• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Самосвідомість людини.

Свідомість набуває своєї завершеності та цілісності через самосвідомість, яку розглядають у двох аспектах:

— як усвідомлення людиною самої себе, свого становища у світі, своїх інтересів і перспектив, тобто власного «Я»;

— як спрямованість свідомості на саму себе або усвідомлення кожного акту свідомості. Ці підходи до розуміння самосвідомості є взаємодоповнюючими.

Самосвідомість — здатність людини поглянути на себе збоку, тобто дистанціюватися від себе, побачити себе очима інших.

Через це людину так хвилює думка інших людей. Якщо людина не має такої здатності, то це є ознакою психічного захворювання.

Дистанціювання від себе забезпечується завдяки комунікації. Людина усвідомлює, постійно звертається до себе як внутрішнього співрозмовника, хоча й постійно промовляє «про себе» способами внутрішнього мовлення: немовби конспективно пояснює собі те, що діється, оцінює події, людей, саму себе. Тому для розвитку самосвідомості важливо розвивати внутрішнє мовлення. Найкращим засобом для цього є читання книг (ТV, якщо й не гальмує розвиток свідомості, то вже напевно не розвиває її інтенсивно), мистецтво, філософія, осмислене спілкування з якими дає широкий вибір засобів для духовного зростання, змогу стати дійсним суб'єктом свого життєвого процесу. Засобом розвитку самосвідомості може бути і релігія. Зокрема, сповідь у християнстві розвиває у людини фундаментальні для самосвідомості здатності: самоаналіз, самооцінку, самовибудову (каяття). Схожі дії вироблені й в інших релігіях, зокрема в конфуціанстві.

Засобом закріплення й розвитку самосвідомості є пам'ять, яка зберігає й репрезентує в межах свідомості минуле й, отже, уможливлює дистанціювання від теперішнього та майбутнього.

Самосвідомість виконує такі функції:

— самопізнання — охоплює самовідчуття (відчуття власного тіла, свого місця у просторі);

— самоспостереження і самоаналіз (на який здатні небагато людей);

— самооцінки — включає самопочуття (емоційна оцінка своєї життєвої ситуації та себе в ній), оцінку себе відповідно до певних життєвих еталонів, рівень домагань (оцінку наперед моїх бажань і здобутків);

— саморегуляції – передбачає таку послідовність виявів самосвідомості як самоконтроль, самодетермінація, самотворення.

Отже, свідомість є складним і багатофункціональним феноменом, однією з особливостей людини, які визначають її специфічний стан у світі, її особливий онтологічний статус. Філософія виокремлює такі основні типи відношення свідомості до світу: а) пізнання (однією з форм існування свідомості є знання); б) практика як цілеспрямована діяльність людини завдяки свідомості; ціннісне ставлення до світу, людини, суспільства, що визначається системою моральних, естетичних, етичних та інших норм, прийнятих у суспільстві.

Висновки:

Отже, “свідомість” – це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і зв'язана з їх психікою, членороздільною мовою, абстрактним мисленням цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачуванням результатів останньої. Зрозуміти повною мірою свідомість у всьому багатстві її функцій, у розмаїтті її виявів можна лише в контексті всієї культури людства, всієї його історії.

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть основні положення теорії відображення.

2. Що означає положення про те, що свідомість не лише відображає світ, але й створює його?

3. Суспільна свідомість та її структура.

4. Проаналізуйте взаємозв’язок індивідуальної та суспільної свідомості.

5. Розгляньте співвідношення понять: «дух», «душа», «психіка», «свідомість».

Питання для дискусій та міркування:

1. Яким є співвідношення свідомості та ідеального?

2. Який зв'язок між свідомістю та мозком?

3. У чому суть фізіологічного механізму свідомості?

4. Що означає положення про те, що свідомість не лише відображає світ, але й творить його?

5. Співвідношення рівнів свідомості і роль кожного з них у духовному житті.

6. Яку роль у житті людини відіграє несвідоме?

7. Як ви розумієте самосвідомість?

8. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям.

9. Значення мови у становленні та функціонуванні свідомості.

10. У чому суть проблеми «діалогу» людини і комп'ютерних систем?

Теми рефератів:

1. Мозок і свідомість.

2. Мова в діяльності людини.

3. Роль самосвідомості у житті людини.

Література:

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

2. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. — К., 2005.

3. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996.

4. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції: Підручник. – К., 2005.

5. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

6. Мир философии. Книга для чтения. В 2 т. – Т. 1. – М., 1991.

7. Миронов В.В. Иванов А.В. Онтология и теория познания. Учебник. – М., 2005.

8. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М., 2000.

9. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

10. Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2002.

11. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

12. Спиркин А.Г. Философия. Учебник. – М., 2002.

Тема 5: АНТРОПОЛОГІЯ (ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ)

Мета: ознайомити студентів з проблематикою філософської антропології. Розглянути основні вчення про людину, проблему походження людини і суспільства. Зрозуміти проблему єдності в людині біологічного, психічного та соціального. На підставі порівняння понять "індивід", "індивідуальність", "особистість" усвідомити багатовимірність людини. Довести важливість свободи та справедливості якзагальнолюдських цінностей в історичному контексті.

Основні поняття: антропологія, людина, індивід, індивідуальність, особа, особистість, свобода і необхідність, вибір, совість, гуманізм, сутність і екзистенція, практика, праця, досвід, еволюція, дух, духовність, тілесність, життя, смерть, безсмертя, евтаназія, клонування.

План лекції:

1. Основні підходи до проблеми людини.

2. Суттєві властивості людини. Людська сутність та екзистенція.

3. Взаємовідношення біологічного, соціального і духовного в людині.

4. Співвідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
4. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
5. АНАЛІЗАТОРІВ У ПРОЦЕСІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ.
6. Вибірковість сприймання – це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів людини.
7. Вивчення, розслідування ситуацій, що стосуються порушення прав людини.
8. Види фізичних полів тіла людини. Їхні джерела
9. Визначення типів нервової системи тварин і людини.
10. Вилучення та використання запаху людини.
11. Виникнення і розвиток свідомості у людини.
12. Вплив музики на життя людини.

Переглядів: 1416