• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Частка висококваліфікованих робітників у загальній кількості робітників.

Частка основних і допоміжних робітників у загальній чисельності робітників.

Частка робітників у загальній чисельності персоналу.

4. Середній тарифний розряд робітників ():

(2.59)

де ЧР_і ─ чисельність робітників і-го розряду;

р_і─ і-й розряд групи робітників;

п ─ кількість розрядів.

5. Коефіцієнт насиченості основного виробництва робітниками допоміжних і обслуговуючих цехів (КНв), який розраховується відношенням чисельності робітників допоміжних і обслуговуючих цехів (ЧРдц) до кількості робітників основних цехів (ЧРоц):

(2.60)

6. Коефіцієнт відповідності кваліфікації робітників ступеню кваліфікації робіт (Квк):

(2.61)

де ─ середній тарифний розряд (рівень складності) виконуваних робіт.

7. Коефіцієнт співвідношення чисельності допоміжних і обслуговуючих робітників та основних робітників (КСдо), який показує кількість допоміжних і обслуговуючих робітників, що припадає на одного основного робітника:

(2.62)

де ЧРдо, ЧРос ─ чисельність робітників відповідно допоміжних і обслуговуючих та основних цехів.

8. Коефіцієнт співвідношення чисельності працівників апарату управління і працівників, зайнятих безпосередньо у виробництві (КСав):

(2.63)

де Чау, Чв ─ чисельність працівників відповідно апарату управління і зайнятих безпосередньо у виробництві.

9. Середній стаж роботи працівників на даному підприємстві ():

(2.64)

де Ч_і ─ чисельність працівників облікового складу з і-м стажем роботи;

Тс_і ─ трудовий стаж певної групи працівників;

Ч ─ загальна чисельність працівників облікового складу;

п ─ число груп працівників з і-м стажем роботи.

Склад персоналу за рівнем кваліфікації і трудовим стажем роботи на даному підприємстві визначається в значній мірі швидкістю обороту персоналу (постійного прийому та звільнення працівників).

Рух персоналу характеризують коефіцієнтами інтенсивності оборотуперсоналу зі звільнення (Кз) та з прийому (Кпр), які визначаються відношенням числа звільнених з усіх причин (Чз) чи прийнятих (Чпр) за певний період до середньооблікової чисельності працюючих за той же період ():

(2.65)

(2.66)

Загальний коефіцієнт інтенсивності обороту персоналу (Коп) визначають відношенням загальної кількості звільнених і прийнятих до середньооблікової чисельності персоналу:

(2.67)

Особливому вивченню підлягає зайвий оборот з причин плинності персоналу (звільнення з причин, не пов’язаних з виробничою необхідністю), який характеризується коефіцієнтом плинності (Кпл):

(2.68)

де Чзпл ─ чисельність звільненихз причин плинності (за власним бажанням та порушення трудової дисципліни) за певний період.

Втрати підприємства від плинності персоналу виражаються у втратах робочого часу (Вt), а як наслідок у недоданому обсягу продукції (Вп):

(2.69)

Вп =Вt ·Впл, (2.70)

де Чз_і ─ чисельність звільнених працівників і-ї групи;

Двп_i ─ втрати часу у зв’язку з плинністю, тобто час на заміщення і-ї групи звільнених необхідною робочою силою;

Впл ─ плановий денний виробіток одного працівника.

Для оцінки рівня організації управління виробництвом розраховують коефіцієнти стабільності (сталості) персоналу (Кст):

(2.71)

(2.72)

де Чст ─ чисельність сталого (постійного) персоналу, який перебував в обліковому складі весь календарний рік;

Чп_п і Чк_п ─ чисельність персоналу на початок і кінець року;

─ середньооблікова чисельність персоналу в базовому періоді.

Коефіцієнт заміщення персоналу (Кзам) визначається відношенням чисельності прийнятих на роботу до кількості працівників, звільнених з роботи:

(2.73)

Аналіз динаміки різних видів структур персоналу виявляє найбільш суттєві зміни структурних характеристик персоналу та об’єктивні тенденції позитивного і негативного їхнього впливу на функціонування підприємства в цілому. На цій основі формується кадрова політика і дієва програма управління персоналом.

2.3.3. Визначення чисельності персоналу

Кількісний склад штатних працівників облікового складу підприємства характеризується показниками чисельності працівників на певну дату та середньооблікової чисельності за звітний період.

До облікового складу персоналу відносяться всі працівники підприємства (постійні, сезонні, тимчасові) як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з різних причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах незалежно від форми трудового договору. Не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства та залучені до виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, працюють за сумісництвом тощо.

Чисельність штатних працівників облікового складу на певну дату звітного періоду фіксується кожного дня за даними табельного обліку, включаючи прийнятих та виключаючи вибулих протягом цього дня і повинна бути рівною сумі виходів (явок) і невиходів (неявок) на роботу в цей день.

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за звітний місяць визначається діленням суми облікової чисельності працівників (явок і неявок на роботу) за всі календарні дні звітного місяця (включаючи святкові та вихідні) на повне число календарних днів цього місяця:

(2.74)

(2.75)

де – середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць;

– облікова чисельність працівників за кожен день місяця;

Д – число календарних днів розрахункового місяця;

Я, Н – дні явок та неявок на роботу.

Середньооблікова чисельність штатних працівників за квартал, декілька місяців (період з початку року), рік визначається як середня арифметична із суми середньооблікової чисельності за кожен місяць звітного періоду:

, (2.76)

де ─ середньооблікова чисельність працівників за звітний період;

п ─ число місяців у періоді.

Середньооблікова чисельність штатних працівників за рік може бути визначена за наведеною вище формулою, а також як середня арифметична за сумою середньооблікової чисельності чотирьох кварталів року:

(2.77)

де ─ середньоквартальна чисельність працівників за певний квартал.

При плануванні чисельності персоналу й аналізі його використання розраховують як облікову та середньооблікову, так і явочну та середню явочну чисельність.

Явочна чисельність характеризує число працівників, які необхідні щодня на робочих місцях для забезпечення нормального перебігу виробничого процесу, або вийшли на роботу.

Різницю між обліковою і явочною чисельністю працівників (в основному робітників) називають резервом та використовують при визначенні кількості працівників, необхідних для заміни відсутніх з поважних причин.

Середня явочна чисельність показує середнє число працівників облікового складу, які з’явились на роботу в робочі дні і визначається діленням суми явочної чисельності за всі робочі дні (Я) на число робочихднів у періоді ( Др):

(2.78)

Для виявлення резервів у використанні персоналу зіставляють зазначені середні показники з середньою чисельністю фактично працюючих, яку за місяць визначають за формулою:

(2.79)

де Пц_і ─ простої цілоденні за і-й день, людино-днів.

Розрахунки планової чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства (Чпл) здійснюються укрупненими методами, виходячи із запланованих темпів зростання обсягів виробництва і продуктивності праці, або пофакторним методом з використанням наступних формул:

(2.80)

(2.81)

де Чб ─ чисельність промислово-виробничого персоналу в базовому році;

Іq ─ індекс зростання обсягу виробництва;

Iw ─ індекс зростання продуктивності праці;

∆Ч ─ зміна (зростання чи вивільнення) чисельності персоналу в плановому періоді за факторами можливої зміни продуктивності праці.

Детальні обґрунтування необхідної чисельності працівників підприємства, цехів, виробничих дільниць, служб, та інших структурних підрозділів для забезпечення безперервного виробничого процесу, виконання певних обсягів робіт, виробництва продукції чи надання послуг, базуються на нормуванні витрат живої праці.

Нормування праці─ це вивчення витрат праці і часу працівників та машин і механізмів, що ними використовуються, для підвищення ефективності виробництва.

Розрахунки чисельності працівників виконують, виходячи із наступних трудових норм:

─ норма часу (Нч) ─ це кількість робочого часу, об’єктивно необхідного для виконання одиниці конкретної роботи (операції) працівником чи бригадою відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов;

─ норма затрат праці, трудомісткість(t) ─ це нормативні витрати праці на виконання одиниці продукції (роботи);

─ норма виробітку (Нв) ─ це кількість одиниць продукції (роботи) в натуральних показниках, яку повинен виробити (виконати) працівник чи бригада в одиницю робочого часу за певних організаційно-технічних умов;

─ норма машинного часу (Нч)─ нормативний час роботи машини для виконання одиниці обсягу робіт (продукції);

─ норма обслуговування (Ноб)─ кількість виробничих об’єктів (верстатів, робочих місць, людей), яку повинен якісно обслуговувати робітник (бригада) протягом одиниці робочого часу;

─ норматив чисельності (Нч)─ розрахункова кількість працівників певної кваліфікації для якісного виконання конкретних функцій чи обслуговування виробничих об’єктів різноманітного призначення;

─ нормоване завдання (Нз)─ розрахунковий обсяг робіт, що повинен виконувати робітник або бригада за певний робочий період (зміну, місяць);

─ норма підлеглості (Нп)─ оптимальна кількість осіб, підлеглих керівникові;

─ норма співвідношення працівників характеризує нормативні пропорції працівників різних категорій (основних і допоміжних робітників, спеціалістів і молодших спеціалістів, конструкторів І та ІІ категорій тощо).

Визначення чисельності персоналу проводять за категоріями (робітники, керівники, спеціалісти, службовці), а для кожної з них за професіями, спеціальностями, посадами, розрядами.

Розрахункам необхідної чисельності персоналу передує складання планових балансів робочого часу одного середньооблікового працівника.

Баланс робочого часу складається для підприємства, цеху, дільниці, кожної групи працівників (частіше робітників), що мають однаковий графік роботи та однакову тривалість відпустки. Приклад розрахунку балансу робочого часу наведено в таблиці 2.6.

Передусім, у балансі робочого часу розраховують номінальний фонд робочого часу в днях (Дн), що дорівнює різниці кількості календарних днів у періоді (Дк) і кількості святкових (Дс) і вихідних днів (Дв). Потім визначають планові неявки на роботу і явочний робочий час (Дя). Явочний робочий час (число робочих днів на рік) ─ це різниця номінального фонду робочого часу і невиходів на роботу. До планових неявок (Н) відносяться неявки, передбачені чинним законодавством: чергові і додаткові відпустки; відпустки у зв’язку з навчанням і з пологами; неявки у зв’язку з виконанням державних обов’язків, через хворобу і з дозволу адміністрації. У балансах робочого часу прогули та цілодобові і внутрішньозмінні простої не плануються.

Плановий ефективний фонд робочого часу в годинах (Те) розраховується множенням явочного робочого часу одного середньооблікового працівника на планову середню нормальну тривалість робочого дня . При розрахунку середньої нормальної тривалості робочого дня за основу приймаються дані про кількість або питому вагу працівників, які мають різну тривалість робочого дня, установлену трудовим законодавством. Фактичний ефективний фонд часу в годинах враховує внутрішньозмінні втрати робочого часу та простої. Розрахунок складових балансу робочого часу можна показати наступними формулами:

Дн =Дк - (Дс + Дв); (2.82)

Дя = Дн – Н; (2.83)

(2.84)

де Н ─ дні планових невиходів на роботу.

Читайте також:

1. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
2. Важливо також правильно обрати: цінні папери яких підприємств, якого виду і в якій кількості слід купувати для поповнення своїх активів. Зупинимося на цьому більш детально.
3. Вибір кількості і потужності цехових трансформаторів з врахуванням компенсації реактивної потужності.
4. Вибір кількості обертів мішалки
5. Вибір кількості та розміщення складської мережі
6. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців
7. Визначення загальної кількості страв за асортиментом
8. Визначення ймовірності перерви електропостачання і середньої кількості недоотриманої електроенергії.
9. Витрати одного блага, виражені в кількості іншого блага, яким довелося знехтувати (пожертвувати) називаються альтернативними витратами.
10. Відбиває взаємозв'язок їх внутрішніх функціональних підрозділів і модифікується залежно від загальної кількості стратегій даного суб'єкта.
11. Відпусткою визнається вільний від роботи час протягом вста­новленої законом або угодою сторін кількості днів з виплатою за­робітної плати або без її збереження.
12. Геномні хвороби, зумовлені зміною кількості хромосом.

Переглядів: 3115