працівники більш вільні у можливостях переміщення по території організації. Мають власну систему дружніх взаємозв’язків – це сприяє ефективності роботи.

Впливають і другорядні фактори:

- Розмір організації.

- Стійкий імідж – власні служби зв’язків з громадськістю.

Український політичний консалтинг. Становлення української моделі проходить в умовах розмитості політичної структури.

1. В Україні спостерігається сильне втручання виконавчої гілки влади в розвиток простору.
2. Поєднання ресурсів державної влади з діяльністю комунікативних технологій.
3. На практиці зменшується реальна альтернативність та рівноправний досвід до засобів масової інформації.
4. На розвиток консультування впливає штучний поділ України на різні ідеологічні території.
5. Рішення залежать від власних бажань політичних лідерів.
6. Сучасні політичні партії не мають сталого електорату, а політичні лідери мають штучно створені образи і не характеризуються харизматичними якостями.

Тема: Політичний консалтинг в системі суспільних зв’язків та інформаційно-комунікативних процесів. Фази у консультуванні.

1. Особливості вибору політичним консультантом джерел інформації.
2. Політичний консультант як комунікатор
3. Фази консультативного процесу. Докомунікативна та пост комунікативна фази консультативного процесу.

Особливості вибору джерел інформації.

Політичний процес (вузьке значення) – завжди дії, які направлені на формування механізмів влади у певній політичній системі.

Існують стадії політичного процесу.

1. Конструювання політичної системи. Одноразовий акт розтягнутий у часі.
2. Відтворення елементів політичної системи. Політичні відносини, норми, символи, інститути.
3. Прийняття і реалізація політико-управлінських рішень. Постановка цілей, вибір оптимального варіанту, організація самої дії, контроль за функціями політичної системи за допомогою спеціальних органів і інститутів – контроль знизу.

Політичні консультанти знаходяться в загальній системі політичних зв’язків. Саме це положення змушує їх працювати у тісних відносинах з журналістами, психологами і т.д.

Ринок інформації (у сері консалтингу) – система інформаційного обміну,у якій приймають участь самі консультанти, та інформаційний ринок клієнтів. Ці два компоненти ринку і складають основу, яка формує інформаційний ринок політичних консультантів. До цих двох джерел додається третя складова – інформаційна база даних та інші джерела інформації.

Політичні консультанти зацікавлені в інформуванні електорату поточними подіями, не виходячи за певні рамки. Будь-який політичний журналіст завжди використовує політичного консультанта в якості джерела інформації. Правдиве висвітлення кампанії залежить від:

- Способів проникнення до системи

- Знань всіх складових роботи політичного консультанта

- Знайомство з усіма значимими для даної кампанії фахівцями

- Зв’язки, які пов’язані з громадською думкою (контакти із спеціалістами, які пишуть листи, промови..)

Відносини між журналістом і консультантом залежать від ряду обставин.

- Журналіст завжди має доступ до цінної інформації.

- При спілкуванні потрібно уникати висвітлення інформації.

- Відношення аудиторії до джерел інформації.

Система соціальних зв’язків, яка складає суть аудиторії проявляється в двох типах ознак. Перша ознака характеризує внутрішню структуру аудиторії і включає в себе соціальні характеристики (і демографічні), соціально-психологічні (різні типи сприйняття) ознаки і структуру духовних переваг і агресій.

Друга група – мотивація поведінки по відношенню до джерел масової інформації.

Знання реального відношення різних груп аудиторії до джерел інформації відбувається через моніторинги. Існує три типи відносин між аудиторією і джерелом інформації.

1. Глибокі відносини. Установка відносин та образ, який склався у свідомості аудиторі до даного ЗМІ.
2. Вербальні відносини. Оцінка окремих фрагментів діяльності ЗМІ.
3. Дієві відносини. Елементи актуальної поведінки відносно даних ЗМІ. Виступи за і проти ЗМІ.

Вибір фахівцями окремих ЗМІ залежить від цілей політичних консультантів. Дослідження ЗМІ моніторинговим засобами направлені на 4 основних предмети:

1. Ідентифікація ЗМІ
2. Аналітичне описання соціально-демографічної структури аудиторії.
3. Визначення динаміки впливу цієї структури на відношення аудиторії до конкретних джерел, каналів, ЗМІ.
4. На оцінку показників для вироблення, обґрунтування та прийняття рішень.

В ХХІ ст. Існують нові інформаційні технології, які дозволяють перенести процес створення і розповсюдження інформації на якісний рівень – інтерактивне телебачення і впровадження цифрового телебачення. Це дає змогу формувати інформаційну інфраструктуру. Глобальні телекомунікаційні мережі, розповсюджуючи продукти і послуги, ставлять під загрозу збереження культурної багатоманітності. Політичні консультанти повинні ідентифікувати інформацію.

Етапи ідентифікації інформації:

- Уточнення предмету дослідження

- Розробляється інструментарій – збір і аналіз інформації (метод експертних оцінок)

Оцінити:

- Характер ЗМІ, політичні орієнтації керівництва, відношення до регіональних або місцевих органів влади

- Довіра до ЗМІ

- Довіра ЗМІ до тих тем, які вони висвітлюють

- Електоральна поведінка різних верств населення під впливом електронних і друкованих ЗМІ

Об’єктивність експертної оцінки залежить від кості запропонованого інструментарію. Одна з функцій – підбір експертів.

Критерії:

- Фундаментальні знання

- Власні оригінальні ідеї і концепції

- Комунікабельний – аби знайти чітку громадську позицію

Негативний вплив ЗМІ на суспільну свідомість.

Реклама культу наживи і брудних способів наживи.

Якщо консультант є спін-доктором, то він і займається комунікативним управлінням політичних подій. В демократичних державах, де є незалежні ЗМІ політичний консультант суттєво впливає на управлінські процеси в державі.

Так, щоб вони стали цікавими, з іншого боку – направити ці події на досягнення певних цілей. Одним із прийомів є підготовка такої комунікації, яка б не допускала до цього повідомлення редакторів ЗМІ.

100 слів Ніксона.

Політичний консультант завжди використовує комунікативне управління, а не силове. Консультант працює в режимі монологу, а не діалогу.

Фази консультативного процесу.

Робота політичного консультанта – регулювання комунікативних процесів.

1. Підготовча фаза. Знайомство з клієнтом і виокремлення цілей.
2. Етап діагностування. Поставлення цілей, завдань, вивчення ситуації, визначення очікуваних результатів. Збір основної інформаційної бази.
3. Планування дій. Варіанти реорганізації функціонуючої системи. Творчий етап. Аналіз реакції клієнта.
4. Етап вироблення кінцевого варіанту дій. Допомогти клієнту прийняти аргументи «за» і «проти». У разі прояву нерішучості проводяться додаткові аргументи (можна вимагати додаткові кошти на додаткові дослідження).
5. Фаза впровадження. Вмовити клієнта контролювати правильність застосування запропонованих клієнтом засобів, допомагати порадами при виникненні позаштатних ситуацій. Передає консультанту управлінські функції. Корегувати прийняті рішення.
6. Завершення. Оцінка результатів. Готувати клієнта до того, що не все задумане може здійснитися.
7. Постконсультативна фаза. Після завершення роботи, якщо умови договору передбачають контроль за наступним розвитком подій, визначаються подальші варіанти роботи клієнта з консультантом.
8. Докомунікативна фаза – повсякдення практична робота з урахуванням реальних змін ситуації. У цю фазу клієнт може не включати консультанта.

Нігель МакЛеннан виділяє окремо 1 докунсальтитвну і 8 консультативних фаз. До 8 він відносить:

1. Розуміння ситуації
2. Її пояснення. Переосмислення
3. Пошук рішення
4. Планування рішення
5. Обов’язки
6. Планування
7. Оцінки
8. Корегування і закінчення консультування

До докунсультативної фази відноситься усвідомлення необхідності вирішення проблеми. Неможливість вирішення проблеми самостійно. Рішення про отримання допомоги від консультанта – до комунікативна фаза. Завдання консультанта – показати свої можливості вирішити ситуацію.

Встановлення рапорту. Встановлення відносин.

Розуміння проблеми у клієнта і консультанта не завжди можуть співпадати. Консультант повинен запевнити клієнта, що він розуміє проблему і знає її рішення.

Пошук рішень за МакЛеннаном здійснюється разом і клієнтом, і консультантом, але ці рішення пропонує консультант. Поради повинні даватися не в повчальній формі, а у пропонуючій- рекомендувати декілька варіантів, враховуючи особливості характеру клієнта, технічні питання, фінансово-економічне та організаційне забезпечення. Шанси ростуть, коли є синхронна робота структур, якими володіє клієнт.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
6. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
7. Аграрне виробництво і його особливості
8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
9. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
10. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
11. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
12. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

Переглядів: 3191