Плити Східноєвропейської платформи. Західний сектор: Волино-Подільська плита, Львівський прогин.

Плити в межах Східноєвропейської платформи сформувалися внаслідок опускань її окраїн на межі із Середземноморським рухливим поясом, її західний сектор традиційно називають Волино-Подільською плитою. Структурними елементами Волино-Подільської плити є:

1. Волино-Подільська монокліналь (західний схил УКЩ і разом з тим східний борт Львівського палеозойського прогину). Глибина залягання фундаменту 0,2...6 м. (на пд-зх.).

2. Львівський палеозойський прогин (тільки східна частин, яка має докембрійський фундамент).

3. Північно-Молдавське підняття (плита) на межі західного і південного секторів Волино-Азовської плити;

4. Ковельський виступ, Ратненський горст-підняття докембрійського фундаменту, перекриті відносно малопотужним чохлом (1,2-2,0 км).

Розташування на межі з рухливим поясом зумовило неодноразову зміну знаків тектонічних рухів (опускань при його розширенні, піднять на стадії орогенезу), утворення кількох різних за віком і накладених один на одного прогинів. Так, ще у пізньому протерозої (рифей) утворився Волино-Оршанський прогин на півночі нинішньої плити; він розділив Український та Балтійський щити.

Протягом пізньою етапу байкальського геотектонічного циклу в межах прогину накопичилась потужна товща осадово-вулканогенних порід. В байкальський цикл почав формуватись Дністровський перикратонний прогин (як шельф — пасивна окраїна океану Япетус), на місці якого осадові відклади утворили Волино-Подільську монокліналь. В каледонський і герцинський цикли уже на структури Дністровського перикратону був накладений Львівський палеозойський прогин (на заході), який є субплатформенною депресією. З кінця палеозою до середини мезозою (150 млн. р.) тут панував континентальний режим. З пізньої юри історія території тісно пов’язана з історією Карпат. З неогену територія була нерівномірно піднятою (на 350 м.). Найбільш інтенсивно піднімались блоки, які відповідають Подільській височині.

Пласти гірських порід (вапняки, сланці, пісковики, тощо) моноклінально падають із сходу на захід (= 1°). В межах Львівського прогину у карбоні сформувались поклади кам’яного вугілля. Виявлені родовища вуглеводнів.

Південна частина плити — т.з. Південноукраїнська монокліналь утворилась внаслідок опускання в Причорноморській западині. У сучасному вигляді сформувались в альпійський геотектонічний цикл (у неогені). Породи залягають майже горизонтально, з дуже слабким нахилом на південь, де плащоподібно перекривають більш древні структури (кіммерійські, герцинські, тощо) в межах південного Причорномор’я. За одними з уявлень монокліналь є північним бортом Причорноморської западини (центральна і південна частина якої — фундамент Скіфської плити). Відповідає Причорноморській низовині.

Західноєвропейська молода платформа

Невеликий фрагмент вклинюється між Східноєвропейською платформою і альпійською структурою Карпат. Включає 4 тектонічні зони, дві з яких перекриті Карпатською складчастою областю (насувами). Розтоцька зона з байкальським фундаментом є молодим “припаєм” Волино-Подільської окраїни Східноєвропейської плити. На захід від неї в каледонський цикл “припаялась” до платформи Рава-Руська зона.

В герцинський цикл на структури Західноєвропейської платформи був накладений Львівський палеозойський прогин, а в мезозої — Львівська крейдова западина. Розтоцька зона складає фундамент західної частини Львівського прогину і фіксується на глибині кілька кілометрів. Зона перекрита потужною товщею осадових в т.ч. вугленосних порід. Рава-Руська зона являє західний борт Львівського прогину, її каледонський фундамент залягав відносно близько до поверхні. В рельєфі відповідає височині Розточчя.

Донецька складчаста область

Утворилась на місці східної частини Доно-Дніпровського прогину (Донецького прогину), який виник ще у пізньому протерозої. На початку герцинського геотектонічного циклу прогин розвивався синхронно з ДДЗ. Тут накопичилась потужна товща (14-24 км) осадових, вулканогенно-осадових порід. Так, напротязі карбону тут протікали плавні ритмічні коливання земної кори, які зумовлювали часту зміну фізико-географічних умов. Зокрема, в умовах низької заболоченої суші і вологого жаркого клімату відбувалось накопичення товщ рослинних решток, які пізніше обвуглювались. При трансгресії моря ці рештки буди захоронені під піщано-глинистими відкладами. Такі умови повторювались приблизно 330 разів.

При стисненні на завершальних стадіях герцинського циклу (пермський і тріасовий періоди) осадова товща була зім’ята у складки, розбита розломами. Спостерігались вторгнення магматичних порід, з якими пов’язано поліметалеве і ртутне оруднення. Більша частина прогину перетворилась на Донецьку складчасту споруду, де в мезокайнозої переважали висхідні рухи і денудація палеозойських порід.

Її тектонічний режим — коливний молодої платформи. Одночасно утворились периферійні прогини (западини): Бахмутська і Кальміус-Торецька; Донецько-Орільська сідловина та Старобільська монокліналь. В їх межах переважали опускання і накопичення осадових товщ (в т.ч. соленосних).

Донецькій складчастій споруді відповідає Донецький кряж, а западині — Бахмут-Торецька рівнина.

Середземноморський рухливий пояс

Одна із найбільших шовних зон планети між Євразійською і Африкано-Аравійською материковою літосферними плитами. Формування поясу почалось в кінці протерозою (рифей) і продовжується понині. В час розширення Землі тут утворювалась океанічна земна кора і океанічні басейни, в епохи стиснення — складчасті пояси. Сучасний етап стиснення розпочався в неогені (сформувалась Альпійська складчаста область).

В межах України розміщені Скіфська плита, Карпатська складчаста система (східна частина) та складчасто-брилова споруда Гірського Криму.

Скіфська плита

Охоплює територію від Каспію до південно-східного Прикарпаття. В межах України виділяються 2 сегменти Скіфської плити: Західний (Придобруджський) і Центральний (Кримсько-Азовський).

У фундаменті плити залягають складчасті комплекси різного віку (байкальського, герцинського, кіммерійського), що свідчить про неодноразове розширення і стиснення земної кори на цій ділянці. На структури фундаменту неодноразово накладались більш молоді прогини.

Думки геологів про північну і західну межі Скіфської плити неоднозначні, що зумовлено заляганням розлому між древньою і молодою платформами на значній глибині.

Придобруджський сегмент складається із Придобруджського прогину (на стику Східноєвропейської платформи і складчастої споруди Північної Добруджі), та складчастої споруди Добруджі (на межі із Мізійською плитою). Прогин складений верхньомезозойсько-кайнозойським осадовим чохлом, спільним із сусідніми ділянками Східноєвропейської плити.

Центральний сегмент складається із таких тектонічних елементів: Причорноморської групи прогинів (іноді називають центральною частиною Причорноморської западини); Центрально-Кримського підняття і Азовського валу (за іншою термінологією — південний борт Причорноморської западини), а також Альминської западини (фактично — передгірний прогин Гірського Криму, накладений в кінці мезозою на структури Скіфської плити).

Причорноморська група прогинів (Каркінітсько-Північно-Кримський і Північно-Азовський) утворилась у мезозої при розширенні земної кори. Пізніше прогини були заповнені осадовими породами. Останнє опускання протікало в крейдовий період, внаслідок чого утворилась Причорноморська западина — поліструктурне утворення, північний борт якого становить Південноукраїнська монокліналь, центральну занурену частину і південний борт — Скіфська плита (відповідно — Причорноморська група прогинів і Центрально-Кримське підняття).

Скіфська молода платформа відповідає в рельєфі південній частині Причорноморської низовини, Північно-Кримській рівнині, Тарханкутській височині, шельфу Чорного моря і більшій частині дна Азовського моря.

Основні родовища корисних копалин: нафта і газ (перспективні родовища в межах шельфу), кам’яна сіль, мінеральні води, будматеріали.

Карпатська складчаста система

В Україні розташована центральна частина Карпатської складчастої системи. Основними структурними елементами системи є:

1. Карпатська покривно-складчаста споруда (більш древня частина —Внутрішні Карпати — представлені Мармароським масивом та Зовнішні Карпати, які представлені системою, кулісоподібно розміщених її покривів, що утворились внаслідок насування осадових порід колишнього Карпатського басейну на схід, в бік Східноєвропейської платформи). Мармароський масив складений кристалічними породами протерозойського віку та осадовим мезокайнозойським чохлом. Є родовища марганцю, виробного каміння. Зовнішні Карпати складені крейдово-палеогеновим флішем потужністю до 5-9 км. Бідний на корисні копалини. Покривно-складчаста споруда відповідає у рельєфі Українським Карпатам.

2. Передкарпатський прогин, виповнений осадовими породами неогену. Багатий на родовища вуглеводнів, кам’яної і калійної солей, озокериту, сірки, будматеріалів тощо. Відповідає Передкарпатській височині.

3. Закарпатський прогин (східна частина), заповнений осадовими і вулканічними породами неогену. З осадовими породами пов’язані солі, газу, бурого вугілля. З породами Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма (відповідає зоні Закарпатського розлому) — андезитами, базальтами, туфами, тощо, пов’язані родовища поліметалів (в т.ч. золота), бариту, ртуті. У рельєфі відповідає Закарпатській низовині та Вулканічному хребту.

Історія формування геологічних структур типова для Середземноморського рухливого поясу.

Фундамент Карпат складають кілька поверхів — докембрійський, байкальський, герцинський, що свідчить про неодноразове розширення і стиснення в межах території. Сучасна складчаста область сформувалась в межах басейну, закладеного на місці зруйнованої денудацією герцинської складчастої споруди. Цей басейн був закладений в кінці юрського періоду внаслідок розширення і опускання земної кори. До кінця олігоцену (близько 100 млн. р.) тут існував режим осадконакопичення (конгломератів, пісків, алевритів, мергелів, які ритмічно чергуються). На початку неогену у зв’язку із стисненням земної кори протікали підняття і насуви з утворенням складок і покривів-лусок, які зумовили формування покривно-складчастої гірської споруди і одночасне утворення периферійних прогинів (Передкарпатського, Закарпатського) в яких протікало накопичення продуктів руйнування гір, продовжувалось насування покривно-складчастої споруди на Передкарпатський прогин. Сейсмічна активність в межах системи триває.

Складчасто-брилова споруда Гірського Криму (інакше Гірсько-Кримськаскладчаста споруда, мегаантиклінорій Гірського Криму

В межах споруди виділяють ядро (утворилось в мезозої, кіммерійська складчастість), а також її східне продовження (Керченський півострів), та північне продовження (монокліналі передгірних пасом). Формування східного і північного продовжень та обновлення (підняття) споруди Гірського Криму відбувалось під час альпійської складчастості (горотворних процесів) на початку неогену. Одночасно південне крило споруди опустилось при формуванні Чорноморської глибоководної западини. Утворився Індоло-Кубанський прогин (відповідає пд.ч. Азовського моря і пн.ч. Керченського півострова).

Ядру споруди відповідає Головне пасмо Кримських гір; північне продовження — Внутрішньому і Зовнішньому передгірним пасмам, східне продовження — Керченському горбогір’ю.

Головне пасмо складене переважно рифовими вапняками юрського періоду, в основі яких залягає тріасово-нижньо-юрський фліш. Місцями зустрічаються магматичні породи (древніх вулканів, лаколітів).

Внутрішнє пасмо складене крейдово-палеогеновими, а зовнішнє неогеновими вапняками, глинами, пісковиками.

Серед корисних копалин переважають будівельні матеріали.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Східноєвропейська платформа	\|	Загальні закономірності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.