• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІІІ. Без чергування поколінь, без зміни хазяїна, з послідовною зміною ролі хазяїна

А. Цикл розвитку цестоди Rodentolepis nana, паразита людини. В кишечнику людини з яєць цієї цестоди виходять личинки – онкосфери, які проникають в кишкові ворсинки. У ворсинках розвиваються наступні личинки – цистіцеркоїди (у інших родентолепісів цей етап життєвого циклу відбувається в проміжних хазяях – жуках). Під тиском досить великої личинки ворсинка відмирає, відпадає і перетравлюється в порожнині кишки. Цистіцеркоїди звільняються, прикріплюються до стінки тонкої кишки і виростають у дорослі стробілярні цестоди, що продукують яйця, які виносяться назовні. Можливе і самозараження.

L -личинки

Б. У трихінел, яких відомо кілька видів, зокрема, Trichinella spiralis, до кишечника хазяїна потрапляють личинки, з яких розвиваються статевозрілі самці і самки. Самки після запліднення відкладають живих личинок. Останні проникають в кровоносні судини стінки кишечника, з кров’ю розносяться по всьому організму, в капілярах м’язів виходять з кровоносного русла і проникають у м’язові волокна. Тут вони інцистуються і розвиваються до інвазійної стадії. Якщо такий хазяїн (жертва) буде з’їдений іншою твариною (хижаком), життєвий цикл трихінели повториться. В цьому випадку відбувається ендогенна агломерація. Графічно це виглядає таким чином:

На закінчення огляду життєвих циклів слід коротко зупинитися на узгодженості життєвих циклів паразитів та їхніх хазяїв, які у багатьох випадках збігаються у часі. Особливо це стосується хазяїв, які мають річний життєвий цикл, і прикладом цього можуть слугувати деякі паразити жаб.

Звичайні паразити жаб, найпростіші опаліни, тривалий час розмножуються у кишечнику хазяїна нестатево, поділом на дві дочірні особини. Весною, в період розмноження жаб значна частина особин паразита, після кількох циклів палінтомії, перетворюється на дрібні форми, які інцистуються і разом з неперетравленими рештками їжі хазяїна потрапляють у воду (жаби в цей час перебувають у водоймах). Ці цисти ковтають молоді пуголовки, у кишечнику яких опаліни вивільнюються і відбувається гаметогенез, копуляція гамет з утворенням зигот. Зиготи знову інцистуються, потрапляють у воду і їх ковтають пуголовки старшого віку, які на цей час вже проходять метаморфоз. У кишечнику молодих жаб, які незабаром виходять на суходіл, опаліни розмножуються поділом аж до наступної весни, коли цикл розвитку повторюється.

Подібним є життєвий цикл моногеней жаб та інших амфібій з роду Polystoma. У дорослих хазяїв ці паразити живуть у сечовому міхурі. Їхні статеві залози майже цілий рік є неактивними і лише весною починають швидко розвиватися. Яйця дозрівають саме тоді, коли амфібії збираються у водоймах для відкладання ікри, тож яйця полістом також потрапляють у воду і осідають на дно. Відбувається досить тривалий ембріональний розвиток і личинки виходять з яєць саме тоді, коли пуголовки вже вийшли з ікринок. Личинки полістом оселяються на зябрах пуголовків, дуже швидко розвиваються і продукують яйця, з яких також досить скоро виходять личинки. Личинки другого покоління ще встигають оселитися на зябрах пуголовків, однак невдовзі зябра деградують, молоді полістоми по шкірі молодих амфібій переходять до клоаки і через сечовивідний канал проникають у сечовий міхур. Тут вони повільно ростуть і розвиваються аж до наступної весни. Далі розмноження полістом повторюється кожної весни стільки років, скільки живуть і розмножуються їхні хазяї.

У багатьох цестод риб активне продукування яєць також збігається з розмноженням (відкладанням ікри) їхніх хазяїв. Багато гельмінтів наземних тварин у помірних кліматичних зонах в зимовий період припиняють продукування яєць.

На завершення цього розділу слід зазначити, що у паразитів зі складним циклом розвитку, які мають і проміжних, і остаточних хазяїв, первинними в їх еволюції мали бути або ті або інші. Проблема становлення складних життєвих циклів є досить важкою і питання про первинність хребетних чи безхребетних хазяїв для різних груп паразитів вирішується по-різному. Вважають, що у нематод і цестод первинними хазяями були остаточні (хребетні), а проміжні хазяї (безхребетні чи хребетні) були включені до їхнього життєвого циклі пізніше. Натомість у акантоцефал первинними хазяями були безхребетні – членистоногі, у трематод – молюски, хазяї їхніх партеногенетичних поколінь.

Читайте також:

1. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
2. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
3. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
4. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
5. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
6. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
9. Аналіз чутливості рівня беззбитковості до зміни основних факторів
10. Атмосферний тиск повітря, та його зміни з висотою та горизонтально
11. Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
12. Біохімічні зміни в організмі при розтренуванні і перетренуванні

Переглядів: 1059