• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Провідною метою правової держави вчений вважав здій­снення солідарних інтересів своїх громадян.

Він був переконаним, «що правова держава є найдоско­налішим типом державного буття. Вона створює ті умови, за яких можлива гармонія поміж суспільним цілим і особистістю».

Водночас Б. О. Кістяківський вважав, що правову державу не слід розглядати як стале суспільне явище. Постійно вдоско­налюючись вона переходить у нову якість — соціальну держа­ву. Вчений писав, що її «треба визнати прямою попередни­цею тієї держави, яка здійснить соціальну справедливість», тобто наступним після правової типом держави буде «держа­ва будучини» — «соціально-справедлива» держава.

Правова держава використовується робітничими пар­тіями як знаряддя і засіб для досягнення справедливішого соціального ладу, її правові інститути «ніби створені на те, щоб служити цілям дальшої демократизації державних і суспільних відносин».

Одним із головних досягнень правової держави, на дум­ку Б. О. Кістяківського, є виключення «анархії з правового життя», а досягненням соціально-справедливої держави ма­ють бути усунення «анархії з господарського життя», «уста­новлення справедливих соціальних» та «реформа приват­но-правових відносин», а також вирішення інших «дрібних і частинних соціально-економічних завдань».

Запровадження в практику державного будівництва принципів правової держави, на думку Б. О. Кістяківського, «автоматично» розв'яже питання про права і свободу кож­ної нації.

У своєму нарисі «Держава правова і соціалістична» Б. Кістяківський, описавши ідеальну природу держави, фак­тично створив засади теорії правової держави, відштовхуючись від принципу правового її самовизначення. Йдеть­ся про те, що завдячуючи виключно праву, держава пере­творюється у правове явище. Кістяківський наголошував, що держава є єдиним творцем правових норм. Як єдиний творець правових норм вона зобов'язана дотримуватися створених нею норм права. Створене державою право може бути втіленим у життя за умови свободи індивіда.

Розвиваючи класичну ідею солідаризму, вчений отото­жнював правову і конституційну держави, вважаючи, що правовою може бути як буржуазна, так і соціалістична дер­жава, бо основне завдання держави, як інституції, на його думку,- це досягнення загального блага і справедливості. Згідно з ідеєю справедливості, кожній людині має бути га­рантоване право на гідне існування. Це і є, за Кістяківсь­ким, суть ідеальної природи держави.

Цікавими є погляди Б. Кістяківського на соціалістичну державу. Вчений підкреслював, що, говорячи про соціаліс­тичний ідеал держави, треба мати на увазі, що з такою державою можна рахуватися тільки як з принципом, але не з фактом, з тієї причини, що соціалістична держава ще ніде не виправдала себе як факт. Він наголошував, що над ство­ренням соціалістичного ладу ще треба багато і довго працювати як теоретично, так і практично.

Трактування державияк «правової організації народу, що во­лодіє у всій повноті своєю власною, самостійною і первинною, тобто ні від кого не запозиченою владою» Природу правової держави,за Кістяківським, вирізняють дві основні риси: в ній влада обмежена і підзаконна; тут як деякі органи влади, так і сам правовий порядок організуються за до­помогою самого народу.

Оскільки влада,пише вчений у роботі «Соціальні науки і право», — основна ознака держави, її вираз, то найбільш типо­вою ознакою влади в державі, заснованій на пануванні права, є її безособовість. «У сучасній правовій державі панують не особи, а загальні правила чи правові норми».Інакше — у правовій державі всі відносини володарювання виражаються і закріплюються в правових нормах, а особи, наділені владою, підлеглі цим нор­мам однаково з особами, які не мають влади. Тут влада не повин­на бути і не є самобутньою силою, що може хоч у яких-небудь випадках діяти не згідно з правом чи поза його сферою. Пану­вання права, його дія і сила в правовій державі не залежать від пануючих політичних напрямків у країні й в праві.

До всіх ознак влади,вважав вчений, — престижу, авторите­ту, традиції, звичці, сили, що вселяє страх, варто додати ще одну ознаку — «всяка влада повинна бути носієм якої-небудь ідеї, вона повинна мати моральне виправдання».Це виправдання може полягати або у величі й славі народу і держави, або у міцному правопорядку, або у рівні життя народу, задоволенні його ма­теріальних і духовних потреб. «Як тільки влада втрачає її оду­хотворяючу ідею, вона неминуче гине».

У правовій державі, де усі відносини володарювання вияв­ляються і закріплюються в правових нормах, «над владою все більш набуває панування правова ідея, ідея належного»,— пише Кістяківський. Таким чином, влада покликана перетворювати за допомогою права необхідне в належне, здійснювати «те, що потрібне, дороге і цінне всім людям». На його думку, у цьому і полягають завдання і мета держави— «здійснення солідарних інтересів людей», загальне благо. Водночас, сприяючи росту со­лідарності між людьми, держава, вважав вчений, облагороджує і піднімає людину, дає їй можливість розвивати кращі риси своєї природи і здійснювати ідеальні цілі.

Б. Кістяківський ототожнював конституційне і правове понят­тя держави, вважаючи, що «тільки весь народ... володіє справж­ньою державною владою», називав «найважливішою установою правової держави народне представництво,яке йде від народу». Його законодавство, відзначав учений, «цілком обумовлює орга­нізацію й діяльність держави і його елементів; воно регулює не тільки відносини окремих осіб і цілих груп між собою, але і ста­влення самої держави до громадян, а разом з тим і діяльність усіх державних установ». Повне єднання державної влади з народом, писав Кістяківський, «є здійсненим лише в державі майбутньо­го, у народній чи соціалістичній державі». Таким чином, йому на­лежить ініціатива теоретичної постановки питання про можли­ву перспективу правової соціалістичної держави,як прообраз майбутньої держави, «яка здійснить соціальну справедливість»,у противагу недосконалим сучасним буржуазним державам.

У своєму нарисі «Держава правова і соціалістична» Б. Кістяківський, описавши ідеальну природу держави, фак­тично створив засади теорії правової держави, відштовхуючись від принципу правового її самовизначення. Йдеть­ся про те, що завдячуючи виключно праву, держава пере­творюється у правове явище. Кістяківський наголошував, що держава є єдиним творцем правових норм. Як єдиний творець правових норм вона зобов'язана дотримуватися створених нею норм права. Створене державою право може бути втіленим у життя за умови свободи індивіда.

Розвиваючи класичну ідею солідаризму, вчений отото­жнював правову і конституційну держави, вважаючи, що правовою може бути як буржуазна, так і соціалістична дер­жава, бо основне завдання держави, як інституції, на його думку,- це досягнення загального блага і справедливості. Згідно з ідеєю справедливості, кожній людині має бути га­рантоване право на гідне існування. Це і є, за Кістяківським, суть ідеальної природи держави.

Цікавими є погляди Б. Кістяківського на соціалістичну державу. Вчений підкреслював, що, говорячи про соціаліс­тичний ідеал держави, треба мати на увазі, що з такою державою можна рахуватися тільки як з принципом, але не з фактом, з тієї причини, що соціалістична держава ще ніде не виправдала себе як факт. Він наголошував, що над ство­ренням соціалістичного ладу ще треба багато і довго пра­цювати як теоретично, так і практично.

Б.Кістяківськийбув прихильником методологічного плюралізму в суспільних науках, що передбачав взаємну доповнюваність і взаємну обмеженість наукових методів. Становлення правової держави він поставив у залежність від рівня правової культури суспільства. Аналізуючи суспільно-політичну думку Росії, Б. Кістяківський дійшов висновку, що закон і право там не визнаються, як у країнах Заходу, самостійними цінностями. У Росії й інтелігенція, і бюрократія, і простий народ сприймають право як писаний закон, як примус з боку державної влади і тому часто трактують його, виходячи з етичних критеріїв, продиктованих політичними мотивами розуміння справедливості.

Б. Кістяківський розглядав також проблему співвідношення правової і соціалістичної держави. На його думку, правова держава не в змозі розв'язати соціальні питання найманого робітника, а соціалізм — розв'язати суперечність між державним контролем господарського життя на користь прав робітника та збереженням гарантій свободи власника. Якщо соціалістична держава відкине основний принцип правової держави — обмеження влади правами людини і громадянина, то майбутнє народовладдя перетвориться на деспотію народу чи деспотію від імені народу.

Б. Кістяківський дійшов висновку, що між правовою державою і державою, котра здійснить соціальну справедливість, не повинно бути якісної різниці, а тільки кількісна, тобто розширення сфери соціального забезпечення з боку цієї держави не повинне обмежувати права особи.

Розглядаючи право в системі культури, Б. Кістяківський вказував на пряму залежність рівня правової культури від загального культурного рівня народу. Тобто культурна людина більшою мірою намагається жити за загальнолюдськими принципами та правилами. Він виділяв два типи особи залежно від її ставлення до права: правову і революційну.

Поведінка революційної особи, незважаючи на її інтелектуальний рівень, вступає, на думку Б. Кістяківського, в суперечність не тільки з державними нормами, а й з традиціями і звичаями. Б. Кістяківський визнавав культурну самобутність правових систем, виходячи з того, що культура, традиції, закони в усіх народів різні, зумовлені природними і соціальними чинниками.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
3. III. Захист інтересів клієнта
4. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
5. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
6. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
7. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
12. Антиінфляційна політика держави

Переглядів: 538