МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Самосвідомість людини.Свідомість набуває своєї завершеності та цілісності через самосвідомість, яку розглядають у двох аспектах: — як усвідомлення людиною самої себе, свого становища у світі, своїх інтересів і перспектив, тобто власного «Я»; — як спрямованість свідомості на саму себе або усвідомлення кожного акту свідомості. Ці підходи до розуміння самосвідомості є взаємодоповнюючими. Самосвідомість — здатність людини поглянути на себе збоку, тобто дистанціюватися від себе, побачити себе очима інших. Через це людину так хвилює думка інших людей. Якщо людина не має такої здатності, то це є ознакою психічного захворювання. Дистанціювання від себе забезпечується завдяки комунікації. Людина усвідомлює, постійно звертається до себе як внутрішнього співрозмовника, хоча й постійно промовляє «про себе» способами внутрішнього мовлення: немовби конспективно пояснює собі те, що діється, оцінює події, людей, саму себе. Тому для розвитку самосвідомості важливо розвивати внутрішнє мовлення. Найкращим засобом для цього є читання книг (ТV, якщо й не гальмує розвиток свідомості, то вже напевно не розвиває її інтенсивно), мистецтво, філософія, осмислене спілкування з якими дає широкий вибір засобів для духовного зростання, змогу стати дійсним суб'єктом свого життєвого процесу. Засобом розвитку самосвідомості може бути і релігія. Зокрема, сповідь у християнстві розвиває у людини фундаментальні для самосвідомості здатності: самоаналіз, самооцінку, самовибудову (каяття). Схожі дії вироблені й в інших релігіях, зокрема в конфуціанстві. Засобом закріплення й розвитку самосвідомості є пам'ять, яка зберігає й репрезентує в межах свідомості минуле й, отже, уможливлює дистанціювання від теперішнього та майбутнього. Самосвідомість виконує такі функції: — самопізнання — охоплює самовідчуття (відчуття власного тіла, свого місця у просторі); — самоспостереження і самоаналіз (на який здатні небагато людей); — самооцінки — включає самопочуття (емоційна оцінка своєї життєвої ситуації та себе в ній), оцінку себе відповідно до певних життєвих еталонів, рівень домагань (оцінку наперед моїх бажань і здобутків); — саморегуляції – передбачає таку послідовність виявів самосвідомості як самоконтроль, самодетермінація, самотворення. Отже, свідомість є складним і багатофункціональним феноменом, однією з особливостей людини, які визначають її специфічний стан у світі, її особливий онтологічний статус. Філософія виокремлює такі основні типи відношення свідомості до світу: а) пізнання (однією з форм існування свідомості є знання); б) практика як цілеспрямована діяльність людини завдяки свідомості; ціннісне ставлення до світу, людини, суспільства, що визначається системою моральних, естетичних, етичних та інших норм, прийнятих у суспільстві. Висновки: Отже, “свідомість” – це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і зв'язана з їх психікою, членороздільною мовою, абстрактним мисленням цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачуванням результатів останньої. Зрозуміти повною мірою свідомість у всьому багатстві її функцій, у розмаїтті її виявів можна лише в контексті всієї культури людства, всієї його історії.
Питання для самоконтролю: 1. Поясніть основні положення теорії відображення. 2. Що означає положення про те, що свідомість не лише відображає світ, але й створює його? 3. Суспільна свідомість та її структура. 4. Проаналізуйте взаємозв’язок індивідуальної та суспільної свідомості. 5. Розгляньте співвідношення понять: «дух», «душа», «психіка», «свідомість». Питання для дискусій та міркування: 1. Яким є співвідношення свідомості та ідеального? 2. Який зв'язок між свідомістю та мозком? 3. У чому суть фізіологічного механізму свідомості? 4. Що означає положення про те, що свідомість не лише відображає світ, але й творить його? 5. Співвідношення рівнів свідомості і роль кожного з них у духовному житті. 6. Яку роль у житті людини відіграє несвідоме? 7. Як ви розумієте самосвідомість? 8. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям. 9. Значення мови у становленні та функціонуванні свідомості. 10. У чому суть проблеми «діалогу» людини і комп'ютерних систем? Теми рефератів: 1. Мозок і свідомість. 2. Мова в діяльності людини. 3. Роль самосвідомості у житті людини. Література: 1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002. 2. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. — К., 2005. 3. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996. 4. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції: Підручник. – К., 2005. 5. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999. 6. Мир философии. Книга для чтения. В 2 т. – Т. 1. – М., 1991. 7. Миронов В.В. Иванов А.В. Онтология и теория познания. Учебник. – М., 2005. 8. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М., 2000. 9. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995. 10. Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2002. 11. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007. 12. Спиркин А.Г. Философия. Учебник. – М., 2002.
Тема 5: АНТРОПОЛОГІЯ (ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ) Мета: ознайомити студентів з проблематикою філософської антропології. Розглянути основні вчення про людину, проблему походження людини і суспільства. Зрозуміти проблему єдності в людині біологічного, психічного та соціального. На підставі порівняння понять "індивід", "індивідуальність", "особистість" усвідомити багатовимірність людини. Довести важливість свободи та справедливості якзагальнолюдських цінностей в історичному контексті. Основні поняття: антропологія, людина, індивід, індивідуальність, особа, особистість, свобода і необхідність, вибір, совість, гуманізм, сутність і екзистенція, практика, праця, досвід, еволюція, дух, духовність, тілесність, життя, смерть, безсмертя, евтаназія, клонування. План лекції: 1. Основні підходи до проблеми людини. 2. Суттєві властивості людини. Людська сутність та екзистенція. 3. Взаємовідношення біологічного, соціального і духовного в людині. 4. Співвідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.
Читайте також:
|
||||||||
|