• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація антигіпертензивних (гіпотензивних) препаратів

1. Нейротропні антигіпертензивні засоби центральної дії:

1.1. Стимулятори центральних адренорецепторів: клофелін (гемітон, катапресан, клонідин), метилдопа (допегід, альдомет).

1.2. Засоби, що пригнічують ЦНС: седативні (заспокійливі), снодійні, транквілізатори, нейролептики.

1.3. Стимулятори імідазолінових рецепторів: моксонідин (фізіотенс), рилмепідин;

1.4. Гангліоблокатори: бензогексоній, гігроній, пентамін.

1.5. Симпатолітики: резерпін, раунатин, октадин.

2. Нейротропні антигіпертензивні препарати периферійної дії:

2.1.β-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопро-

лол, ацебутолол.

2.2. α-Адреноблокатори: празозин (мініпрес), доксазозин, фентоламіну гідрохлорид, урапідил.

3. Інгібітори ангіотензинперетворювального(ангіотензинкон вертувального) ферменту (АПФ, АКФ):каптоприл, еналаприл (едніт, ренітек), раміприл.

4. Блокатори рецепторів ангіотензину:лозартан, ібезартан, епросартан.

5. Периферійні судинорозширювальні засоби (міотропиі вазодилятатори):апресин (гідралазин), діазоксид (гіперстат), натрію нітропрусид (наніпрус), молсидомін (корватон), магнію сульфат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, дибазол, папазол.

6. Антагоністи кальцію:верапаміл, ніфедипін.

7. Діуретини (сечогінні; засоби, що впливають на водно-сольовий баланс):фуросемід (лазикс), дихлотіазид (гіпотіазид), спіронолактон (верошпірон), тріамтерен, етакринова кислота.

Класифікація антигіпертензивних препаратів (згідно з національними програмами профілактики гіпертензії і лікування хворих та рекомендаціями ВООЗ)

1. Антигіпертензивні засоби основної групи:

.1. Сечогінні.

.2.β-Адреноблокатори.

.3. Інгібітори АПФ.

.4. Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів).

.5. α-Адреноблокатори.

.6. Блокатори рецепторів ангіотензину.

2. Препарати додаткової групи:

2.1. Антигіпертензивні засоби центральної нейротропної дії.

2.2. Симпатолітики.

2.3. Міотропні судинорозширювальні засоби.

Клофелін (гемітон, клонідин, катапресан)— антигіпертензивний препарат центральної нейротропної дії. Пригнічує функцію судинорухового (вазомоторного) центру довгастого мозку і знижує AT; чинить седативну дію, знижує секрецію травних залоз та внутрішньоочний тиск.

Дія препарату розвивається через 1-2 год після внутрішнього застосування, 15—20 хв — внутрішньом'язового та 3—5 хв внутрішньовенного та сублінгвального. Тривалість дії — до 12 год. Застосовують для лікування різних форм гіпертонічної хвороби, гіпертензивного кризу, глаукоми. Побічна дія — сонливість, відчуття сухості в роті, запаморочення, закрепи, брадикардія, ортостатичний колапс, синдром відміни.

Подібно до клофеліну діє метилдопа (допегід, альдомет).

Антигіпертензивні препарати периферійної нейротропної дії детально розглянуто у відповідних розділах (див. теми 7, 8 «Засоби, що діють у ділянці холінорецепторів та адренорецепторів»; повторити інформацію про препарати бензогексоній, анаприлін, празозин, резерпін, октадин).

Каптоприл— блокатор (інгібітор) ангіотензинперетворювального ферменту. Одним із факторів гуморальної регуляції тиску є так звана ренін-ангіотензивна система (ниркова регуляція AT); каптоприл та інші препарати даної групи впливають на цю регуляцію, блокуючи фермент, який бере участь в утворенні речовин, що підвищують AT, і таким чином суттєво знижують його. Сьогодні інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту є найбільш ефективними антигіпертензивними препаратами. Після приймання каптоприлу тиск знижується через 30-60 хв, дія триває до 12 год. Застосовують для лікування гіпертензивної хвороби, вазоренальної гіпертензії, при застійній серцевій недостатності. Побічна дія — спотворення смаку, відсутність апетиту, головний біль, тахікардія, алергія, порушення формули крові, сухий кашель.

Міотропні судинорозширювальні засоби (вазодилататори) вибірково розслаблюють непосмуговані м'язи судин, розширюють судини та знижують AT.

Дибазол— міотропний судинорозширювальний препарат короткої дії. Тривалість дії до 2—4 год. Застосовують для купірування гіпертензивних кризів внутрішньовенне чи внутрішньом'язово. Дибазол добре переноситься хворими, але до нього розвивається толерантність.

Магнію сульфат— справляє гіпотензивну дію при парентеральному введенні за рахунок:

- міотропної судинорозширювальної дії;

- пригнічення тонусу судинорухового центру;

- гангліоблокувальної дії.

Застосовують при гіпертензивних кризах.

Натрію нітропрусид— міотропний спазмолітик короткочасної дії. Ефективно знижує тиск через 2—5 хв після внутрішньовенного введення, але через 5—15 хв після завершення введення тиск повертається до початкового рівня. Тому натрію нітропрусид вводять внутрішньовенне крапельне при гіпертензивних кризах. Передозування може зумовити симптоми, подібні до отруєння ціанідами, тому що в результаті його біотрансформації утворюється похідне синильної кислоти. Ці випадки потребують специфічного антидотного лікування. Ефективними міотропними спазмолітиками є папаверину гідрохлорид, но-шпа (дротаверин).

Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів) — ніфедипін, верапаміл, амлодипін, дилтіазем — знижують AT за рахунок гальмування надходження кальцію всередину міофібрил і розслаблення м'язів судин. Гіпотензивна дія проявляється тим сильніше, чим вище був початковий тиск.

Амлодипін— препарат пролонгованої дії, приймають 1 раз на добу.

Верапаміл та дилтіаземчинять також протиаритмічну дію. Застосовують для лікування різних форм гіпертензії: гіпертонічної хороби, гіпертензії в поєднанні зі стенокардією, нирковою недостатністю, гіпертензивних кризів, ішемічного інсульту; для лікування тахіаритмій.

Діуретики (сечогінні) препарати виводять з організму воду та они, зменшують кількість рідини і знижують AT. Вони є синергістами — посилюють дію антигіпертензивних препаратів інших груп. Тому сечогінні препарати використовують для комбінованої терапії гіпертензії.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
7. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
8. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
9. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
10. Банківський кредит та його класифікація.
11. Банківські ресурси, їх види та класифікація
12. Бітехнологічне виробництво ферментних препаратів

Переглядів: 6691