Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Питання 2. Податок на прибуток підприємств. Елементи правового механізму податку.

Питання 1. Прямі податки : їх сутність, переваги та недоліки.

Прямі податки за своєю питомою вагою в доходах консолідованого бюджету поступаються непрямим. Ці по­датки є найбільш справедливою формою оподаткування в порівнянні з непрямими, але вони не страхують бюджет від інфляції. Тому в умовах інфляційної економіки пере­важають непрямі податки. Такий факт є недоліком пода­ткової системи, але він вимушений.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Вони сприяють такому розподілу податково­го тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, що мають вищі доходи. Це найсправедливіший принцип і оподаткування. Але він пов'язаний зі складним механізмом стягнення податків, оскільки виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати. Тому податкова система не може обмежуватись тільки пря­мими податками.

Прямі податки поділяються на дві групи: особисті й реаль­ні. При особистих первинним явищем виступає платник, а вторинним — об'єкт оподаткування; при реальних навпаки. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника, їхніми видами є: прибутковий, подушний (в Україні - не справляється), майновий, на спадщину та дарування.

В Україні найбільше фіскальне значення має прямий податок, що сплачують юридичні особи – податок на прибуток підприємства. Підприємства України несуть більший податковий тягар, а ніж фізичні особи. Таке положення, як визначає наука не є оптимальним, адже підривається основа для рефінансування. В більшості високорозвинених країн світу більший податковий тиск несуть фізичні особи. Необхідно зазначити , що з часом (2014 рік) запропонована у Податковому Кодексі України ставка податку на прибуток стане найменшою в Європі – 16 %

Стягнення прибуткового податку може здійснював за двома системами: шедулярною і глобальною.

При шедулярній системі оподаткування провадиться окремо з кожного виду доходів.

Глобальна система передбачає оподаткування сукупного доходу. В практиці також застосовується комбінування цих двох систем (наприклад в Україні оподаткування фізичних осіб провадиться спочатку при отриманні доходів — з кожного їх виду окремо потім сума податку перераховується за сукупним річним доходом).

Серед прямих податків безперечно основним дляпідприємств в Україні як з фіскальної, так і з регулюючої точки зору є податок на прибуток. Його регулююча роль полягає в тому, що він може суттєво впливати на вибір правових форм організації бізнесу, на напрямки розподілу прибутку (споживання чи накопичення), на вибір методів фінансування інвестицій, на розподіл ресурсів між сферами господарської діяльності, на темпи економічного зростання на макрорівні. Тобто він є потужним регулятором економічних процесів та стимулятором економічної активності.

Податок на прибуток підприємств – один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток – це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак.

До позитивних ознак можна віднести такі:

– податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність;

податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; ;

– податок забезпечує значну частку надходжень до бюджету.

Необхідно вказати і на недоліки цього податку:

– податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;

– податок не є нейтральним, бо важко визначити поняття "оподатковуваний прибуток", тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція;

– податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу).

Еволюційні зміни законодавства України, щодо оподаткування прибутку підприємств.

Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку.

З 1 січня 1995 року основним видом прямого податку, стягуваного з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, який був введений Законом України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств». Всі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця від оподаткування доходів до оподаткування прибутку.

Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» був прийнятий 21 лютого 1992 року і протягом всього 1992 року діяв на території України. В умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 року як основний прямий податок був введений податок на прибуток (Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про податок на прибуток підприємств і організацій»). Про те, не дивлячись на більш прогресивний характер, він був відмінений Законом України «Про Державний бюджет України на 1993 рік» (статті 7 і 8), і, починаючи з другого кварталу 1993 роки, був відновлений у дії Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Така зміна в 1993 році пояснювалася спробою верстати держбюджет, не збільшуючи його дефіциту. Одним з важелів цієї політики було вибрано повернення до більш напруженого податкового пресу, хоча такий крок і представляється більш ніж спірним. І знову ж таки бюджетним законом було продовжено дію Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» в 1994 році (Закон України «Про Державний бюджет України на 1994 рік»), хоча і з цілим рядом змін не на користь платника (збільшення ставки, скорочення пільг). 22 травня 1997 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств» .

Згідно із Законом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21 лютого 1992 p. (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування протягом 1992-1994 років (крім І кварталу 1993 p., коли Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 p. було введено податок на прибуток) визначено валовий дохід підприємства, що становив «суму доходів від реалізованої продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фонди), нематеріальних активів, брокерських місць (крім реалізації біржами) і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях» .

До складу доходу для цілей оподаткування включали також кошти, одержані від підприємств-покупців (замовників) на власні потреби підприємств-постачальників (підрядників), що не враховувались підприємствами на рахунку реалізації Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку.

Податок на прибуток підприємств піддавався досить частим кардинальним змінам. Двічі в Україні змінювався об'єкт оподаткування:

- до 1993р. - доход;

- протягом І кварталу 1993р. - прибуток ;

- далі до 1995р. - доход;

- з 1995р. - прибуток;

- з 1995р. реформувалася лише система вирахування податку.

З 1995 року по 1997 рік оподатковувався балансовий прибуток. Основною його складовою був прибуток від реалізації, який розраховується як різниця між виручкою та собівартістю продукції.

Така система мала суттєвий недолік, собівартість фор­мувалась протягом виробничого споживання ресурсів. Від часу їх закупки до часу споживання проходив певний період. За цей період підприємство зазнавало збитків, пов'язаних з інфляційним зростанням цін на продукцію.

З 1 січня 1995 року прибутки стали оподатковуватись згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 p., характерними особливостями якого були:

1) повернення до оподаткування балансового прибутку;

2) зменшення кількості ставок з 8 до 3;

3) зменшення ставок оподаткування прибутку від банківської, страхової і посередницької діяльності;

4) зміна строків сплати податку на прибуток до бюджету, тобто замість щомісячних авансових платежів 15 і 28 числа встановлено один авансовий платіж до 25 числа місяця наступного за звітним .

Згідно із цим Законом об'єктом оподаткування став балансовий прибуток, що становив загальну суму прибутку, отриманого підприємством від усіх видів діяльності за звітний період.

За цим законом було встановлено нові ставки податку. Базова ставка – 30 відсотків, за якою оподатковувався прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремих громадян України. Прибутки від операцій особливого виду оподатковувались за ставками 45 або 60 відсотків .

За ставкою 45 відсотків оподатковувався прибуток від посередницьких операцій, аукціонних торгів матеріальними цінностями (крім цінних паперів, корпоративних прав, валютних цінностей та інших видів фінансових ресурсів); за ставкою 60 відсотків – прибуток від проведення лотерей (крім державних), від казино, інших гральних домів (місць), ігрових автоматів з грошовим виграшем та іншого грального бізнесу (включаючи доходи від оренди та інших видів використання майна для його потреб) .

Принципові зміни в законодавстві пояснюються тим, що раніше прийняті закони про податки керувалися неправильним посиланням на те, що чим вищим є розмір штрафу, тим більше коштів надходить до бюджету, і в цьому зв'язку головною метою фінансових санкцій було зосередження на фіскальних функціях оподаткування – на поповненні дохідної частини державного і місцевих бюджетів.

Другою важливою причиною, яка викликала необхідність внесення змін та доповнень до податкового законодавства України, стало те, що законодавство, прийняте в 1990-1996pp., виявилось недостатньо розробленим і недостатньо перевіреним практикою. Крім того, в ньому недостатньо використовувався досвід застосування заходів відповідальності в системі оподаткування в країнах близького і далекого зарубіжжя.

Проте, слід відмітити, що прийнятий Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» теж не вирішив усіх проблем і мав свої недоліки. Головний його недолік у тому, що в ньому немає пріоритетів при оподаткуванні підприємств виробничої сфери. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку законодавців, мав почати нову еру в становленні вітчизняної податкової системи і значно послабити тиск на товаровиробника. Однак наміри розробників Закону не реалізувалися, і до того ж багато положень прийнятого Закону було важко зрозуміти, не кажучи вже про виконання .

При цьому, в Законі і далі зберігавсяпринцип так званого неоподатковуваного трикутника, суть якого полягає в тому, що підприємства постачають товар один одному по колу, фактично обмінюючись ним без оплати і реалізації. А обставина, що кожне із цих підприємств використовує товар, який має бути в нього на відповідному збереженні як власність, не стосується реалізації постачальника і не підлягає оподаткуванню. Закон не виключав і можливості передачі товару до оплати не у власність, а на відповідальне його збереження. В такому разі той, хто отримав товар, не вважається одержувачем кредиту тому, що не обумовлено відстрочки платежу, а без такої умови поставлений товар не вважається кредитом.

З 1 липня 1997 року Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» став діяти в редакції Закону України від 22 травня 1997 p. (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 вересня 1997 p., від 4 листопада 1997 p., від 18 листопада 1997 p. та від 16 грудня 1997 p.) . Визначений Закон визначав об’єктом оподаткування прибуток, що визначався шляхом зменшення скоригованого валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

З 1 січня 2011 року в силу вступив прийнятий в грудні 2010 року Податковий Кодекс України.

Правовий механізм податку на прибуток підприємств на сьогодні регулюється розділом Ш Податкового Кодексу. Розглянемо його детально.


Читайте також:

  1. IV. Питання самоконтролю.
  2. V. Питання для самоконтолю
  3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  4. V. Підриємницький дохід і прибуток
  5. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  6. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
  7. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
  8. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  10. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
  11. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
  12. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.




Переглядів: 1695

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ | Правовий механізм даного податку закріплено у розділі 13 ПКУ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.