Питання для самостійної роботи над темою

Рис. 5. Ресурсна модель менеджменту

Рис .4. Ролі менеджера в організації

Рис.3. Співвідношення сфер і рівнів менеджменту

Менеджери нижчого рівня координують діяльність операційних виконавців. До цієї категорії, зокрема, відносять керівників секторів, груп, майстрів, бригадирів тощо.

Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до цих планів.

Формальні повноваження, які отримують менеджери в організації, визначають відповідний статус менеджера. Цей статус у свою чергу визначає характер міжособових відносин даного менеджера: з його начальниками з робітниками рівного рангу, з підлеглими. Такі міжособові відносини з іншого боку забезпечують менеджеру отримання інформації, яка йому необхідна для прийняття рішень.

Дослідження, проведені у 70-рр. Г. Мінцбергом, дозволили визначити ролі, які виконують менеджери в організації, та класифікувати їх за трьома групами (див. рис.5.).

Головний керівник – символічний голова, в обов’язки якого входить виконання звичайних дій керівника (прийом відвідувачів, участь у церемоніях тощо). Лідер – відповідає за наймання, навчання та мотивацію робітників. Пов’язуюча ланка – забезпечує зовнішні контакти (переписка, участь в нарадах на стороні тощо). Той, хто приймає інформацію – розшукує і отримує різну інформацію (обробка пошти, особисті контакти, поїздки тощо). Той, хто розподіляє інформацію – передає отриману інформацію членам організації. Представник – передає інформацію для зовнішніх контактів організації, діє як експерт. Підприємець– шукає можливості для удосконалень, ініціює нове, забезпечує його реалізацію. Той, хто усуває порушення – забезпечує коригування курсу дій у випадку виникнення відхилень від планів. Той, хто розподіляє ресурси – розподіляє в межах своєї компетенції ресурси організації (розробка бюджетів). Той, хто проводить переговори – представляє організацію на зовнішніх переговорах.

Численні дослідження у західних країнах стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно виділити наступні основні з них:

1) технічні здібності ( здатність кваліфіковано, професійно, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності);

2) аналітичні здібності ( здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати, як вони взаємодіють і які з них вимагають найбільшої уваги);

3) діагностичні здібності ( здатність ставити діагноз проблем організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення);

4) здатність взаємодіяти з людьми ( здатність налагоджувати контакти та будувати стосунки із співробітниками організації);

5) концептуальні здібності ( здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, бачити, яким чином можна скоординувати діяльність окремих частин організації, аби досягти поставлених цілей найбільш продуктивним способом).

Результатом кінцевої діяльності будь-якого сучасного управління (менеджера) є створення конкурентоздатного продукту. При цьому усі менеджери мають справу з однаковими ресурсами. Але одному управлінцю за рахунок талановитого поєднання ресурсів вдається створювати конкурентоздатний продукт, а іншим - ні. Ресурсна модель менеджменту зображена на рисунку 5.

Керуюча підсистема (менеджмент)

Як відомо, крім менеджера в ринковій економіці важливу роль відіграє друга ключова фігура - підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного росту, формування заново створеного капіталу (нових підприємств), забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.

Таким чином, підприємець - це людина такого типу, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність; приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий доход та особисте задоволення досягненнями.

Але існують і свої відмінності між менеджером та підприємцем. Це в першу чергу:

1. Стратегічна орієнтація. Менеджер зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності тих ресурсів, які є в його розпорядженні, а підприємець - на пошук нових можливостей.

2. Здійснення задуманого. Менеджер приймає рішення і будь-що намагається його виконати, а підприємець - ризикує і може міняти ідею, яка виявилась нежиттєздатною.

3. Залучення ресурсів. Менеджер залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, а підприємець - для досягнення встановленої мети.

Тому менеджер зацікавлений в нагромадженні і накопичуванні фондів, а підприємець проявляє гнучкість, ризикованість і використовує оренду, кредит тощо.

4. Організаційна структура. Менеджер використовує ту організаційну структуру управління, яка склалась і має ієрархічну природу, а підприємець віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які опираються на неформальні зв'язки.

В певній мірі ролі менеджера і підприємця можуть перекликатись. Так підприємець, який започаткував нове підприємство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером. В свою чергу менеджер може відкрити свою справу і стати підприємцем. Однак ролі менеджера та підприємця можуть співпадати тільки тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються і він займе відповідну позицію в організації.

1.Який зміст поняття менеджменту?

2.Чому в управлінні організацією менеджер є ключовою фігурою?

3. Що означає поняття "бажаний стан організації"?

4. Конкурентоспроможний продукт: що це?

5. Чому одні організації постійно домагаються успіху а інші перебувають у аутсайдерах?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Менеджмент як вид професійної діяльності	\|	І етап. Підходи на засадах виділення різних шкіл

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.