Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Основні види внутрішньоособистісних конфліктів

Таким чином внутрішньоособистісний конфлікт можна визначити як стан гострого негативного переживання, яке викликане боротьбою протилежно спрямованих, взаємовиключних мотивів, ціннісних орієнтації і цілей, які відображають суперечливі зв’язки особистості з оточуючим середовищем і затримують прийняття рішення.

В психології виділяють показники внутрішньоособистісного конфлікту.

Когнітивна сфера: суперечливість “образу – Я”; зниження самооцінки; усвідомлення свого стану як психологічного тупика; затримка прийняття рішення; суб’єктивне визначення наявності проблеми ціннісного вибору, сумніви в істинності мотивів і принципів, якими індивід керувався раніше.

Емоційна сфера: психоемоційна напруга; наявність значних негативних переживань.

Поведінкова сфера: зниження якості та інтенсивності діяльності; зниження задоволеності діяльністю; негативний емоційний фон спілкування.

Інтегральні показники: порушення нормального механізму адаптації; посилення психологічного стресу.

В більшості теоретичних концепцій представлений один або декілька видів внутрішньоособистісних конфліктів. В психоаналізі, наприклад, центральне місце займають конфлікти між потребами і соціальними нормами. Однак в реальному житті, відбувається безліч інших внутрішньоособистісних конфліктів. Для того, щоб побудувати їх єдину типологію, необхідне підґрунтя, у відповідності з яким можна об’єднати це різноманіття внутрішніх конфліктів в систему. Такою основою є ціннісно-мотиваційна сфера особистості. З цією важливою сферою психіки людини пов’язана її внутрішня конфліктність, позаяк саме вона відображає різноманітні зв’язки і відношення особистості з навколишнім світом. Повна класифікація внутрішньоособистісних конфліктів міститься в роботі А.Я. Анцупова і А.У. Шипілова, до розгляду якої і приступимо.

Автори виділяють наступні основні структури внутрішнього світу особистості, які вступають в конфлікт:

Мотиви, які відображають різні рівні прагнення особистості (потреби, інтереси, бажання, потяги); вони виражаються поняттям “хочу”.

Цінності, які втілюють в собі суспільні норми і виступають завдяки цьому як еталони “необхідного”. Маються на увазі особистісні цінності, а також ті, які нею не приймаються, але в силу їх суспільної значимості, особистість примушена дотримуватися їх. Тому вони позначаються як “треба”.

Самооцінка, яка визначається як самоцінність для себе, оцінка особистістю своїх можливостей, якостей і місця серед інших. Будучи вираженням рівня домагань, самооцінка виступає своєрідною спонукою її активності, поведінки. Виражається як “можу”.

В залежності від того, які сторони внутрішнього світу особистості вступають у внутрішній конфлікт, виділяють шість основних видів внутрішньоособистісного конфлікту.

1. Мотиваційний конфлікт. Виділяють конфлікти між підсвідомими прагненнями (З. Фрейд), між прагненнями до володіння і до безпеки (К. Хорні), між двома позитивними тенденціями – класична дилема “буриданового осла” (див. “Міжособистісні конфлікти”) або зіткнення різноманітних мотивів.

2. Моральний конфлікт. Це конфлікт між бажанням і обов’язком, між моральними принципами та особистісними уподобаннями. Іноді розглядається конфлікт між обов’язком і сумнівом в необхідності дотримуватися його (Франкл).

3. Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу неповноцінності. Це конфлікт між бажаннями і дійсністю, котра блокує їх задоволення. Іноді його трактують як конфлікт між “хочу бути таким, як вони” і неможливістю це реалізувати. Він може виникнути внаслідок фізичної неможливості людини здійснити це прагнення. Наприклад, через незадоволеність своєю зовнішністю або фізичними даними і здібностями. До цього виду відносяться і внутрішньоособистісні конфлікти, в основі яких лежать сексуальні патології.

4. Рольовий конфлікт виражається в переживаннях, пов’язаних з неможливістю одночасно реалізувати декілька ролей (міжрольовий внутрішньоособистісний конфлікт), а також у зв’язку з різним розумінням вимог, які ставить перед собою особистість до виконання однієї ролі (внутрішньорольовий конфлікт). Прикладом внутрішньорольового конфлікту може служити ситуація, коли віруючій людині для захисту Вітчизни потрібно взяти в руки зброю і йти на війну вбивати.

5. Адаптивний конфлікт. Цей конфлікт має два смисли. В широкому смислі його розуміють як такий, що виник на основі порушення рівноваги між суб’єктом і навколишнім середовищем; у вузькому – який виникає при порушенні процесу соціальної чи професійної адаптації. Це конфлікт між вимогами, які висуває перед особистістю дійсність, і можливостями самої людини (професійними, фізичними, психічними).

6. Конфлікт неадекватної самооцінкивиникає внаслідок розходження між претензіями особистості і оцінкою своїх можливостей; це приводить до того, що в людини виникають підвищена тривожність, емоційна напруга та зриви. Серед конфліктів неадекватної самооцінки виділяють конфлікти між завищеною самооцінкою і прагненням реально оцінювати свої можливості, між прагненнями підвищити домагання, щоб отримати максимальний успіх і знизити домагання, щоб уникнути невдачі.

7. Невротичний конфлікт, який є результатом того, що особистість тривалий час перебуває у звичайному внутрішньоособистісному конфлікті Характеризується високим напруженням і протиборством внутрішніх сил та мотивів.

 

Проблема типології конфліктів завжди буде займати одне з центральних місць при аналізі конфліктних ситуацій, оскільки це має теоретичне і практичне значення. Справа в тому, що методи регулювання конфліктних ситуацій часто напряму залежать від типу конфлікту. Він може заздалегідь задати стратегію і тактику регулювання конфліктної ситуації, способи поведінки і форми протистояння, які вибирають сторони конфлікту.

Причини конфлікту – протиріччя, що виникають з розбіжностей:

- у знаннях, уміннях, здібностях, особистих якостях;

- у функціях управління;

- в емоційних, психічних, фізичних та інших станах;

- у цілях, засобах, методах діяльності;

- у мотивах, потребах, ціннісних орієнтаціях;

- у поглядах, переконаннях;

- у розумінні, інтерпретації інформації;

- у чеканнях, позиціях;

- в оцінках, самооцінках.


Читайте також:

  1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  3. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
  4. Артеріальний пульс, основні параметри
  5. Банківська система та її основні функції
  6. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
  7. Будова й основні елементи машини
  8. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
  9. Бюджетування (основні поняття, механізм).
  10. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
  11. Варіатори та їхні основні параметри
  12. Взаєморозрахунки з контрагентами та податковий облік: основні принципи




Переглядів: 2389

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Типологія конфліктів та причини їх виникнення | Ескалація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.