Основні поняття і терміни

Потреба у вивченні конкурента.

Недостатньо лише проаналізувати вплив зовнішнього та внутрішнього середовищ у розрізі їх окремих підсистем, поставити діагноз про конкурентоспроможність підприємства, треба обґрунтувати значущість і рівень впливу на подальший розвиток організації окремих факторів та їхніх груп. Для цього усі фактори, що розглядаються, потрібно віднести до позитивно чи негативно діючих, які дістали назву можливостей (шансів) і загроз відносно зовнішнього середовища, сильних і слабких сторін діяльності підприємства відносно внутрішнього середовища.

Стратегічний баланс – це певне поєднання негативно та позитивно впливаючих на діяльність підприємства факторів (загроз і можливостей), що об'єктивно існують у зовнішньому оточенні підприємства та суб'єктивно оцінені керівниками, з відносно сильними та слабкими сторонами у функціонуванні підприємства.

Модель М. Портера (Модель п'яти факторів конкуренції) – це модель, що пояснює взаємодію й вплив на компанію наступних чинників:

- загроза появи нових конкурентів;

- загроза появи товарів-замінників;

- здатність постачальників комплектуючих виробів торгуватися;

- здатність покупців торгуватися;

- суперництво вже наявних конкурентів між собою.

Метод аналогічних ринків – визначення обсягу ринку за допомогою аналізу даних за аналогічними ринками, що мають схожу структуру й темпи росту.

АВС-Аналіз – це класифікація об'єктів дослідження з певних параметрів, при якій об'єкти діляться на три категорії: А – найцінніші (важливі), В – проміжні, С – найменш цінні. Об'єктами дослідження можуть виступати постачальники, дистриб'ютори, ключові клієнти і т.д.

Портфельний аналіз – це інструмент, що дозволяє оцінити діяльність підприємства з метою вкладення коштів у найбільш прибуткові напрямки й скорочення (припинення) інвестицій у неефективні проекти. Основний метод портфельного аналізу – побудова матриць.

Конкурент – товаровиробник, розширення або збереження обсягів діяльності якого призводить до зменшення ринкової частки іншого товаровиробника – суб’єкта цього ринку або ринку взаємозамінюваного товару.

Конкурентна карта ринку – матриця 4x4, що базується на використанні перехресної класифікації розміру та динаміки ринкових часток підприємств за конкретним типом продукції.

Мікрорівень конкуренції (міжфірмова або внутрішньогалузева конкуренція) – це конкуренція між підприємствами однієї галузі; її предметом є аналогічні товари та послуги, а результатом є формування середньої ціни виробництва у галузі в цілому.

Мезорівень конкуренції (міжгалузева конкуренція) – це конкуренція між підприємствами різних галузей; її предметом є невзаємозамінні товари та послуги, а результатом є встановлення середньої норми прибутку в економіці у цілому.

Макро- та мегарівні конкуренції (міждержавна та міжрегіональна конкуренція) охоплюють конкуренцію країн та регіональних угруповань як їх суперництво за створення кращих умов для бізнесу та підвищення якості життя їх населення, яке все більш набуває глобального масштабу.

Модель М. Портера (Модель п'яти факторів конкуренції) – модель, що пояснює взаємодію й вплив на компанію таких чинників як: загроза появи нових конкурентів; загроза появи товарів-замінників; здатність постачальників комплектуючих виробів торгуватися; здатність покупців торгуватися; суперництво вже наявних конкурентів між собою.

Метод аналогічних ринків – визначення обсягу ринку за допомогою аналізу даних за аналогічними ринками, що мають схожу структуру й темпи росту.

Портфельний аналіз – це інструмент, що дозволяє оцінити діяльність підприємства з метою вкладення коштів у найбільш прибуткові напрямки й скорочення (припинення) інвестицій у неефективні проекти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підходи до аналізу конкуренції.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.