• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суть та основи управління реальними інвестиціями

Зміст і завдання управління інвестиціями.

Тема 8. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ

1. Зміст і завдання управління інвестиціями.

2. Суть та основи управління реальними інвестиціями.

3. Фінансові інвестиції, їх склад та джерела

4. Інвестиційний портфель і його формування.

Управління інвестиціями включає:

‾ з’ясування сутності і форм інвестицій,

‾ класифікацію інвестицій підприємства,

‾ управління реальними інвестиціями,

‾ управління джерелами фінансування капітальних вкладень,

‾ управління фінансовими інвестиціями,

‾ визначення методів оцінки ефективності окремих фінансових інструментів інвестування,

‾ управління формуванням портфеля фінансових інвестицій.

Інвестиції можна класифікувати:

‾ за видами цінностей (матеріальні, нематеріальні, фінансові);

‾ за цілями застосування (реінвестиції, нетто-інвестиції);

‾ за терміном інвестування (короткострокові, довгострокові);

‾ за характером участі суб’єкта в інвестуванні (прямі, непрямі);

‾ за походженням капіталу що інвестується (державні, приватні, змішані, вітчизняні, іноземні).

Інвестиційна політика підприємства передбачає:

1 формування окремих напрямів інвестиційної діяльності підприємства у відповідності з стратегією його економічного розвитку.

2 дослідження і облік умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон’юнктури інвестиційного ринку.

3 пошук окремих об’єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємств.

4 забезпечення високої ефективності інвестицій.

5 забезпечення мінімізації фінансових ризиків, пов’язаних з інвестиційною діяльністю.

6 забезпеч ліквідності інвестицій.

7 визначення необхідного об’єму інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел.

8 формування і оцінка інвестиційного портфелю підприємства.

9 забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм.

Метою управління реальними інвестиціями є оцінка найефективніших реальних інвестиційних проектів і забезпечення реалізації окремих інвестиційних програм. Застосовують різні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів, а саме метод окупності, метод розрахунку віддачі на вкладений капітал (рентабельність капіталу); методи дисконтування грошових надходжень, метод визначення чистої поточної вартості (сальдо приведених витрат і надходжень); метод визначення дохідності дисконтування грошових надходжень; метод прогнозування внутрішньої ставки дохідності.

Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів здійснюється в розрізі кожного проекту, який включено до інвестиційної програми підприємства і передбачає розробку календарного плану реалізації проекту, а також розробку капітального бюджету. Процес реального інвестування включає в себе ряд етапів і стадій: передінвестиційна (здійснюється вибір конкретного інвестиційного проекту і проводиться його оцінка), інвестиційна (безпосередня реалізація конкретного інвестиційного проекту), постінвестиційна (відбувається експлуатація об’єкту інвестування).

Інвестиційний проект дозволяє підприємству й іншим інвесторам оцінити очікувану ефективність і доцільність здійснення реальних інвестицій. Інвестиційний проект включає в себе коротку характеристику інвестиційного проекту, основну ідею проекту, аналіз ринку та концепція маркетингу, обґрунтування обсягів матеріальних ресурсів, необхідних в процесі реалізації інвестиційного проекту, характеристика технічних основ реалізації проекту, місцезнаходження проекту, організація управління, необхідні трудові ресурси, графік реалізації проекту.

Складові процесу складання бюджету капітальних вкладень:

‾ прогнозування обсягів реалізації з врахуванням можливого попиту на продукцію(оскільки більша частина проектів пов’язана з додатковим випуском продукції),

‾ оцінка припливу грошових коштів по роках,

‾ оцінка доступу до джерел фінансування,

‾ оцінка припустимого значення ціни капіталу(відносний рівень затрат при використанні того чи іншого джерела фінансування).

Інвестиційні проекти, що аналізуються в процесі складання бюджету капіталовкладень, вимагають виконання наступних правил:

- З кожним інвестиційним проектом прийнято пов’язувати грошовий потік , елементи якого представляють або чисті відпливи, або чисті припливи грошових коштів. В цьому випадку під чистим відпливом грошових коштів в k-му році розуміється перевищення поточних грошових витрат по проекту над поточними грошовими надходженнями. Інколи в аналізі використовується не грошовий потік а послідовність прогнозних значень чистого річного прибутку, який генерується проектом;

- Як правило, аналіз ведеться за роками, хоча це обмеження не є безумовним або обов’язковим, тобто аналіз можна проводити за рівними базовими періодами будь-якої тривалості, необхідно лише пам’ятати про узгодження величини елементів грошового потоку, процентної ставки і тривалості цього періоду;

- Припускається, що весь обсяг інвестицій здійснюється в кінці року, який передує попередньому, що генерується проектом припливу грошових коштів, хоча, в принципі, інвестиції можуть здійснюватись протягом наступних років;

- Приплив (відплив) грошових коштів має місце в кінці попереднього року;

Коефіцієнт дисконтування, який використовується для оцінки проектів за допомогою методів, що засновані на дисконтованих оцінках, повинен відповідати тривалості періоду, який покладений в основу інвестиційного проекту;

Для оцінки ефект капіталовкладень застосовують два показники:

1)Коефіцієнт абсолютної ефективності = приріст прибутку / капіталовкладень.

2)Коефіцієнт відносної ефект-ті. C + E * КВ -> min,

де С – витрати, Е – норма ефект-ті. Чистий наведений доход = Сума грошових потоків – Сума інвестованих коштів. ЧНД повинен бути більше за 0.

Реальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з яких є

1. Придбання цілісних майнових комплексів.

2. Нове будівництво.

3. Реконструкція.

4. Модернізація.

5. Відновлення окремих видів устаткування.

6. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи.

7. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів.

Політика управління реальними інвестиціями являє собою частина загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.

Процес формування політики управління реальними інвестиціями підприємства здійснюється в розрізі наступних основних етапів.

1. Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді.

2. Визначення загального обсягу реального інвестування в майбутньому періоді.

3. Визначення форм реального інвестування.

4. Підготовка бізнес-планів реальних інвестиційних проектів.

5. Оцінка ефективності окремих реальних інвестиційних проектів.

6. формування портфеля реальних інвестицій.

7. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів і інвестиційних програм.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. ERP і управління можливостями бізнесу
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
5. Oracle Управління преміальними
6. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
7. А. Видання прав актів управління
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
10. Адаптивні організаційні структури управління.
11. Адміністративне право і державне управління.
12. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.

Переглядів: 768