• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Філогенетична класифікація.

До 1977 р. серед мікробіологів загальновизнаним вважалося існування двох царств живих організмів — прокаріот та еукаріот. У 1977 р. К.Р. Везе та Г.Е. Фокс порівняли нуклеотидні послідов­ності 16S рРНК (і аналогічні еукаріотичні 18S рРНК) у широкого спектра живих організмів. Отримані ними результати показали,що існує три царства живих організмів: архебактерії, еубактерії та еукаріоти. Архебактерії та еубактерії розрізняються між собою настільки, як кожні з них відрізняються від еукаріот.

Результати досліджень, проведених К.Р. Везе та Е. Стекебрандтом у першій половині 80-х років XX ст., показали, що при аналізі нуклеотидних послідовностей 16S рРНК еубактерії поділяються на 11 основних груп (рис.4.2).

1. Грампозитивні бактеріїутворюють одну групу (виня­ток — Deinococcus), яка складається з двох підгруп: клостридії (з низьким вмістом ГЦ у ДНК) та актиноміцети (з високим вміс­том ГЦ у ДНК). У цю групу ввійшли також і деякі мікоплазми.

Підгрупа "Clostridium" об'єднує такі роди: Acetobacterium, Clostridium, Eubacterium,Acetogenium,Acholeplasma, Mycoplama, Spiroplasma, Bacillus, Brochothrix, Listeria, Gamella, Enterococcus, Streptococcus, Kurthia, Lactobacillus, Leuconostoc, Pediococcus, Peptococcus, Planococcus, Staphylococcus, Ruminococcus, Sarcina, Sporolactobacillus, Sporosarcina, Thermoactinomyces, Erysipelothrix, Aerococcus. У підгрупу "Actinomycetes" увійшли: Actinomadura, Nocardiopsls, Actinomyces, Bifidobacterium, Propionibacterium, Actino-planes, Ampullarielta, Arthrobacter, Micrococcus, Aureobacterium, Brevibacterium, Cellulomonas, Curtobacterium, Microbacterium, Nocardioides, Kitasatosporia, Microellobosporia, Promicromonospora, Streptosporangium, Streptouerticillium, Thermomonospora, Corynebacterium, Dactylosporangium, MLcromonospora, Microbac­terium, Rhodococcus, Nocardia, Streptomyces, Dermatophilus, Geodermatophllus, Stomatococcus, Frankia.

2. Deinococcus і близькоспоріднені кокихарактеризують­ся атиповою клітинною стінкою.

3. Ціанобактерії та хлоропластивищих рослин і водорос­тей, гетеротрофний представник цієї групи не був виявлений.

4. Одна з основних груп еубактерій, яка складається з під­груп Bacteroides, Flavobacterium, Cytophaga.Остання підгру­па поділяється на дві лінії, в кожній з яких є флавобактерії.

5. Спірохетиутворюють групу з трьох підгруп, в яких ком­бінуються Spirochaeta, Borrelia, Treponema; периферійний член цієї гілки — Leptospira.

6. Група об'єднує BdeUovibrio, міксококи, дисиміляторні сірко- і сульфатовідновлювальні бактерії,які майже не мають спільних таксономічних ознак. Наявність сульфатовідновлювальних бактерій також серед архебактерій, грамнегативних і грампозитивних бактерій свідчить про те, що їх еволюція могла йти різними шляхами.

7. Група Plantomyces та Pirella — організми, які брунькуються, мають білкову клітинну стінку (відсутня мурамова та діамінопімелінова кислоти). Дуже низьке значення S_AB (0,15) з іншими бактеріями вказує на те, що члени цієї групи є нащад­ками найдавнішої групи еубактерій.

Рис. 4.2.Дендрограма формування основних ліній еволюції в царстві еубактерій

8. Haloanaerobiaceae— анаеробні, помірно галофільні бак­терії з низьким вмістом ГЦ у ДНК.

9і 10. Зелені сіркові бактерії— окрема лінія еволюції Chloroblum vibrioforme.

11. Найскладніша для розуміння та інтерпретації група, яка представлена пурпуровими та спорідненими з ними грамнегативними бактеріями.До неї увійшли фєнотипово різні організми. Склад групи 11 практично ніяк не узгоджується з існуючою класи­фікацією бактерій, наведеною у визначнику Бергі-9. Група об'єд­нує три основні підгрупи (альфа, бета, гамма), кожна з яких міс­тить фототрофні бактерії. Причому таке згрупування було отри­мано на основі як результатів ДНК—ДНК-гібридизації, так і визначення нуклеотидних послідовностей 16S рРНК. Передбачають, що спільним предком цієї групи бактерій був фототроф .

У 1988 р. ця група бактерій була об'єднана в клас Proteobacteria, який нині містить поки що умовні підкласи (subdivisions) "альфа", "бета", "гамма" та "дельта". Розподіл найважливіших родів класу Proteobacteria за підкласами і типами живлення . Порівняння філогенетичної структури бактерій з тради­ційною фенотиповою систематикою (особливо група 11) відразу показує значні відмінності. Інша картина спостерігається для архебактерій, класифікація яких з самого початку базувалась на аналізі 16S рРНК. Філогенетична структура архебактерій цілком узгоджується з фенотиповою класифікацією .

В останньому, третьому, виданні книги "Prokaryotes" (1999 p.) на відміну від попередніх (1986 і 1992 pp.) наведено класифіка­цію бактерій з урахуванням філогенетичного аналізу. Нині існує електронна версія цієї книги, яка постійно оновлюється, а кожні чотири роки піддається перегляду та ревізії. Далі для кожної групи бактерій вказано кількість таксонів різного рангу за тре­тім виданням книги "Prokaryotes".

Читайте також:

1. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
2. Банківський кредит та його класифікація.
3. Будівельні роботи, їх визначення і класифікація.
4. Бурові установки для буріння стволів, їх призначення і класифікація.
5. Бюджетні установи: сутність та класифікація.
6. Види надзвичайних ситуацій та їх класифікація.
7. Види органів держави, їхні ознаки та класифікація.
8. Витрати, їх структура і класифікація.
9. Вступ, загальна характеристика, класифікація.
10. Господарські товариства як суб'єкти підприємницької діяльності: загальна характеристика та класифікація.
11. Джерела інформації внутрішнього аудиту та їх класифікація.
12. Джерела фінансування дефіциту бюджету та їх класифікація.

Переглядів: 2802