Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Специфічність паразитів щодо хазяїна

Особливості середовища існування паразитів

ПАРАЗИТИ ТА СЕРЕДОВИЩЕ ЇХ ІСНУВАННЯ

ПАРАЗИТ І ХАЗЯЇН

Паразити відрізняються від вільноіснуючих організмів насамперед тим, що безпосереднім середовищем їх існування є інший організм, організм хазяїна, на покривах якого, у порожнинах, тканинах чи клітинах його тіла вони живуть. Однак в той же час середовищем їх існування опосередковано є також і середовище, що оточує хазяїна, середовище, в якому цей хазяїн живе. Вплив певних параметрів цього середовища (температури, освітлення, вологості, pH, солоності та хімічного складу води чи ґрунту, тощо) повною мірою відчувають ектопаразити. Менше залежать від них ендопаразити безхребетних та холоднокровних хребетних. В той же час ендопаразити теплокровних тварин реагують на зміни параметрів зовнішнього середовища опосередковано, відповідно до певних реакцій хазяїна, зміни його поведінки, фізіологічних та біохімічних змін в організмі хазяїна, тощо.

Необхідно зважувати й на те, що в життєвих циклах багатьох паразитів є вільноіснуючі життєві стадії, які в активному чи в пасивному (яйця, цисти) стані перебувають у зовнішньому середовищі (воді, ґрунті тощо) і повною мірою залежать від параметрів його абіотичних факторів.

Загалом вплив зовнішнього середовища на паразитів, враховуючи не тільки абіотичні, але й біотичні фактори, досить значний. Зважаючи на це, видатний російський паразитолог Є. Н. Павловський запропонував розрізня­ти стосовно паразитів середовище першого порядку (організм хазяїна) і середовище другого порядку (зовнішнє середовище, що оточує хазяїна). Деякі західні паразитологи трактують це положення як „закон подвійного біотопу паразитів”.

Відмінності у просторі та певні зміни у часі як одного, так і іншого середовища визначають склад, структуру та динаміку, зокрема сезонну та вікову, паразитофауни будь-якої тварини-хазяїна.

 

Значення особливостей середовища першого порядку для паразитів виявляється перш за все як певна специфічність щодо хазяїв. Під специфічністю розуміють пристосованість паразитів до певної групи видів хазяїв як до середовища існування, що виявляється як приуроченість паразита до певних хазяїв (той чи інший вид паразита зустрічається, реєструється у певних видів хазяїв).

Серед вільноіснуючих тварин є види, які здатні існувати у різних умовах, здатні витримувати досить широкий діапазон коливань тих чи інших параметрів зовнішнього середовища (температури, вологості, солоності тощо). Таких тварин називають еврибіонтними. Відповідно серед паразитів є види, які мають широке коло хазяїв, в яких вони здатні оселятися, розвива­тися та розмножуватися. їх називають евриксенними або евриадаптивними. Так само стенобіонтним тваринам, пристосованим до вузьких меж параметрів тих чи інших факторів зовнішнього середовища та які мають вузьку норму реакції на ці фактори, відповідають стеноксенні (стеноадаптивні) паразити, які мають вузьке коло хазяїв.

Оцінюючи специфічність того чи іншого виду паразитів, слід враховувати, що коло хазяїв різних стадій життєвого циклу (личинок та статевозрілих особин чи особин різних поколінь, що чергуються у життєвому циклі паразита) можуть суттєво відрізнятися. Це визначається тим, наскільки глибока морфофізіологічна перебудова відбувається на тій чи іншій фазі (етапі) розвитку. Так, цестодам на статевозрілій, стробілярній стадії зазвичай притаманне вужче коло остаточних хазяїв, ніж коло проміжних хазяїв. Наприклад, стробілярні ехінококи паразитують лише у різних видів родини собачих, в той час як їх личинкові пухирчасті стадії здатні розвиватися у внутрішніх органах майже всіх травоїдних тварин, від кенгуру до людини. Але серед цестод зустрічаються і винятки, зокрема, лігули. У цих цестод відносно вузька специфічність спостерігається стосовно другого проміжного хазяїна – риб, оскільки саме в порожнині тіла риби відбувається ріст черва і розвиток його статевої системи. В остаточних хазяях – птахах, відбувається лише сперматогенез, овогенез, запліднення та розвиток яєць, який триває 7-10 діб. Цей процес може відбуватися в кишечнику будь-яких рибоїдних, і не тільки рибоїдних, птахів, навіть у посудині з фізіологічним розчином у термостаті за температури 40-42° С. Трематоди зазвичай виявляють більшу специфічність до молюсків, в яких відбувається розвиток партеногенетичних поколінь, ніж до хребетних – остаточних хазяїв, у яких відбувається статеве розмноження марит.

Розрізняють потенціальну специфічність, тобто власне здатність паразитувати у тих чи інших видів хазяїв, яку визначають у дослідах з експериментального зараження. Зазвичай вона ширша, ніж реальна специфічність, яка визначається за реєстрацією випадків паразитування певного виду паразитів у різних видів хазяїв. Остання зумовлюється екологічними факторами, які сприяють зараженню чи, навпаки, обмежують його ймовірність.

За ступенем прояву специфічності до хазяїв є такі категорії паразитів.

Моноксенні паразити приурочені лише до одного виду хазяїв. Таких паразитів досить багато серед паразитів людини – озброєний та неозброєний ціп’яки, гострик, волосоголовець, вухерерії, воші, малярійні плазмодії та ін. До моноксенних паразитів належать майже всі моногенеї з риб, пухоїди та перові кліщі птахів тощо, багато їх також серед кокцидій різних тварин.

Олігоксенні паразити мають вузьке коло хазяїв, що охоплює переважно види одного роду чи родини, в останньому випадку це те саме, що стеноксенні паразити. До цієї категорії належать цестоди-тенії хижих ссавців, представники багатьох груп цестод птахів тощо.

Поліксенні паразити, яким притаманне досить широке коло хазяїв, інколи десятки видів з різних таксонів (те саме, що евриксенні). Багато таких паразитів серед цестод, для яких відоме „правило Фурмана”, за яким специфічність цестод у переважній більшості випадків обмежується птахами, які належать до одного ряду. Є й такі паразити, що зустрічаються у представників різних класів, напр. птахів і ссавців, зокрема деякі трематоди (криптокотіли) та цестоди (лігули, деякі стьожаки).

У олігоксенних і поліксенних паразитів роль різних видів хазяїв у підтриманні існуванні популяції виду в певній екосистемі може бути різною, залежно від того, більш чи менш сприятливим для життя цього паразита є внутрішнє середовище організму відповідного хазяїна. В зв’язку з цим розрізняють головних, звичайний, другорядних, допоміжних та рідкісних хазяїв, а також хазяїв випадкових, абортивних та каптивних,що не повністю задовольняють вимоги паразита до середовища першого порядку. Зокрема, в абортивних хазяях розвиток паразита припиняється на тому чи іншому етапі розвитку і він елімінується, а в каптивних паразит лише перебуває деякий час, не розвиваючись.

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ
„ПАРАЗИТИ – ОРГАНІЗМ ХАЗЯЇНА”

 

Організм хазяїна, як уже зазначалося, є безпосереднім середовищем існування паразитів. Внаслідок тісного тілесного контакту між співчленами системи паразит-хазяїн відбувається складна взаємодія, зумовлена цілим комплексом реакцій різного рівня, як з боку паразита, так і з боку хазяїна у відповідь. Однак спочатку пропагативні стадії паразитів повинні знайти відповідного хазяїна та оселитися на чи в ньому, або ж пасивно потрапити в організм такого хазяїна.


Читайте також:

  1. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
  2. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
  3. Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
  4. В. З одноразовою зміною хазяїна (диксенні цикли) та ендогенною агломерацією
  5. В. Одноразова зміна хазяїна без ендогенної агломерації
  6. Виведення стадій розселення та інвазійних стадій з організму хазяїна
  7. Географічні фактори, які визначають поширення паразитів та ймовірність існування певних паразитарних систем
  8. Дія паразитів на хазяїна
  9. Залежність паразитофауни від міграцій хазяїна
  10. Залежність паразитофауни та зараженості паразитами від трофічних зв’язків хазяїна
  11. Залежність паразитофауни та показників зараженості хазяїна від щільності його популяції
  12. ІІІ. Без чергування поколінь, без зміни хазяїна, з послідовною зміною ролі хазяїна




Переглядів: 2134

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ІІІ. Без чергування поколінь, без зміни хазяїна, з послідовною зміною ролі хазяїна | Шляхи проникнення паразитів в організм хазяїна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.