• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Крім класифікації витрат на постійні і змінні, є ще один спосіб розvмежування витрат: прямі та непрямі.

Література

Рентабельність підприємства.

Організація роботи по скороченню витрат.

Управління витратами на підприємстві.

Резерви і фактори зниження собівартості продукції.

Розрахунок прибутку підприємства.

Витрати звичайної діяльності підприємства.

Класифікація витрат підприємства.

Загальна класифікація доходів і видатків підприємства.

Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України за № 290 від 29.11.1999 р.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджене наказом Міністерства фінансів України за № 318 від 31.12.1999 р.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене наказом Міністерства фінансів України за № 87 від 31.03.1999 р.

1. Загальна класифікація доходів і видатків підприємства.

Доходи -збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).[1]

Витрати – це прямі і непрямі, фактичні і можливі виплати або упущена вигода, необхідні для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах певного напряму діяльності.

Фінансові результати діяльності підприємства визначаються як:

Доходи – Витрати = Прибуток (Збиток)

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Діяльність підприємства поділяють на звичайну діяльність та надзвичайні події. Звичайна –основна, очікувана діяльність підприємства. Надзвичайна подія – подія в діяльності підприємства, повторення якої, як правило, не очікується (одиничні доходи, стихійні лиха, техногенні катастрофи та аварії тощо).

Тому, розрізняються доходи (витрати) звичайної діяльності та надзвичайні доходи (витрати).

У свою чергу доходи (витрати) звичайної діяльності поділяються на:

Ø доходи (витрати) операційної діяльності;

Ø фінансові доходи (витрати);

Ø доходи (витрати) від участі в капіталі;

Ø інші доходи (витрати).

2. Класифікація витрат підприємства

За формою прояву усі витрати можна розділити на наступні групи.

1. Зовнішні (явні) витрати – грошові платежі постачальникам факторів виробництва – витрати.

2. Внутрішні (неявні, імпліцитні, упущена вигода) – упущена вигода, на яку йде фірма, обравши даний варіант використання виробничих ресурсів – втрати.

Першим кроком до розуміння витрат є їх аналіз та класифікація. Витрати переважно поділяють на дві групи: постійні та змінні, або прямі та непрямі. Ці два способи доповнюють один одного.

Змінні витрати змінюються прямо пропорційно до кількості одиниць виробленої продукції.

Постійні витрати, навпаки, не залежать від зміни обсягу виробництва. Вони залишаються незмінними, незалежно від того, скільки продукції виробляє підприємство.

Постійні витрати можуть бути заданими або довільними.

Задані витрати є результатом попередніх дій керівництва. Амортизація і оренда є заданими витратами. Після придбання активів задані витрати не можуть змінюватися за винятком випадків продажу активів, або коли економічні обставини вказують на зміну методу амортизації чи терміну експлуатації.

Інші витрати, такі як витрати з контролю за виробничими процесами на підприємстві, є довільними витратами, оскільки керівництво підприємства визначає розмір таких витрат на кожен період виходячи з власного професійного судження. Багато адміністративних витрат та витрат з маркетингу є саме довільними витратами.

Третім типом витрат є напівпостійні витрати. В більшості випадків напівпостійні витрати мають форму "етапних витрат", залишаючись незмінними до певного рівня обсягів виробництва. Якщо цей обсяг виробництва перевищити, напівпостійні витрати суттєво змінюються.

Сума коштів, що дозволяє підприємству покривати свої постійні витрати - маржа на покриття.Маржа на покриття – різниця між загальною виручкою від реалізації та сумою усіх змінних витрат.

Крім того на практиці постає необхідність визначення точки беззбитковості. Точка беззбитковості– це такий обсяг виробницт­ва і реалізації продукції, за якого виручка від реалізації продукції починає покривати постійні та змінні витрати на її виробництво та збут.

Прямі витрати пов’язані виключно з певним конкретним продуктом, або виникають в межах конкретного структурного підрозділу і їх можна віднести на цей центр витрат. Припинення виробництва продукту або закриття підрозділу скасовує такі витрати.

Непрямі витрати відносяться на більш ніж один продукт чи підрозділ. Іншими словами, непрямі витрати обслуговують один або більше центрів витрат. Припинення виробництва продукту або закриття департаменту не скасовує ці витрати.

3. Витрати звичайної діяльності підприємства

Звичайні витрати підприємства поділяються на наступні групи:

1. Витрати операційної діяльності.
2. Витрати на фінансові операції.
3. Витрати від участі в капіталі.
4. Витрати іншої звичайної діяльності.

Витрати операційної діяльності підприємства себе включають:

Ø Собівартість реалізованої продукції

Ø Адміністративні витрати

Ø Витрати на збут

Ø Інші операційні витрати

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) включає в себе наступні витрати:

1. Виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

2. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

3. Наднормативні виробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції включає усі прямі та змінні витрати, які можна віднести до витрат на продукцію:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· змінні загальновиробничі витрати;

· постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До адміністративних витрат відносяться витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням підприємством (витрати на утримання апарату управління підприємством, на утримання основних засобів загальногосподарського використання, на службові відрядження, витрати на зв'язок, послуги банків і т.п.)

Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут, витрати на рекламу та маркетинг, витрати на передпродажну підготовку товарів, витрати на транспортування тощо.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

Ø матеріальні затрати;

Ø витрати на оплату праці;

Ø відрахування на соціальні заходи;

Ø амортизація;

Ø інші операційні витрати.

До витрат на фінансові операції відносяться витрати на проценти (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталіє збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат звичайнї діяльності включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

4. Розрахунок прибутку підприємства

Процес розрахунку прибутку (збитку) підприємства проводиться у кілька етапів.

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
2. Визначення валового прибутку (збитку).
3. Визначення фінансових результатів від операційної діяльності.
4. Визначення фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування.
5. Визначення фінансових результатів від звичайної діяльності.
6. Визначення прибутку (збитку) від надзвичайних подій.
7. Розрахунок чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Схема розрахунку фінансових результатів діяльності підприємства подається у додатку.

5. Резерви і фактори зниження собівартості продукції.

На собівартість продукції впливають наступні чинники:

Ø техніко-технологічні;

Ø організаційні;

Ø структурні;

Ø цінові.

У зв’язку з цим шляхи зниження собівартості продукції бачаться за наступними напрямами:

1. Підвищення технічного рівня виробництва:

Ø конструктивні фактори;

Ø технологічні фактори.

1. Підвищення рівня організації виробництва та праці.
2. Зміна структури і обсягу виробництва.
3. Зміна (зниження) ринкових цін на ресурси.

6. Управління витратами на підприємстві

Управління витратами — це процес прогнозування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Система управління витратами включає наступні організаційні підсистеми:

• нормування витрат ресурсів;
• планування витрат за їхніми видами;
• облік та аналіз витрат;
• пошук і виявлення чинників економії ресурсів;
• стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.

Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).

Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо. Норми витрат — це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва.

У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції.

Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку. Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат, від планових і, відповідно, стимулювати працівників підприємства до їхнього зниження.

Управління витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями виникнення та центрами відповідальності.

Місце витрат — це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех).

Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень.

Формування місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. У першому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження й підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які відокремлені просторово.

За центрами відповідальності складаються кошториси (планові витрати), обчислюються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції (послуг). Це уможливлює ефективний контроль за витрачанням ресурсів.

Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів.

7. Організація роботи по скороченню витрат

В першу чергу треба визначити, які витрати є значними, і які – контрольованими, а потім зосередити увагу на тих, що відповідають обидвом цим умовам.

Значні витрати– це ті витрати, які становлять досить велику частку загальних витрат підприємства. Суттєвої економії можна досягти лише за статтею витрат, що становить принаймні 3% від загальних витрат підприємства. Найкращим способом визначення цих витрат є застосування правила 80/20. Суть полягає в тому, що всього лише 20% статей витрат складають 80% усіх видатків.

Контрольовані витрати –це ті витрати, на які можна якось впливати.

Після визначення декількох статей витрат, на яких слід зосередити увагу, треба встановити фактори (причини), які їх визначають. Визначивши причини витрат, треба вирішити, над якими з них слід працювати в першу чергу. Знову ж таки варто скористатися правилом 80/20 для визначення трьох найбільших причин витрат, а потім працювати над їх скороченням.

З метою підвищення ефективності реалізації програми скорочення витрат, доцільно дотримуватись трьох правил:

1. Список проектів не повинен бути довгим. Розпочати слід не більш як з двох значних та контрольованих витрат.

2. Призначити керівника групи для виконання кожного проекту, наділивши його достатніми повноваженнями для виконання цієї роботи. Постійно контролювати процес виконання.

3. Встановити жорсткі, але реалістичні цілі щодо заощадження коштів. Оцінювати результати за кожною ціллю та належно стимулювати працівників за їх досягнення.

8. Рентабельність підприємства

Рентабельністьхарактеризує результативність діяльності підприємства.

Читайте також:

1. I спосіб.
2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
3. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
5. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
6. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
7. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
8. Альтернативна вартість і незворотні витрати
9. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
10. Аналіз витрат звичайної діяльності
11. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
12. Аналіз витрат на гривню товарної продукції

Переглядів: 1272